Рішення № 137049795, 26.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3712/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

за участі секретаря судових засідань Божик М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (правонаступник Акціонерного товариства «Ідея Банк») до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Позовні вимоги.

17.05.2023 року АТ «Ідея Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 120032,78 грн., а також судовий збір в розмірі 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.03.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06.00302.005048940, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 66786 грн., зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується меморіальними ордерами.

Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, станом на день подання позову не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти.

Остання сплата відповідачем по кредитному договору здійснена 13.12.2019 року. Таким чином, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 13.04.2023 року становить: прострочений борг 61773,95 грн., прострочені проценти 20846,79 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 37026,16 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована по 29.02.2020 включно 385,88 грн., загальна заборгованість: 120032,78 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідкою розрахунком заборгованості станом на 13.04.2023 року.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 01.03.2023 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2023 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2023 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 83006 грн. грн. 62 коп. та 1856 грн. 07 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.03.2025 року замінено вибулого стягувача АТ «Ідея Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) у виконавчому листі №461/3712/23, виданого Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z06.00302.005048940 від 25.03.2019 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.03.2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено вказану заяву до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було задоволено та скасовано заочне рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 червня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.04.2026 року було замінено первісного позивача у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», оскільки з моменту укладення договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» набуло статусу кредитора за спірним зобов`язанням та є належним суб`єктом права вимоги до відповідача.

Позиція сторін у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. До суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності та відзив на позов, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві зазначено, що зі змісту наданих позивачем документів убачається, що відповідач фактично отримав кредитні кошти в сумі 58 074,78 грн, а не 66 786 грн. Водночас меморіальні ордери, на які посилається позивач, не є первинними документами, що підтверджують отримання кредиту, користування ним та укладення договору на умовах, викладених у позовній заяві, а тому не можуть вважатися належними доказами існування заборгованості.

Також зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом та не підтверджує ані отримання кредиту, ані порядок його використання та обслуговування. Із наданої довідки неможливо встановити відсоткову ставку, за якою здійснювалося нарахування заборгованості.

Крім того, згідно з випискою АТ «Ідея Банк», у період з 25.03.2019 по 03.01.2020 з відповідача було утримано 20 196,09 грн комісії за обслуговування кредиту. При цьому з наданих документів не вбачається, за які саме послуги така комісія стягувалася.

На думку відповідача, неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість. Відповідач вважає, що нарахована комісія в сумі 37 026,16 грн не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим законодавством про споживче кредитування, а сплачені в рахунок її погашення кошти в сумі 20 196,09 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми боргу та процентів за користування кредитом.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 25.03.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06.00302.005048940, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 66786 грн., зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Пунктами 1.1.-1.4 договору встановлено, що банк відкриває клієнту банківський рахунок та надає клієнту кредит, а клієнт отримує його на наступних умовах: сума кредиту 66786 грн., процентна ставка змінювана 15 % річних, строк кредиту 36 місяців.

Пунктом 1.12 договору передбачено, що позичальник надає свою згоду на укладення рахунку за рахунок позичальника, як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором передбачено, що позичальник доручає та дає розпорядження банку переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику через транзитний рахунок.

У п. 6 кредитного договору № Z06.00302.005048940 від 25.03.2019 року міститься графік щомісячних платежів, який підписаний відповідачем особисто.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим (меморіальним) ордером № 5521611, №5521624, №5521614 від 25.03.2019 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не повернув отриманий кредит у встановлений термін та не сплатив нараховані відсотки, у зв`язку з чим сума заборгованості станом на 13.04.2023 року становить: прострочений борг 61773,95 грн., прострочені проценти 20846,79 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 37026,16 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована по 29.02.2020 включно 385,88 грн., загальна заборгованість: 120032,78 грн.

Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 12.04.2023 року.

Крім того, як вбачається із наданої в матеріалах справи виписки з особового рахунку по кредитному договору, останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 03.01.2020 року.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 01.03.2023 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Мотиви прийняття рішення судом.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст.526,530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 13.04.2023 року утворилася заборгованість, що становить 120032,78 грн., та складається із наступного: прострочений борг 61773,95 грн., прострочені проценти 20846,79 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 37026,16 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована по 29.02.2020 включно 385,88 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Позивачем до складу заборгованості, заявленої до стягнення за позовом, окрім суми основного боргу, включено плату за обслуговування кредиту в розмірі 37 026,16 грн. Разом з тим суд дійшов висновку, що зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з абзацом 3 частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої-другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про стягнення з відповідача комісії з надання кредиту.

У постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц суд зробив наступний висновок: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 37 026,16 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо доводів відповідача про ненадання виписки по рахунку.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем виписки по рахунку. Матеріали справи містять документи, які підтверджують факт видачі кредитних коштів, рух коштів за рахунком та здійснення відповідачем платежів на виконання кредитних зобов`язань. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин.

Крім того, сам факт здійснення відповідачем платежів на погашення кредитної заборгованості свідчить про визнання ним існування кредитних правовідносин та отримання кредитних коштів.

Щодо доводів відповідача про фактичне отримання кредитних коштів у сумі 58 074,78 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що фактично ним було отримано кредитні кошти в сумі 58 074,78 грн, а не 66 786 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено кредитний договір № Z06.00302.005048940 від 25.03.2019 на суму 66 786 грн. Одночасно з укладенням кредитного договору відповідачем було оформлено договір № Z62.00302.005048940 від 25.03.2019 добровільного страхування життя з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка Життя», умовами якого передбачалася сплата страхового платежу за рахунок кредитних коштів. У зв`язку з цим частина кредитних коштів, а саме відповідно до меморіального ордеру №5521614 від 25.03.2019 року в розмірі 8711,22 грн., була спрямована на оплату страхового платежу, а решта перерахована позичальнику.

Отже, зменшення суми коштів, фактично отриманих відповідачем на руки, зумовлене виконанням умов укладеного ним договору страхування та не свідчить про надання кредиту в меншому розмірі. Відтак суд доходить висновку, що кредит було надано саме у сумі 66 786 грн, визначеній кредитним договором.

Щодо доводів відповідача про невизначеність процентної ставки, застосованої при розрахунку заборгованості.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість встановлення відсоткової ставки, за якою здійснювалося нарахування заборгованості.

Як вбачається з кредитного договору Z06.00302.005048940 від 25.03.2019, сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 15 % річних. Вказана умова договору є чіткою та зрозумілою, а тому твердження відповідача про відсутність відомостей щодо відсоткової ставки не відповідають матеріалам справи.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивач здійснював нарахування процентів за іншою ставкою, ніж передбачено кредитним договором. Відтак суд дійшов висновку, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Щодо клопотання відповідача про перерахування коштів, списаних на сплату обслуговування кредиту, в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо необхідності врахування коштів, сплачених ним у рахунок комісії за обслуговування кредиту.

Як встановлено судом, умовами кредитного договору Z06.00302.005048940 від 25.03.2019 було передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту. Водночас відповідна умова договору є нікчемною, а тому не створює для сторін жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з її нікчемністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 20 196,09 грн у рахунок погашення зазначеної комісії. Оскільки підстави для стягнення такої комісії були відсутні, сплачені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема за основною сумою боргу та процентами за користування кредитом.

Отже, при визначенні розміру заборгованості суд враховує сплачені відповідачем 20 196,09 грн як кошти, що підлягають зарахуванню в рахунок виконання основних зобов`язань за кредитним договором.

Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування пені .

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності нарахування пені.

Відповідно до статей 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пеня є різновидом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Сторонами кредитного договору передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування пені здійснювалося за період до запровадження на території України карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19.

Відповідно до пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній у спірний період), у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, кредитодавцям забороняється нараховувати та стягувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання споживчих кредитних зобов`язань.

Разом із тим зазначене обмеження поширюється виключно на період дії карантинних заходів і не має зворотної дії в часі. Оскільки пеня у даній справі нарахована за період, який передував запровадженню карантину, підстави для застосування зазначеної заборони відсутні.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що пеня була нарахована позивачем за період до 29.02.2020 року включно, тобто до введення в Україні воєнного стану. Відтак посилання відповідача на обмеження та пільги, встановлені законодавством на період дії воєнного стану, не стосуються спірних правовідносин та не впливають на правомірність нарахування пені за вказаний період.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначених доводів відповідача.

Таким чином, нарахування пені здійснено відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦПК Укрїани, а доводи відповідача про її неправомірність є безпідставними.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов ТОВ «Свеа Фінанс» обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, прострочених процентів та пені на загальну суму 83 006,62 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення плати за обслуговування кредиту слід відмовити.

При цьому суд враховує, що сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 20 196, 09 грн були зараховані кредитодавцем, як плата за обслуговування кредиту. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення такої плати, зазначені кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд здійснює перерахунок заборгованості наступним чином:

61 773,95 грн (основний борг) + 20 846,79 грн (проценти) + 385,88 грн (пеня) = 83 006,62 грн.

Зазначена сума зменшується на суму коштів, безпідставно зарахованих як плата за обслуговування кредиту, у розмірі 20 196,09 грн, у зв`язку з чим остаточний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 62 810,53 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас понесені відповідачем та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено в розмірі 2468, 40 грн.

Враховуючи викладене, суд здійснює перерахунок наступним чином:

37026, 16 грн. (частина в якій було відмовлено) /120 032, 78 грн. (загальна заборгованість) х 8000 = 2468, 40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1856, 07 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог 83006, 62 (заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею)/120032, 78 грн. (загальна заборгованість) х 2684 грн. = 1856, 07 грн.

Керуючись ст. 141, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 62810 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот десять) грн. 53 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) грн. 07 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2468, 40 грн.

Повний текст виготовлено 2 червня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, адреса: 03126, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 6;

відповідач: ОСОБА_1 : адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко