Ухвала суду № 1369081, 07.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-19496/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Конюшка К.В.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

відповідача: Лісковець Т.М., Киян М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 22.02.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р.

у справі № 2/12пн

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо"

до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 22.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р., позов задоволено частково. Визнано частково протиправним та недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську від 04.11.2005 р. № 0004872341/0/50965 у сумі 22859,88 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Трио» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2,11 грн.

ДПІ у м. Краматорську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Не погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.11.2005 р. № 0004872341/0/50965 у сумі 22859,88грн. та вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. У касаційній скарзі посилається на приписи ст. 93 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», ст. 86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 27 Закону України «Про плату за землю», ст. 25 Закону України «Про оренду землі», додаток 1 до Наказу ДПА України від 17.03.2003р. № 122 «Про затвердження форм обліку податків і зборів (обовязкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів і порядку ведення цих форм», а також на обставини справи.

Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

ТОВ «Трио» про дату, час та місце касаційного розгляду справи повідомлялося шляхом надсилання повістки-повідомлення за адресою: м.Краматорськ, вул. Двірцева, 38, зазначеною ним у позовній заяві, інших матеріалах справи, та за якою воно зареєстровано. Згідно з довідкою поштового відділення підприємство за вказаною адресою відсутнє. Відомостей про зміну свого місцезнаходження позивач суду не надав. Суд касаційної інстанції не вбачає перешкод для касаційного розгляду справи без участі представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0004872341/0/50965 про визначення позивачеві податкового зобовязання з орендної плати у сумі 36814,04 грн. прийнято на підставі акту перевірки від 24.10.2005 р. № 77/23-2-23112411 та на підставі п.п.«б» п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, згідно із ст.ст. 93, 96, 125 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-12 (із змінами та доповненнями). Податкова інспекція дійшла висновку про порушення позивачем вимог ст. 5, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», яке полягало в тому, що позивач щомісячно з 28.04.2004 р. сплачував орендну плату у сумі 880,00 грн., а не 4398,54 грн., як це було передбачено умовами договору оренди від 08.06.2004 р. № 879, що зумовило заниження орендної плати за період з 28.04.2004 р. по 30.06.2005 р. включно у розмірі 36814,04 грн.

Сума податкового зобовязання, яка визначена спірним податковим повідомленням-рішенням, є заборгованістю, що виникла на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2005 р. у справі №43/150 про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням часткової сплати заборгованості у розмірі 22859,88 грн., а сума 13954,16 грн. є донарахованою орендною платою за березень 2005 року у сумі 3398,54 грн. та квітень, травень, червень 2005 року по 3518,54 грн. щомісячно.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Статтею 27 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. №2535-XII (у редакції до внесення змін ЗакономУкраїни від 25.03.2005 р. №2505-IV, який набув чинності 31.03.2005 р.) на державні податкові інспекції було покладено обовязок здійснювати контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Орендна плата за земельні ділянки комунальної власності не входила до переліку податків і зборів (обовязкових платежів), який був визначений у ст.ст.14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005р. № 2505-IV), а була платежем, який вносився орендарем орендодавцю.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції про відсутність у податкової інспекції законних підстав здійснювати контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за землю до 31.03.2005 р. та визначати позивачеві податкове зобовязання із земельного податку до вказаного періоду, яким, на думку податкової інспекції, була орендна плата за землю у розмірі 22859,88грн.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 22.02.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко

К.В. Конюшко

О.І. Степашко