Ухвала суду № 13710798, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5810/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

при секретарі Пеньковій О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум»до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення ДПІ у Житомирському районі № 00001022301/3 від 26.08.2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Житомирським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Фабрика Класум»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 440/23-01/31106292 від 27.03.2009 року та встановлено порушення позивачем Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»при виконанні зовнішньоекономічних контрактів з ООО «Торговий дім «Евролюкс», ООО «Релай 2001», ООО «Интерстиль-М», ООО «Релай».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001022301/0 від 08.04.2009 року, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 65822,12 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Житомирському районі було прийнято остаточне рішення № 00001022301/3 від 26.08.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65822,12 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Житомирського окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

При цьому порядок відкриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 5.2 Інструкції, поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання коштів і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Нацбанку України на здійснення валютних операцій.

Кошти, перераховані із-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), повинні бути зараховані на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий суб'єкту господарювання через розподільні рахунки банку.

Таким чином, суб'єкт господарювання є власником лише поточного рахунку в іноземній валюті, а отже суд першої інстанції правомірно зауважив, що датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

За таких підстав, на виконання зовнішньоекономічних контрактів № 1 від 22.04.2003 р. з ООО "Торговий дом "Евролюкс", № 5/Р/М від 01.02.2005 р. з ООО "Релай 2001", № 2/2005 від 18.11.2005 р. з ООО "Интерстиль-М", № 6/Р/М від 30.07.2007 р. з ООО "Релай 2001" оплата за відвантажену продукцію на поточний валютний рахунок позивача надійшла з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті.

Проте, відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Ст. 239 ГК цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до субєктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 241 ГК України).

Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються Законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення (ч. 2 ст. 241 ГК України).

За таких підстав, пеня, нарахована відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є адміністративно-господарським штрафом в розумінні ГК України.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом (ст.. 250 ГК України).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що адміністративно-господарські штрафи можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення господарського правопорушення субєктом господарювання, а враховуючи ті обставини, що порушення правил здійснення господарської діяльності було вчинено 04.10.2006 року по 27.12.2007 року відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства було винесено оскаржуване рішення, оскільки минув строк для застосування адміністративно-господарської санкції.

Аналогічна позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України та постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум»до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання недійсним рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі - залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум»до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про визнання недійсним рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог 212 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 31.01.2011 року.

Головуючий суддя: Судді: