Постанова № 13710503, 08.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 лютого 2011 р. № 2-а- 16472/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарях Нікітіної О.В., Фоменко І.Є.

за участі представників сторін:

Позивача Редіної В.Б., Маміної Л.В., Шеховцової Т.С.

Відповідача Ситнік О.О., Штих О.В., Карбань В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, публічне акціонерне товариство «Земельний банк», звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення №000064851/0 від 09.12.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних фінансових санкцій на суму 352831,70 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що 10.12.2010 р. позивач отримав податкове рішення від 09.12.2010 р. № 0000640851, яким на підставі акта № 4442/50-2/19358721 від 01.12.2010 року про результати виїзної позапланової перевірки позивача в звязку з припиненням його діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст.4,п.п.17.1.3 п.17.1,п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виявлено порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в звязку з чим було визначено суму податкового зобовязання в сумі 352831,70 грн., в т.ч. 294026,42 грн. основний платіж, 58805,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції, яке пропонується в 10-денний термін перерахувати на бюджетний рахунок одержувача.

В акту перевірки відповідачем зазначено, що банком в період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 р. до складу валових доходів не включені процентні доходи у вигляді відсотків в сумі 567952,04 грн. від надання міжбанківських кредитів за договорами про надання міжбанківських кредитів. Відповідачу були надані докази відмови боржників банку від сплати процентів в перевіряємому періоді з причини звернення стягнень на заставлені позивачем майнові права на кредити та депозити.

Також, позивач зазначив, що постановою Правління Національного банку України №375 від 30.07.2010 року з 02.08.2010 р. відкликана банківська ліцензія, призначено ліквідатора, розпочата процедура ліквідації ПАТ «Земельний банк», у звязку з чим як визначено ч.3 преамбули Закону України №2181 щодо нього цим Законом не регулюється питання погашення податкових зобовязань або стягнення податкового боргу. Наслідком призначення ліквідатора відповідно до п.4 ч.1 ст.91 Закону України «Про банки та банківську діяльність»є припинення нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всім видам заборгованості банку.

На підставі наведеного, позивач вважає що оскаржене податкове повідомлення рішення винесено необґрунтовано, упереджено, з порушення чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача просили суд позов задовольнити у повному обсязі поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в письмових запереченнях та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на той факт, що рішення СДПІ ВПП у м. Харкові правомірне, законне, відповідає вимогам податкового законодавства, просили суд у позові відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено виїзну позапланову перевірку публічного акціонерного товариства «Земельний банк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами якої було складено акт № 4442/50-2/19358721 від 01.12.2010 року.

Актом перевірки встановлені порушення п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження суми податку на прибуток за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року на 294026,42 грн. (за півріччя 2010 року).

На підставі вказаного акту відповідачем 09.12.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000640851/0 на загальну суму 352831,70 грн., з них 294026,42 грн. - основний платіж та 58805,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з вимогами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 вказанного Закону валовий доход включає в себе доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Судом встановлено, що в порушення вказаної норми банком занижено процентні доходи на суму 567952,04 грн. у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів згідно наступних договорів: - договір про надання міжбанківського кредиту №106/06-МБ від 03.04.06 на суму 9000000,0 грн. зі сплатою 7% річних, з 12.04.10 - 20% річних (згідно додаткової угоди №4від 12.04.10) (далі - договір № 106); - договір про надання міжбанківського кредиту № 07-01/Д від 26.02.07 на суму 9500000,0грн. зі сплатою 6% річних (згідно додаткової угоди № 4 від 10.03.10 нарахування відсотків з 10.03.10 по 09.09.10 здійснюється у розмірі 20% річних) (далі - договір № 07); - договір про надання міжбанківського кредиту № 309/07-МБ від 26.11.07 на суму 6000000,0 грн. зі сплатою 12% річних (далі - договір № 309); договір про надання міжбанківського кредиту № 08-05-22/Д від 22.05.08 на суму12000000,0 грн. зі сплатою 10% річних (далі - договір № 08-05-22);договір про надання міжбанківського кредиту №738-ММВ від 06.04.09 на суму 27000000,0 грн. зі сплатою 25% річних (далі - договір № 738); - договір про надання міжбанківського кредиту № 782-ММВ від 15.05.09 на суму 5000000,0 грн. зі сплатою 19% річних (далі - договір № 782).

Дослідженими матеріалами справи підтверджено, що залишки заборгованості за вищезазначеними кредитами обліковувались банком на балансових рахунках:

1512"Короткострокові вклади (депозити),що розміщені в інших банках";

1513"Довгострокові вклади (депозити),що розміщені в інших банках";

1523"Короткострокові кредити,що надані іншим банкам";

1524"Довгострокові кредити,що надані іншим банкам".

