Постанова № 13710773, 01.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4571/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Смілянець Е.С. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

Суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Архіпової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сервісного підприємства «Ньютон» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного сервісного підприємства «Ньютон»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Черкаси від 22.07.2010 р. № 0002442301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 364383,00 грн. та від 22.07.2010 р. № 0002452301/0 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 840825,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, передбачених ст.202 КАС України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що податковим органом правомірно зроблений висновок про завищення сум валових витрат ПСП «Ньютон»за наслідками господарських операцій з ТОВ «Торгівельна компанія «Мерида»та ТОВ «Інфостар». Крім того, Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Черкаси правомірно визначено податкове зобов'язання ПСП «Ньютон»з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 25.05.2010 р. по 06.07.2010 р. ДПІ у м. Черкаси проведена планова виїзна перевірка ПCП «Ньютон»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2010.

За наслідками перевірки складений акт від 13.07.2010 р. № 1553/23-2/24354040, у пункті 1 та 2 висновків якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПСП «Ньютон»пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 п.5.3. підпункту 5.5.1 пункту 5.5, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № З34/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На підставі даного акту перевірки було винесено оскаржувані рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій.

Висновок суду першої інстанції про те, що відносини з контрагентами не підтверджуються відповідними бухгалтерськими документами, реальним придбанням позивачем будівельних матеріалів та не пов'язані з веденням господарської діяльності спростовується наступним.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Не можливо не зауважити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Дана правова позиція підтримана в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, не відповідають фактичним обставинам справи висновок суду про те, що операції між скаржником та його контрагентами з приводу оприбуткування, приймання-передачі товарів від TOB «Інфостар»не проводились, і не мали реальний характер, а також висновок про відсутність підтверджуючих документів. На підставі такого висновку в акті перевірки відповідачем зменшуються валові витрати скаржника на 1455980 грн., одночасно стверджується, що не встановлено заниження або завищення показника відображеного у рядку 04.2 Декларації з прибутку підприємств «убуток балансової вартості запасів», а товари отримані від TOB «Інфостар»станом на 31.03.2010 р. не були продані і обліковувались в залишках. Таким чином, скаржником не продано запаси отримані від TOB «Інфостар», що в свою чергу впливає на формування валових витрат на 1455980 грн.

Згідно п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 303 тис. грн. спростовується тим, що будівельні матеріали отримані від контрагента скаржника обліковувались як сировина (матеріали) відповідно до оборотно - сальдової відомості по рахунку №201 за перший квартал 2010р., яка наявна в матеріалах справи та надавалась відповідачу при проведенні перевірки, залишки матеріалів придбані в TOB Інфростар на період перевірки були не списані з рах.201, та відображені в дод.КІ до декларації як приріст балансової вартості запасів на кінець звітного періоду. Даний приріст відображено в рядку 01.2 декларації за перший квартал 2010р. чим збільшено скоригований валовий дохід. Тобто, якщо збільшено валові витрати на 1455980грн,то на цю ж суму збільшено і скоригований валовий дохід. В результаті операція по TOB Інфростар не повинна була зніматися з валових витрат ПСП Ньютон бо вона вже на період перевірки була знята по пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом збільшення скоригованого валового доходу в рядку 01.2 декларації. Податковий кредит сформований на підставі податкової накладної отриманої від контрагента відповідає всім необхідним ознакам для його віднесення в якості податкового кредиту.

Формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних отриманих від TOB «Торгівельна компанія «Меріда», яка на момент здійснення господарських операцій зареєстрована в якості платника податку на додану вартість є правомірним, але судом першої інстанції здійснено висновок про відсутність підстав для такого віднесення з посиланням на пп.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97 - ВР не зважаючи на те, що вказані господарські операції підтверджуються податковими накладними та актом приймання -передачі виконаних робіт, звітом про виконання робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому оскаржувану постанову суду слід скасувати та прийняти нову, про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного сервісного підприємства «Ньютон»- задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 року скасувати, постановивши нову, якою позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси № 0002442301/0 від 22.07.2010 р. та № 0002452301/0 від 22.07.2010 р.скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанова складена в повному обсязі 04.02.2011 року