Постанова № 13710518, 17.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 січня 2011 р. № 2-а- 14046/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Ульященко Л.М.,

за участю представників: позивача Білик Н.В., відповідача Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати дії відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»з питань правомірності декларування податкового кредиту по правових взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль»(код ЄДРПОУ 32948799) за липень - жовтень 2008 р.р., про що складено акт від 07.10.2010 р. №2832/18-015/32759896; скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010 р. №0000281800/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 25.10.2010р. № 0000281800/0 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова визначило суму податкових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість у розмірі 144 939,00 грн., а саме: 96 626,00 грн. - за основним платежем, 48313,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «Спецбуд СЦП»вважає дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з приводу проведення документальної невиїзної перевірки незаконними, оскільки документальна невиїзна перевірка ТОВ «Спецбуд СЦП»07.10.2010 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена з порушенням встановленого порядку для її проведення тому, що запрошення з'явитися для проведення перевірки не вручено, повідомлення про запрошення №23 для підписання акту виїзної документальної перевірки вручено вже після фактичного проведення перевірки.

Крім того, висновки документальної невиїзної перевірки зроблені виключно на підставі даних податкових декларацій з ПДВ, які надавались ТОВ «Спецбуд СЦБ»до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова без врахування інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку на додану вартість, які підприємство позбавлено можливості подати. Первинні документи, а саме: договори, платіжні доручення, бухгалтерські рахунки, акти виконаних робіт, довідки про вартість робіт і таке інше зовсім не розглядалися.

Позивач також зазначає, що у податковій звітності ТОВ «Спецбуд СЦБ»відображені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли внаслідок правочину та відповідають податковим накладним, виданим ТОВ «ПБК «Вертикаль».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з вищенаведених підстав. Пояснив, що документи по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль»вилучались відповідно до постанови слідчого прокуратури.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зазначив, що у ТОВ «ПБК «Вертикаль»встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів та складських приміщень.

Також зазначив, що у протоколі вилучення документів у ТОВ «Спецбуд СЦБ»наданому підприємством з листом від 13.07.2010 р. за № 21 взагалі не зазначено, що вилучено саме документи по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль»та не надано будь-яких пояснень та їх документальне підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали, надані по справі, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фахівцем ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з 30.09.2010 р. по 04.10.2010 р. проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»з питань правомірності декларування податкового кредиту по правових взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль»за липень 2008 р. жовтень 2008 р.

За результатами перевірки складаний акт від 07.10.2010 р. №2832/18-015/32759896, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 96626,00 грн., у тому числі за липень 2008 р. на суму 28650,00 грн., серпень 2008 р. на суму 21915,00 грн., вересень 2008 р. на суму 22035,00 грн., жовтень 2008р. на суму 24026,00 грн. та п.п.7.4.1.п.7.4. та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 96626,00 грн., у тому числі за липень 2008 р. на суму 28650,00 грн.,серпень 2008 р. на суму 21915,00 грн., вересень 2008 р. на суму 22035,00 грн., жовтень 2008 р. на суму 24026,00 грн.

На підставі акту перевірки, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000281800/0 від 25.10.2010 р. на загальну суму 144939,00 грн., у тому числі за основним платежем 96626,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48313,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, між Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті» були укладені договори підряду: №ПЗ/Ш-082251/НЮ від 28.07.2008 р. на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва електричної централізації ст. Біла Церква Південно-Західної залізниці та №ПЗ/Ш-082751/НЮ від 23.09.2008 р. на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва електричної централізації ст. Бровки Південно-Західної залізниці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»на виконання договорів №ПЗ/Ш-082251/НЮ від 28.07.2008 р. та №ПЗ/Ш-082751/НЮ від 23.09.2008 р., уклало договори субпідряду з ТОВ «ПБК «Вертикаль»на виконання вищевказаних будівельно-монтажних робіт. Але, вказані договори були вилучені згідно протоколу виїмки від 27.10.2009 р. Вказаний факт також не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником, як генеральний підрядник, а перед супідрядником - як замовник.

На виконання вищезазначених договорів, ТОВ «ПБК «Вертикаль»були складені акти прийому виконаних підрядних робіт за липень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2008 р., жовтень 2008 р. (а.с. 70-71, 73-74, 76-78, 80-81) та виписані податкові накладні №9349 від 29.09.2008 р., №8339 від 31.08.2008 р., №7167 від 31.07.2008 р., №10095 від 31.10.2008 р. Оплата здійснена відповідно до платіжних доручень №188 від 08.09.2008 р., №221 від 28.10.2008 р., №210 від 07.10.2008 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ПБК «Вертикаль»являються субпідрядником, а ТОВ «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті» виступає, як генеральний підрядник перед Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»та як замовник - перед ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Також, згідно з актами прийому виконаних підрядних робіт за липень 2008 р., серпень 2008 р., жовтень 2008 р. по договору №ПЗ/Ш-082251/НЮ від 28.07.2008 р. (а.с.41-56), та за вересень 2008 р. по договору №ПЗ/Ш-082751/НЮ від 23.09.2008 р., укладеними між Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті», вказані будівельно-монтажні роботи виконані в повному обсязі та претензій до генерального підрядника немає.

