Постанова № 13710777, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3956/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанка А.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2010 року у справі за позовом повного товариства «Ломбард «Україна»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 04.11.2009 № 0002652301/0, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2010 року позовні вимоги ПТ «Ломбард «Україна»»задоволені: спірне повідомлення рішення фіскального органу за № 0002652301\0 від 4.11.2009 року скасовано.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва звернулося до апеляційного суду зі скаргою про скасування цієї постанови суду. Посилаючись на порушення окружним судом норм матеріального права, відповідач виражає прохання прийняти нову постанову, якою в задоволені позову повному товариству підприємству відмовити.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів, встановлено, що ДПІ за результатами проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 склала акт за № 13100/22-01\30631919 від 15.10.2009 року, в якому зафіксувала заниження відповідачем податку на землю на суму 1954,30 грн., після чого 04.11.2009 прийняла податкове спірне податкове повідомлення рішення, яким визначила суму податкового зобовязання з земельного податку у розмірі 2931,45 грн. (1954,3 основний платіж, 977,15 штрафні санкції).

Як встановлено цим окружним судом, 10.02.2003 відповідач придбав у власність нежиле приміщення площею 222 м. кв. в м. Києві по вул. Мілютенка 34-а, 29.01.2009 вчасно подав податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, в якому задекларував до сплати загальну суму земельного податку в розмірі 3908, 63 грн. у відповідності до вимог діючого законодавства.

Тому, відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції послався на ст. 377 ч.1 ЦК України та вказав на те, що з придбанням у власність будівлі відповідач став власником земельної ділянки, на якій ця споруда розміщена.

Виходячи з вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю», у відповідача виник обовязок сплачувати земельний податок, оскільки він не є орендарем, а за користування землею справляється або орендна плата, або податок.

Відповідач подав до ДПІ податкову декларацію, в якій розрахував належну до сплати суму земельного податку помісячно, в належній формі та вчасно - відповідно до вимог ч. 1 ст.ст. 14, 17 Закону України «Про плату за землю»

На переконання окружного суду, яке ґрунтується на вимогах п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», виключно законами України про оподаткування встановлюється система оподаткування, ставки та механізм справляння податків і зборів.

Виходячи з вимог ч.1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», окружний суд дійшов до висновку, що відповідач при обчисленні податку вірно виходив з того, що ця ставка податку з землі (грошову оцінку якої встановлено) встановлюються у розмірі одного відсотка від її грошової оцінки та, не беручи до уваги п. 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», вказав, що останнє положення не поширюється на субєктів, що сплачують земельний податок.

Апелянт, пославшись на ст. 144 Конституції України, вказав на те, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Як зазначив скаржник, п. 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року за № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»встановлено, що 2009 року плата за земельні ділянки, які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності чи оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлені, справляються в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 21 зазначеного вище Закону України вказує на те, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності , надходить до відповідних бюджетів, розподіляється та використовується відповідно до закону і не може бути меншою трикратного розміру земельного податку що встановлюється Законом № 2335.

Колегія суддів погоджується з цією мотивацією контролюючого органу, яка ґрунтується на викладених в листі за № 15834\7\45-0717 від 27.07.2009 податкових розясненнях ДПА України та заключається в тому, що субєкти господарювання, які використовують земельні ділянки на території міста Києва, але право власності або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено ( що в спірному випадку має місце)повинні сплачувати земельний податок з урахуванням зазначених позивачем положень нормативно правових актів з питань оподаткування землі.

На переконання колегії суддів, податковий орган діяв в межах повноважень, оскільки відповідно до ст.27 Закону України за № 2535 контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку за земельні ділянки державної та комунальної власності покладений саме на нього а обовязок самостійно визначати та донараховувати суму податкового зобовязання в спірному випадку позивачу визначений п.п.4.2.2«б», 17.1.3 Закону України за № 2181 від 21.12.2000 року.

Таким чином, виходячи з викладеного та враховуючи до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до законів питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад ( п. 34, 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»), колегія суддів прийшла до висновку, що земельний податок за вказаний період донарахований ДПІ вірно, рівно, як і правомірно визначений та застосований розмір штрафних санкцій.

Оскільки рішення окружним судом прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права, з помилковим встановленням обставин справи, то воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2010 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.01.2011.