Постанова № 13710040, 02.11.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-422/10/0770

Ряд стат. звіту № 6.6.6

Код - 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

при секретарі судового засідання Скуби В.І.

за участю сторін:

представника позивача Савицького Сергія Ігоровича;

представника відповідача 1 Приватного підприємства «Весна»не зявився;

представника відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»Стефанишин Маріанни Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»про стягнення з кожного коштів у розмірі 29793276,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 02 листопада 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 листопада 2010 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулась Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області із позовною заявою до Приватного підприємства «Весна»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД», якою просить стягнути з Приватного підприємства «Весна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»по 29793276,96 грн.. Разом 59586553,92 грн..

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що договори поставки товарів між відповідачами є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю. Крім того, позивач вказав на те, що вказані правочини порушують публічний порядок, пославшись при цьому на статтю 228 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Весна»»(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора Приватного підприємства «Весна»ОСОБА_4 за статтею 212 частиною 3 та статтею 366 частиною 2 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог статті 11 пункту 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Весна»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що 18 лютого 2009 року складено акт перевірки за № 6/23-50/20459893 (а.с.а.с. 20-136).

Відповідно до акту про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року від 15 червня 2009 року за № 1640/232/33324626, що складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (а.с.а.с. 185-206) жодних порушень норм податкового законодавства під час укладення та виконання договорів № Р/2008-1 та № Р/2008-2 від 01 січня 2008 року виявлено не було.

В процесі проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»з питань правових взаємовідносин з Приватним підприємством «Весна»за березень 2008 року, встановлено, що відповідно до договорів № Р/2008-1 та № Р/2008-2 від 01 січня 2008 року Приватне підприємство «Весна»на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»товар (бензин марки А-80, А-92, А-95 та дизельне паливо) на суму 29793276,96 грн., в тому числі ПДВ 4965546,16 грн..

Згідно вказаних договорів поставка бензину здійснювалася на умовах EXW-склад ВАТ «Дніпронафтопродукт»(м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11) та вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладеної.

Вищенаведені операції з придбання товару відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»в податковому обліку, тобто включено до складу валових витрат суму 24827730,80 грн. та до податкового кредиту за березень 2008 року в розмірі 4965546,16 грн..

Згідно даних руху грошових коштів по рахунку Приватного підприємства «Весна»всього сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»на адресу Приватного підприємства «Весна»389763327,40 грн..

Крім того, перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочину посилається не на невідповідність чи суперечність № Р/2008-1 та № Р/2008-2 від 01 січня 2008 року вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки згідно даних договорів, оскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов договору Приватне підприємство «Весна» зобовязується поставити та передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»нафтопродукти, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД», у свою чергу, зобовязується їх прийняти та оплатити у кількості за ціною та на умовах встановлених договором, специфікаціями та додатковими угодами до нього.

Зобовязання Приватного підприємства «Весна»вважаються виконаними з моменту надання товару у розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД».

Моментом передання товару у розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД» є момент підписання відповідної видаткової накладної. Тобто право власності на товар переходить від Приватного підприємства «Весна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»в момент підписання та оформлення видаткової накладної.

Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі в національній валюті на розрахункові рахунки вказані в Договорі.

Згідно податкових накладних за №№ 304 та 308 від 01 лютого 2008 року Приватним підприємством «Весна»було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»3448,658 тон дизельного палива та 1867,48 тон бензину А-80.

Транспортування товару за цими договорами фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання № 0103/05-3ю від 01 березня 2005 року відкрите акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт»надає послуги зберігання нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД».

Таким чином, судом встановлено, що придбані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»нафтопродукти були передані на зберігання Відкритому акціонерному товариству «Дніпронафтопродукт»на тому ж складі відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт», на якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД» прийняло товар від Приватного підприємства «Весна».

Крім того, матеріалами справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД» було укладено договори поставки, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»продало придбаний у Приватного підприємства «Весна»товар на користь третіх осіб зі складу Відкритого акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт»на умовах поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс», які, в свою чергу, в подальшому реалізували придбані нафтопродукти кінцевому споживачеві на АЗС.

Отже суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД» наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує товарність правочинів за вказаними договорами та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь третіх осіб. Усі зазначені вище операції були належним чином та в повному обсязі відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД» в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначені документи надавалися податковій інспекції та податковій міліції відповідно до протоколів виїмки від 01 серпня 2008 року, 07 серпня 2008 року, 08 серпня 2008 року, 06 серпня 2008 року та 09 лютого 2009 року (а.с.а.с. 159-184).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним субєктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності субєктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому субєктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб Приватного підприємства «Весна»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до статті 638 частини 1 Цивільного кодексу України та статті 180 частин 1-3 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України та статті 631 частини 1 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобовязані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені між Приватним підприємством «Весна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»відповідають вимогам, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України та вважаються укладеними.

Відповідно до статті 204 частини 1 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для статті 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що обєктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та інших нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність субєктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання нікчемними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності субєктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому субєктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржувані правочини були товарними, товар був отриманий на підставі договорів, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств законодавству не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги не доведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочинах протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений статтею 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням строків, що встановлені статтею 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства «Весна»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД»відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

ГоловуючийГаврилко С.Є.