Ухвала суду № 13710807, 25.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 32/370-29/311-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

при секретарі Пеньковій О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «Атланта»на постанову Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 року у справі за позовом Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 000572309/3 від 12.07.2004 року про донарахування ПДВ у розмірі 547991,40 грн., № 00058/0 від 20.11.2003 року, № 00058/1 від 04.02.2004 року, № 000582309/2 від 01.06.2004 року про донарахування податку на прибуток у розмірі 1195617,60 грн. та рішення ДПА України № 4713/10/25-1115 від 15.06.2004 року про результати розгляду скарги.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 року в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10 по 13 листопада 2003 року відповідачем була проведена позапланова перевірка позивача з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Юкон»за вересень 2003 року, за результатами якої складено акт перевірки № 775/23-911/30220909 від 20.11.2003 року та встановлено порушення пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження валового доходу та податкових зобовязань з ПДВ у ІІ кварталі 2003 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 00057/0 від 20.11.2003 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у сумі 797078,40 грн. в т.ч. 498174,00 грн. основний платіж, 298904,40 грн. штрафні санкції та № 00058/0 від 20.11.2003 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1195617,60 грн., в т.ч. 747261,00 грн. основний платіж, 448356,60 грн. штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, скарга позивача залишена без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2004 р. № 00057/1 про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 797 078,40 грн., в тому числі за основним платежем - 498 174,00 грн. та штрафними санкціями - 298 904,40 грн. та № 00058/1 про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 195 617,60 грн., в тому числі за основним платежем - 747 261,00 грн. та штрафними санкціями - 448 356,60 грн.

Рішенням ДПА у м. Києві від 08.04.2004 р. № 977/10/25-014 скарга позивача залишена без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.06.2004 р. № 000572309/2 про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 797 078,40 грн., в тому числі за основним платежем - 498 174,00 грн. та штрафними санкціями - 298 904,40 грн. та № 000582309/2 про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 195 617,60 грн., в тому числі за основним платежем - 747 261,00 грн. та штрафними санкціями - 448 356,60 грн.

За результатами розгляду повторної скарги, рішенням ДПА України від 15.06.2004 р. № 4713/6/25-1115 було частково скасоване податкове повідомлення - рішення відповідача № 00057/0 від 20.11.2003 в частині 249087,00 грн. штрафної санкції з ПДВ, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та податкове повідомлення - рішення № 00058/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток залишено без змін. На підставі вказаного рішення відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 000572309/3 від 12.07.2004 р. про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 547 991,40 грн., в тому числі за основним платежем - 498 174,00 грн. та штрафними санкціями - 49 817,40 грн. та № 0005809/3 від 12.07.2004 р. про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 195 617,60 грн., в тому числі за основним платежем - 747 261,00 грн. та штрафними санкціями - 448 356,60 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на ті обставини, що ним не були порушені вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки господарські операції, здійснені за договором поставки, не являються бартерними операціями, оскільки розрахунок за поставлений позивачем товар було проведено у вексельній формі, що передбачає грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання строку визначену грошову суму.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Дікон»був укладений договір № 01/09-01 від 01.09.2003 року, відповідно до умов якого ПП «Дікон»продає, а ПП «Атланта»купляє і зобовязується прийняти і оплатити нафту в асортименті та кількості, визначених додатками до договору.

Відповідно до актів приймання-передачі та отриманих податкових накладних, позивач прийняв від ПП «Дікон»нафту сиру в обсязі 125362 тонн на загальну суму 131750447,32 грн. (в т.ч. ПДВ 219588407,92 грн.).

Згідно договору поставки № 010903-02 від 01.09.2003 року позивач зобовязався поставити ТОВ «Юкон»нафту сиру у загальній кількості 125363 тонн. Відповідно до умов цього договору позивач передав нафту ТОВ «Юкон»у загальній кількості 125363 т згідно актів приймання-передачі нафти, перелік яких зазначений на 4 сторінці акту перевірки на загальну суму 128761403,74 грн., в т.ч. ПДВ 21460233,96 грн.

В рахунок заборгованості ТОВ «Юкон»передало позивачу векселі згідно акту приймання-передачі векселів на загальну суму 128761403,74 грн.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

П. 1.19 Закону під бартером (товарний обмін) розуміється господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п. 1.31 ст. 1 Закону).

Таким чином, векселі, передані TOB «Юкон»в погашення заборгованості за отриману нафту по Договору поставки № 010903-02 від 01.09.2003 року, підпадають під ознаки товару в розумінні ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказаний висновок підтверджується також постановою Верховного суду України від 31.05.2005 року.

У відповідності до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно із п. 4.2 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

У відповідності до приписів п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2003 року позивач придбав у ПП «Дікон»125362 тонн нафти на загальну суму 131 750 447,32 грн., в тому числі ПДВ - 219 588 407,92 грн. і в той же день продав зазначені кількість сирої нафти TOB «Юкос»за 128 761 403,74 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 21 460 233,96 грн. Таким чином, позивач продав TOB «Юкос»нафту по договору № 010903-02 від 01.09.2003 за ціною, нижчою від ціни придбання по договору № 01/09-01 від 01.09.2003 у ПП «Дікон»на 2 989 043,58 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зауважив, про порушення ПП «Атланта»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки товарообмінна (бартерна) операція здійснена ним за ціною, нижчою за звичайну ціну, а саме ціну придбання цього ж товару в той же день.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу приватного підприємства «Атланта»на постанову Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 року у справі за позовом Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Атланта»- залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Атланта»до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 31.01.2011 року.

Головуючий суддя:

Судді: