Рішення № 137101583, 04.06.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/1978/26

Провадження №2/463/1339/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді: Мармаша В.Я.,

з участю секретаря судового засідання: Цебрик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «СВЕА Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, у якій просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором №4821476 від 19.07.2024 у розмірі 55 197,01 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання відповідно до якого позов підтримує в повному обсязі, розгляд справи просить проводи у відсутності представника позивача та у випадку повторної неявки відповідача в судове засідання відносно ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про час та місце їх проведення, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 19.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4821476, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 00,00 грн, строком на 360 днів, розмір стандартної процентної ставки 1,5 % в день.

На підтвердження існування вищевказаних договірних відносин між сторонами позивачем надано копію Паспорту споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника.

Таким чином, договір та додаткові угоди були укладені в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн на карткових рахунок відповідача НОМЕР_1 підтверджується розрахунком заборгованості, а також довідкою ТОВ «Універсальні платежі» № 1-3007 від 30.07.2025.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед Відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, а ОСОБА_1 взяті на себе договором зобов`язання перед ТОВ «Лінеура Україна» не виконав.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором №4821476 від 19.07.2024 загальна заборгованість останнього становить 55 197,01 грн, з яких: 9 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 44 697,02 грн заборгованість за процентами; 500,00 заборгованість за пенею.

29.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-27/25, відповідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило свої прававимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Лінеура Україна», визначеними в Реєстрі Боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-27/25 від 29.07.2025 сума заборгованості відповідача становить 55 197,01 грн, з яких: 9 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 44 697,02 грн заборгованість за процентами; 500,00 заборгованість за пенею.

Як передбачено п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, й передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положенням ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитами відповідача увійшло до пакета передачі активів на користь позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що кредитний договір №4821476 від 19.07.2024 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд доходить до висновку, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у цій справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нараховані позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути вищевказану заборгованість в сумі 54 697,01 грн, з яких: 9 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 44 697,02 грн заборгованість за процентами.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляться від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість Кредитним договором №4821476 від 19.07.2024 року у розмірі 54 697,01 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 638,17 гривень судового збору, тобто 99,09 % розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 141,142, 265, 273, 274, 280, 282-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»54 697,01 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто сім гривень одна копійка) гривень заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживачого кредиту №4821476 від 19.07.2024, а також судові витрати в розмірі 2 638,17 (дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень сімнадцять копійок) гривень судового збору.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Текст рішення складено та підписано суддею 04.06.2026.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження юридичної особи: 03124, м.Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 6, Код ЄДРПОУ 37616221;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Мармаш В. Я.