Постанова № 13710511, 09.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2011 р. № 2-а- 15497/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарях Нікітіної О.В., Фоменко І.Є.

за участі представників сторін:

представника позивача Данильченка С.В.

Відповідача Гевлич І.В.

представника відповідача Говорун М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Укрконсалтинг»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова та державного податкового ревізора інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Гевлич Інни Вячеславівни про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ «Юридична фірма «Укрконсалтинг», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та державного податкового ревізора інспектора відділу контрольноперевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Гевлич Інни Вячеславівни, в якому після уточнення позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0006521702/0 від 24.11.2010 року видане Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова про донарахування податку з доходів з фізичних осіб у сумі 5280,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн. та визнати протиправними дії інспектора податкової служби 1 рангу Гевлич Інни Вячеславівни по проведенню перевірки та складання Акту про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг»за період з 10.10.2007 р. по 30.09.2010 р. від 12.11.2010 р. №6645/17-218/35477179.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що у період з 25.10.2010 р. по 05.11.2010 р. на підставі Наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року інспектором податкової служби 1 рангу Гевлич Інною Вячеславівною було проведено виїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої було складено акт про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита за період з 10.10.2007 року по 30.09.2010 року від 12.11.2010 року №6645/17-218/35477179.

На підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі було винесено податкове повідомлення рішення № 0006521702/0 від 24.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн.

Позивач не погоджується з висновками перевіряючого та просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0006521702/0 від 24.11.2010 року та визнати протиправними дії інспектора податкової служби 1 рангу Гевлич І.В. по проведенню перевірки та складання Акту про наслідки перевірки ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг»за період з 10.10.2007 р. по 30.09.2010 р. від 12.11.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач Гевлич І.В. та представник ДПІ у судовому засіданні проти позову заперечували, надали до суду заперечення, в яких вказали на той факт, що дії перевіряючих законні та відповідають вимогам законодавства. У задоволенні позову просили відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0006521702/0 від 24.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,0 грн. та застосування штрафної ( фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн. судом встановлено, що підставою для його прийняття слугували висновок акту перевірки про порушення ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг» ст. 8, ст. 12 Закону України від 22.05.2003 року № 889 „Про податок з доходів фізичних осіб” зі змінами та доповненнями. А саме, підприємством у жовтні 2007 року та у жовтні 2008 року неутримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб 5280,0 грн. (35200,0 грн. * 15%).

Як зазначено в акті перевірки засновниками ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг»Данильченко С.В. та Данильченко Н.І. внесено до статутного фонду майно на суму 34740,0 грн. та 460,0 грн. відповідно.

На думку відповідача, в порушення п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” підприємством не було утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб, одержаних Данильченко С.В. та Данильченко Н.І.

Суд не може погодитись з вищенаведеним висновком відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідно п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” врегульовано порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом .

Посилаючись на порушення позивачем наведеної норми права відповідач виходив з того, що по-перше, позивач в спірних правовідносинах є податковим агентом, а по-друге, Данильченко С.В. та Данильченко Н.І. при внесенні до статутного фонду підприємства майна отримали дохід, який підлягає оподаткуванню за правилами Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Слід зазначити, що у розумінні положень п.1.15. ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податкови й агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особачи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Положеннями п. 1.2. ст.1 наведеного Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує проти того, що рухоме майно, було внесено вказаними вище фізичними особами саме до статутного фонду підприємства.

Беручи до уваги положення п. 8.4.11 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

На вказану норму права посилається і відповідач в обґрунтування своєї правової позиції і не заперечує проти того, що спірна господарська операція, яка по внесенню до статутного фонду підприємства майно є інвестицією і прирівнюється до придбання позивачем основних фондів.

Суд відмічає, що поняття інвестиції визначено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом. (п. 1.28.1. ст.1 Закону).

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. (п.1.28.2.ст.1 Закону).

Під прямою інвестицією керуючись нормами цього Закону слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм права та фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що господарська операція щодо внесення майна до статутного фонду позивача підпадає під поняття прямої інвестиції, є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами ст.11 та ст.12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” і не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм вказаних статей цього Закону.