При цьому, аналізуючи зміст вищезазначених договорів, суд зазначає, що договори передбачають вид послуг, які надаються, вартість цих послуг та зазначена адреса підприємства для якого повинні виконуватися роботи. А саме: виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва електричної централізації ст. Біла Церква Південно-Західної залізниці та будівельно-монтажних робіт з будівництва електричної централізації ст. Бровки Південно-Західної залізниці.

Крім того, суд зазначає, що вищезазначені стосунки позивача з субпідрядником - ТОВ «ПБК «Вертикаль», мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку у т.ч. податковими накладними, актами прийому виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. та п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.1. ст. 1 Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на день подання позову), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону №168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037). який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ПБК «Вертикаль»на момент складання вказаних податкових накладних та на момент розгляду справи зареєстроване в якості платника ПДВ, що підтверджується відповідним свідоцтвом і не заперечується відповідачем, та мало ліцензію на виконання будівельної діяльності.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин ТОВ «ПБК «Вертикаль», відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також, податкові накладні, які містяться в матеріалах справи відповідають вимогам встановлених чинним законодавством щодо їх оформлення та видачі.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

У відповідності до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

В силу ст. 42 (ч. 1) Конституції України кожен має право па підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво»підприємницька діяльність яка здійснювалась між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль»не заборонена, особа зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа.

Крім того, відповідачем не доведено факт обізнаності позивача про недобросовісну , на думку відповідача, господарську діяльність ТОВ «ПБК «Вертикаль», та не виконання контрагентом ТОВ «ПБК «Вертикаль»податкових зобовязань за укладеними угодами.

Суд, також вважає неправомірними та необґрунтованими доводи відповідача, як на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, на те, що у субпідрядника позивача - ТОВ «ПБК «Вертикаль»відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст. ст. 3,4,7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки зазначені обставини бюджету не тягне для позивача відповідальності та негативних наслідків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущенням щодо недійсності (фіктивності) укладених позивачем з ТОВ «ВБК «Вертикаль»договорів, а його позиція про те, що дані договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджуються належними доказами.

Будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину не встановлено.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні при розгляді справи в суді не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне також зауважити на те, що посилання органу податкової служби на невиконання законодавчо встановлених обовязків по сплаті податку на додану вартість, податку на прибуток та інших платежів і зборів збоку ТОВ «ПБК «Вертикаль», судом до уваги не приймаються, оскільки у разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 25.10.2010 року №0000281800/0 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Стосовно позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»з питань правомірності декларування податкового кредиту по правових взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль»за липень 2008 - жовтень 2008 р.р., про що складено акт від 07.10.2010 року №2832/18-015/32759896 суд приходить до висновку про відмову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження ДПІ на проведення перевірок діяльності платників податків визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.11 даного Закону (в редакції, чинній на день подання позову), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» розроблено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.09.2005 р. № 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205 (далі Порядок №327).

Згідно з приписами п.1.11. Порядку №327, у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки. При цьому в акті зазначається про ознайомлення та вручення під розписку (чи відмову від ознайомлення та отримання) керівнику суб'єкта господарювання направлення на перевірку. У разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Так, директору Тарану В.О. та головному бухгалтеру ОСОБА_4 надіслано поштою з повідомленням про вручення запрошення від 23.09.2010 р. за № 8877/10/18-012 з'явитись 07.10.2010 р. о 16 годині, до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, для ознайомлення та підписання акту документальної невиїзної перевірки.

Повідомлення про запрошення, для ознайомлення та підписання акту документальної невиїзної перевірки директору та головному бухгалтеру підприємству вручено 06.10.2010 р. про, що повідомлено відділенням поштового зв'язку 61093 у телефонному режимі.

Повідомлення про вручення запрошення надіслано до ДПІ вже 07.10.2010р. після реєстрації акту перевірки.

Повідомлення про запрошення, для ознайомлення та підписання акту документальної невиїзної перевірки надіслано підприємству з дотриманням законодавчо-встановленого терміну за десять робочих днів.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 25.10.2010 року №0000281800/0.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»з питань правомірності декларування податкового кредиту по правових взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль»за липень 2008 - жовтень 2008 р.р., про що складено акт від 07.10.2010 року №2832/18-015/32759896 неправомірними відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване будівництво сигналізації, централізації та блокування на залізничному транспорті»витрати по сплаті судового збору в сумі 01,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2011 року.

Суддя Бартош Н.С.