Ухвала суду № 1370479, 07.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-19740/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

07.11.2007 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Бившевої Л.І.

             Ланченко Л.В.

                                  Конюшка К.В.                       

                                Степашка О.І.              

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представників

відповідача: Хібен Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на  постанову Господарського суду міста Києва від 11.01.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р.

у справі № 32/600

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Інвест"

до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                      ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р., позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2005 р. № 1158/23-3/0.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нову ухвалу, якою у позові відмовити. Посилається на порушення норм матеріального права, а саме: п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримала доводи касаційної скарги та просила задовольнити її вимоги. 

ТОВ «Універсал-Інвест» у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

ТОВ «Універсал-Інвест» про дату, час та місце касаційного розгляду справи повідомлялося шляхом надсилання повістки-повідомлення за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, яка була зазначена ним у повідомленні про зміну місцезнаходження від 08.08.2007 р. (вх. № 19740/06 від 14.08.2007 р.). Згідно з поштовою довідкою на конверті повістка-повідомлення не вручена по причині відсутності підприємства за даною адресою. Суд касаційної інстанції не вбачає перешкод для касаційного розгляду справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства перевірки складено акт від 14.11.2005р. № 614/23-3/32921295, яким зафіксовано порушення ТОВ «Універсал-Інвест» вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у невключенні до складу валового доходу різниці між ціною надання та звичайними цінами на фінансові послуги у вигляді позик та заниженні податку на прибуток у 2004 році - І кварталі 2005 року на загальну суму 377028,00 грн. На думку податкової інспекції, вартість послуг з надання позик за договорами, укладеними позивачем з Благодійною організацією “Інститут стратегічних оцінок”, є нижчою за звичайні ціни, оскільки, такі послуги надавались без нарахування процентів. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 06.09.2005р. №7295/11-66, в якому зазначено, що у разі, коли договором позики не встановлено розмір процентів, їх слід розраховувати на рівні облікової ставки Національного банку України. Розрахунок вартості фінансових послуг у вигляді позики за звичайними цінами обчислено відповідачем виходячи з облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період укладення позивачем договорів з Благодійною організацією “Інститут стратегічних оцінок”, та наведено в додатку №3 до Акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2005р. №1158/23-3/0 у відповідності до пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, пп.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу визначено податкове зобов’язання з  податку на прибуток у сумі  377028,00 грн.  та застосовано  штрафні  санкції у розмірі  325 719,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно з пп. 1.22.2 п.1.22 ст. 1 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами і доповненнями) поворотна   фінансова  допомога  -  це  сума  коштів, передана платнику податку у  користування  на  визначений  строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших  видів  компенсацій  як  плати  за  користування такими коштами.

ТОВ «Універсал-Інвест» на підставі договорів безвідсоткової позики надавало Благодійній організації «Інститут стратегічних досліджень» кошти у вигляді безвідсоткової поворотної фінансової допомоги . 

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлюється, що податкові зобов’язання особи, яка надала поворотну фінансову  допомогу,  не  змінюються  як  при  її видачі,  так і при її зворотному отриманні.

Відповідно до підпункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону доход, отриманий платником  податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на  такі  товари (роботи, послуги), що діяли на дату  такого  продажу.

Згідно з підпунктом 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 цього Закону положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які  не є платниками податку, встановленого статтею  10  цього  Закону,  або  сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Судами попередніх інстанцій, з урахуванням наведених положень Закону, правильно встановлено, що дохід, одержаний позивачем від операцій з Інститутом стратегічних досліджень, не повинен бути меншим за звичайні ціни на аналогічні послуги, оскільки Інститут є благодійною організацією.

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено,  якщо  цим  пунктом  не  встановлено  інше, звичайною вважається ціна  товарів  (робіт,  послуг),  визначена  сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до абзацу 2 цього підпункту справедлива ринкова ціна - це ціна,  за якою товари  (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі  товари  (роботи,  послуги),  а  покупець  бажає  їх отримати за  відсутності  будь якого  примусу,  обидві  сторони є взаємно незалежними юридично та  фактично, володіють  достатньою інформацією про такі товари (роботи,  послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх  відсутності  -  однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з  пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. 

Для визначення  рівня звичайних цін в договорах позики відповідачем надісланий запит до  Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.08.2005р., у відповідь на який листом №7295/11-66 від  06.09.2005р. комісія повідомила, що у разі, коли договором позики не встановлено розміру процентів, то вони повинні визначатись на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, сторони договорів додатковими угодами  від 01.04.2005р. до договорів безвідсоткової позики №№ 1-4, 7-11, 13-23 внесли зміни, згідно з яких позичальник зобов’язаний сплатити проценти у розмірі 1,5% річних від суми позики. Підпунктом 1.3 додаткових угод їх сторони передбачили, що у разі дострокового повернення частини позики, проценти нараховуються та сплачуються у день дострокового повернення частини позики, при цьому розмір нарахування та сплати процентів здійснюється на суму частини позики, що повертається.

Таким чином, оскільки сторони договорами обумовили розмір процентів, у податкової інспекції були відсутні підстави для висновку, що розмір процентів має бути розрахований на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, судами попередніх інстанцій було правильно враховано, що, виходячи із приписів ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 44 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості та основні принципи підприємницької діяльності, визначені ст. 44 Господарського кодексу України, одним з яких є самостійне формування підприємцем програм діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Виходячи зі змісту ст. 1048 Цивільного кодексу України, нарахування відсотків за договорами позики є умовою, яку сторони договору мають право визначати самостійно, і одержання процентів від суми позики є правом, а не обов’язком позикодавця. Зобов’язання позичальника щодо сплати процентів на користь позикодавця можуть бути встановлені в договорі позики на розсуд сторін договору.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва  залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 11.01.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                           Н.Г. Пилипчук

судді                                                 Л.І. Бившева

                   Л.В. Ланченко  

                    К.В. Конюшко

О.І.  Степашко