Нарахування відсотків за міжбанківськими кредитами здійснювалось банком на балансових рахунках:

1518 "Нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках";

1528 "Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам".

Доходи у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів обліковувались банком на балансових рахунках:

6012 "Процентні доходи за короткостроковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках";

6013"Процентні доходи за довгостроковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках";

6016"Процентні доходи за кредитами овердрафт та короткостроковими кредитами, що надані іншим банкам";

6017"Процентні доходи за довгостроковими кредитами, що надані іншим банкам".

Суд зазначає, що згідно п.1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Судом встановлено, що по вищезазначеним кредитам банком відсотки нараховувались не за весь термін використання залучених коштів, а саме:

- за договором № 782 відсотки нараховувались банком до 17.05.10р., в той час, як клієнт банку фактично користувався кредитними коштами у розмірі 5,0 млн. грн. до 04.06.10р., про що говорить виписка про рух коштів по рахунку 1527;

- за договором № 08-05-22 відсотки нараховувались банком до 21.05.10 р., в той час, як клієнт банку фактично користувався кредитними коштами у розмірі 12,0 млн. грн. до 04.06.10 р., про що говорить виписка про рух коштів по рахунку 1517;

- за договором № 738 відсотки нараховувались позивачем не за весь період користування кредитними коштами у розмірі 27,0 млн. грн., в той час, як фактичне користування коштами клієнтом відбувалось до 04.06.10 р., що підтверджується випискою про рух коштів порахунку 1527;

- за договором №309 відсотки нараховувались Банком до 09.06.10 р. в той час, як клієнт банку фактично користувався кредитними коштами у розмірі 6,0 млн. грн. до 18.06.10, про що говорить виписка про рух коштів по рахунку 1523;

- за договором №07 відсотки нараховувались Банком не за весь період користування кредитними коштами у розмірі 9,5 млн. грн., в той час, як фактичне користування коштами клієнтом відбувалось до 04.06.10, про що свідчить виписка про рух коштів . порахунку 1512;

- за договором №106 відсотки нараховувались Банком не за весь період користування кредитними коштами у розмірі 9,0 млн. грн., в той час, як фактичне користування коштами клієнтом відбувалось до 04.06.10, що підтверджується випискою про рух коштів порахунку 1524.

На підставі наведеного позивачу було донараховано доходи у вигляді відсотків за надані межбанківські кредити за період їх фактичного використання до моменту списання з рахунків у бухгалтерському обліку а саме: за договором № 106 у сумі 34520,55 грн.; за договором № 07 у сумі 36438,35 грн.; за договором № 309 у сумі 15780,82 грн.; за договором № 08-05-22 у сумі 46027,4 грн.; за договором № 738 у сумі 388335,61 грн.; за договором № 782 у сумі 46849,31 грн. Всього 567952,04 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ «Земельний банк» занижено процентні доходи у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів на суму 567952,04 грн., що є порушенням п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо правильності формування та віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву, суд зазначає, що відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Судом дослідженні матеріали справи та встановлено, що в ході перевірки виявлено 8 кредитних угод, які з'явилися у складі кредитного портфелю банку у червні 2010 року (на цей час в банку вже було введено мораторій - з 12.05.10), а саме: № 08-10/р від 08.06.10, № 09-10/р від 30.06.10, № 10-10/р від 10.06.10, № 11-10/р від 08.06.10, № 12-10/р від31.05.10, № 13-10/р від 08.06.10, № 14-10/р від 09.06.10, № 15-10/р від 31.05.10, загальною сумою заборгованості 69298040,51 грн.

Загальна сума страхового резерву, що віднесена банком до складу валових витрат за цими угодами становить 22031431,52 грн.

До перевірки оригінали цих документів не надавались.

Як встановлено у судовому засіданні на адресу банку направлено запит про надання оригіналів документів (вих. від 22.09.10 № 13158/10/50-222). Листом від 05.10.10 № 02-15/3268 (вх.13954/10 від 07.10.10) Банком відмовлено у наданні документів. На підставі цього СДПІ ВПП у м. Харкові складено Акт відмови у наданні документів до перевірки від 05.10.10 № 205/50-2/19358721 та складений протокол про адміністративне правопорушення на Ліквідатора Банку - Угрімова О.М.

Таким чином, суд приходить до висновку , що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву за угодами: № 08-10/р від 08.06.10, № 09-10/р від 30.06.10, № 10-10/р від 10.06.10, № 11-10/р від 08.06.10, № 12-10/р від 31.05.10, № 13-10/р від 08.06.10, № 14-10/р від 09.06.10, № 15-10/р від 31.05.10 у сумі 22031431,52 грн.

Судом також встановлено, що позивачу були направлені запити (від 12.10.10 № 14179/10/50-222 та від 10.11.10 № 15759/10/50-222) щодо надання первинних документів по наступних кредитних справах: № 01-09/к, № 04-07/к, № 60-08/к, № 82-07/к, № 16-08/к, № 48-08/к та № 46-08/к.

Листом від 18.10.10 № 02-15/3428 банком відмовлено у наданні оригіналів кредитних справ (№ 01-09/к, № 04-07/к, № 60-08/к, № 82-07/к, № 16-08/к, № 48-08/к). Листом від 17.11.10 № 02-15/3610 банком відмовлено у наданні оригіналів документів по кредитній справі № 46-08/к.

Між Банком та ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" укладений кредитний договір від 15.06.07 № 43-07/к щодо надання кредитних коштів у сумі 5000000,0 грн. зі сплатою 18% річних (з 15.06.07 - 18%, з 01.06.08 - 20%, з 15.12.08 - 23%, з 01.01.09 - 25%) терміном з 15.06.07р. по 14.07.12р.

Кредитна заборгованість обліковувалась банком на балансовому рахунку 2063 "Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання", нараховані відсотки за угодою нараховуються на балансовому рахунку 6026 "Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність , що надані суб'єктам господарювання".

Залишок заборгованості (1392861,07 грн.) станом на 01.04.10р., 01.05.10 р., 01.06.10р. обліковувався банком в кредитному портфелі за категорією ризику "сумнівна", станом на 01.07.10р. залишок заборгованості перенесений банком до "безнадійної" категорії та за рахунок валових витрат сформований страховий резерв у розмірі 1392861,07 грн. (100%). Таке перенесення обґрунтоване банком значним погіршенням фінансового стану товариства.

Судом встановлено, що в ході перевірки на адресу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, в якій на обліку знаходиться ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС", надіслана зустрічна перевірка від 12.10.10 № 17523/7/50-222 щодо підтвердження взаємовідносин між банком та товариством.

У відповіді, отриманій від ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова (лист від 25.10.10 № 5839/7/23-313) зазначено, що при виході на місцезнаходження ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" ліквідатор підприємства Усенко Д.В. від проведення перевірки відмовився. У зв'язку з цим, складено акт відмови від проведення перевірки ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" № 748/23-212/32951162 від 08.10.10, а взаємовідносини щодо вищезазначеної кредитної угоди не підтверджені.

Суд зазначає, що оскільки за даною кредитною угодою до перевірки не були надані документи, що могли б підтвердити погіршення фінансового стану товариства, а саме: баланси та звіти про фінансові результати, а також інші документи, що надають інформацію відносно стану заставленого майна на момент визнання банком заборгованості "безнадійною" (договір застави, акти обстеження заставного майна та інше) та з урахуванням не підтвердження взаємовідносин між банком та товариством за результатами зустрічної перевірки Банком неправомірно сформований страховий резерв в сумі 1392861,07 грн.

Суд вказує, що відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву за кредитними угодами: № 01-09/к, № 04-07/к, № 60-08/к, № 82-07/к, № 16-08/к, № 48-08/к, № 46-08/к, № 43-07/к в сумі -16897236,10 грн.

Загальна сума, на яку ПАТ «Земельний банк» неправомірно завищив суму валових витрат в результаті формування страхового резерву складає 38928667,62 грн.

Судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин по справі доказів невідповідності спірного податкового повідомлення - рішення положенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не виявлено.

Оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ «Земельний банк», то в задоволенні позову належить відмовити.

Таким чином, суд вважає за необхідним зазначити, що СДПІ ВПП у м. Харкові правомірно винесено податкове повідомлення рішення про донарахування ПАТ «Земельний банк»на податку на прибуток в розмірі 352831,70 грн., з них 294026,42 грн. - основний платіж та 58805,28 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Окрім того, розв'язуючи спір, суд зважає, що звертаючись до суду, позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення, які за своєю правовою суттю та характером владних приписів є правовими актами індивідуальної дії.

В судовому засіданні судом встановлено і представником позивача підтверджено, що обраний ПАТ «Земельний банк»спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах полягає саме у визнанні нечинним податкового повідомленнярішення. В судових дебатах представники позивача остаточно просили суд визнати нечинним податкове повідомлення рішення №000064851/0 від 09.12.2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо визначення позивачу суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних фінансових санкцій на суму 352831,70 грн.

Суд бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи не вчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Положення наведеної норми процесуального закону щодо права позивача самостійно обирати спосіб захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу кореспондують приписам ч.2 ст.162 КАС України щодо повноважень адміністративного суду при вирішенні справи по суті, де указано, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Провівши системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України, суд доходить висновку, що така вимога як визнання нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач, СДПІ не виносив відносно позивача правового акту, який би був наділений чинністю, то поданий позов належить залишити без задоволення.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 69-71 158, ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10 лютого 2011 року.

Суддя А.В. Зінченко