Аналізуючи положення Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” суд зазначає, що оподаткування інвестиційного прибутку, яким внесення до статутного фонду підприємства майна, врегульовано п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з фізичних осіб”.

Так, положеннями пп. 9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону придбання інвестиційного активу законодавцем віднесено до операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

На думку суду, при здійсненні вказаної операції не виникає обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат понесених фізичною особою у звязку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою здійсненою згідно з чинним законодавством.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки та в запереченнях на позов на підтвердження своїх доводів щодо правомірності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на ст.ст.715 та 716 Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини за договорами міни, суд вважає їх помилковими з наступних підстав.

Виходячи зі змісту наведених статей Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, при цьому до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Слід відмітити, що поняття товарів визначено положеннями п.1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

В свою чергу, матеріальні активи основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (пункт 1.1. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Нематеріальні активи відповідно до пункту 1.2 статті 1 цього ж Закону - обєкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Отже, певні активи можуть бути визнані товаром лише в разі належності їх або до основних фондів, або до оборотних активів, або до обєктів права інтелектуальної власності чи аналогічних обєктів.

Поняття активів міститься в пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Відповідно до наведеного Положення, активи це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

В свою чергу, поняття оборотних активів визначено пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», відповідно до якого оборотні активи це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, еквіваленти грошових коштів згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів»- короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Відтак, оборотними є такі активи, що є або еквівалентами грошових коштів, або призначені для реалізації чи споживання. Всі інші активи належать до необоротних (пункт 4 Положення Н (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»). Оскільки корпоративні права, виражені в іншій, ніж цінні папери, формі, не є високоліквідними і не призначені для реалізації чи споживання, такі активи за загальним правилом ( Цивільний кодекс України) не належать до оборотних, а тому не є товаром у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновок відповідача про неутримання та неперерахування підприємством податку з доходів фізичних осіб 5280,0 грн. (35200,0 грн. * 15%), який знайшов своє відображення в акті перевірки і став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0006521702/0 від 24.11.2010 року є неправомірним.

В звязку з чим, правові підстави для визначення ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг» податкового зобов язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 5280,0 грн. та застосування штрафної ( фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн. - відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0006521702/0 від 24.11.2010 року.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії інспектора податкової служби 1 рангу Гевлич Інни В»ячеславівни по проведенню перевірки та складання Акту про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг»за період з 10.10.2007 р. по 30.09.2010 р. від 12.11.2010 р. №6645/17-218/35477179, суд зазначає наступне.

Суд відзначає, що приписами ст.20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контроль за правильністю обчислення субєктами права, що мають статус платників податків, розміру податкових зобовязань покладений на органи державної податкової служби України.

Означений контроль за змістом ст. ст. 8-11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснюється шляхом реалізації органами державної податкової служби України права на проведення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

А відповідно до статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Також судом встановлено, що у період з 25.10.2010 р. по 05.11.2010 р. на підставі Наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року інспектором податкової служби 1 рангу Гевлич Інною Вячеславівною було проведено виїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої було складено акт про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита за період з 10.10.2007 року по 30.09.2010 року від 12.11.2010 року №6645/17-218/35477179.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом Порядок) передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Результати проведеної відповідачем у спірних правовідносинах документальної невиїзної перевірки були оформлені саме актом. Перевірка відповідачем була проведена на підставі Наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року тобто відповідно до вимог діючого законодавства.

Відтак, суд наголошує на відсутності підстав для визнання протиправними дій інспектора податкової служби 1 рангу Гевлич Інни Вячеславівни по проведенню перевірки та складання Акту про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита ТОВ «ЮФ «Укрконсалтинг»за період з 10.10.2007 р. по 30.09.2010 р. від 12.11.2010 р. №6645/17-218/35477179.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Укрконсалтинг»до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова та державного податкового ревізора інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Гевлич Інни Вячеславівни про визнання протиправними дій та скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0006521702/0 від 24.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10560,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10 лютого 2011 року.

Суддя А.В. Зінченко