Ухвала суду № 137045805, 28.05.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2218/26

провадження № 1-кс/405/1651/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010013161 від 06 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Шляхове, Бобринецького району, Кіровоградської області, українцю, громадянину України, маючому середньо спеціальну освіту, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

слідчий, за погодженням з прокурором, з даним клопотанням звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого просив продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник потерпілого надав пояснення, відповідно до яких підтримав позицію прокурора, висловив думку, згідно з якою вважав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Захисник та підозрюваний кожен окремо надали пояснення, відповідно до яких проти клопотання слідчого заперечували, при цьому захисник вказав на позитивну характеристику підозрюваного, просив змінити запобіжний захід на заставу з покладенням обов`язків.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши сторін, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що відділом РЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010013161 від 06.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 149, ч. 5 ст. 407 КК України, згідно з яким наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №175 від 21.06.2024 солдата ОСОБА_5 з 21.06.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 постановлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що прийняв справи та посаду механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Таким чином, з моменту зарахування 21.06.2024 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 21.06.2024 приступив до виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець відповідно до ст. ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст. ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 , також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час, відповідно до указу Президента України ОСОБА_8 № 271/2024 від 06.05.2024.

Зважаючи на викладене, 16.07.2024 солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася в населеному пункту АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з липня 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, до 23.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно позбавив волі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виявилося у незаконному утриманні в приміщенні господарської споруди, яка розміщена на території домоволодіння АДРЕСА_1 , а також у забороні на вільне пересування та забороні покидати територію зазначеного вище домоволодіння. Під час утримання ОСОБА_5 , постійно здійснював психологічний тиск на гр. ОСОБА_9 , наносив тілесні ушкодження останньому, завдавав сильного фізичного болю та страждань.

23.03.2026 потерпілий ОСОБА_9 , користуючись відсутністю нагляду з боку ОСОБА_5 , покинув місце свого утримання, за адресою: АДРЕСА_1 , та звернувся за медичною допомогою до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де перебував на стаціонарному лікуванні з 23.03.2026 по 27.03.2026. Відповідно до виписки з КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №530 діагноз потерпілого ОСОБА_9 : обширна інфікована рана правої гомілки, з переломом 5 пальця лівої кисті. Множинні забійні рани та синців верхніх та нижніх кінцівок, тулуба. Гепатоспленомегалія.

31.03.2026 потерпілий ОСОБА_9 перебуває на стаціонарному лікуванні в кістково-гнійному відділенні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з попереднім діагнозом: помірно гранулююча відкрита рана правої комірки, періостит, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом лобної кістки зліва з переходом на лобну пазуху без гімісинусу, перелом стінки лівої орбіти.

Таким чином ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у незаконному позбавленні волі, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 146 КК України.

Крім того, у травні 2023 року, більш точного в ході проведення досудового розслідування не встановлено, потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження виробничої практики, яка частиною навчального процесу ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме виконання робіт по сільському господарству. Після проходження виробничої практики, ОСОБА_9 залишився проживати у домоволодіння ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , спільно зі своєю матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сестрою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Так, починаючи з 16.07.2024, ОСОБА_5 , будучи офіційно не працевлаштованим та не маючи законного джерела доходів, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є особою з інвалідністю ІІІ групи, бажаючи мати стабільне джерело грошових коштів від протиправної діяльності внаслідок вчинення кримінального правопорушення та розуміючи його суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел направлений на вербування людини з використанням обману та уразливого стану з метою подальшої трудової експлуатації та подальшого одержання прибутку, вирішив здійснити вербування ОСОБА_9 з метою його подальшої трудової експлуатації.

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування особи з метою подальшої трудової експлуатації, достовірно знаючи про уразливий стан та стан здоров`я ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи швидкого і незаконного збагачення шляхом його використання в трудовій експлуатації ввів в оману про умови праці ОСОБА_9 , при тому не отримуючи від останнього згоди, примушував залишитися проживати на території свого домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 .

Тим самим ОСОБА_5 завербував ОСОБА_9 та ввівши останнього в оману і під примусом, змусив проживати у хліву, що знаходиться на території домоволодіння ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його подальшої трудової експлуатації. При цьому ОСОБА_5 жодних коштів за роботу ОСОБА_9 не платив, використовуючи його уразливий тричі на тиждень стан годував останнього неналежним чином.

В період перебування на території домоволодіння ОСОБА_5 , а саме з 16.07.2024 до дня втечі 22.03.2026, ОСОБА_9 будучи введеним в оману ОСОБА_5 та під примусом, змушений був виконувати роботи різного типу (доглядав за худобою, збирав врожай), про те ОСОБА_9 жодних грошових коштів не отримував.

Зазначені дії ОСОБА_5 суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження й припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, а також покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року («Палермський протокол 2000 року»), (Дата підписання: 11 листопада 2000 року; дата ратифікації: 4 лютого 2004 року; дата набуття чинності для України: 21 травня 2004 року.) й Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (Дата підписання: 16 травня 2005 року; дата підписання від імені України: 17 листопада 2005 року; дата ратифікації Україною: 21 вересня 2010 року; дата набуття чинності для України: 1 березня 2011 року), Конвенцію Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю (дата підписання 10 червня 1930 року, дата ратифікації 10 серпня 1956 року), які визначають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно-небезпечних діянь, які підлягають обов`язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.

Так, відповідно до п. 1 ст. 2 Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року примусова праця всяка робота чи служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання, для котрої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Прикладами примусової праці може бути праця у будь-якій сфері виробництва чи послуг взагалі без оплати або з оплатою, що не відповідає характеру та інтенсивності роботи. Примусове надання послуг є різновидом примусової праці, коли остання здійснюється у сфері послуг.

Про те, що праця є примусовою, можуть свідчити такі обставини, як застосування до особи психічного чи фізичного насильства, відсутність трудової угоди, відібрання в особи паспорта, утримання частини заробітної плати або невиплата її взагалі та інші обставини.

Наявність трудової угоди не обов`язково свідчить про відсутність примусової праці або торгівлі людьми.

Таким чином ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вербуванні з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану потерпілого, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 149 КК України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що влітку 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи свою фізичну перевагу над потерпілими, керуючись хибним почуттям безкарності за вчинені діяння, безпричинно, діючи з єдиним умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фізичного та морального страждання шляхом вчинення насильницьких дій, що полягали у систематичному заподіянні тілесних ушкоджень, нелюдському, тобто таким, що принижує його гідність, поводженні, з метою залякування потерпілого, а також отримання від нього зізнання у вчиненні інших дій, для подальшого використання як привід до покарання, а також, керуючись умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_9 морального страждання шляхом вчинення насильницьких дій, що полягали в ураженні електричним струмом, нанесенні тілесних ушкоджень та примушування до вчинення дій, що суперечили волі потерпілого, з метою залякування та попередження його зверненню до правоохоронних органів зі скаргами на протиправні діяння ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , бажаючи викликати у потерпілого стан моральної пригніченості та почуття безпорадності, посягаючи на здоров`я ОСОБА_9 , грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честі і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ч. 1 ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню, демонструючи фізичну перевагу, діючи за попередньою змовою групою осіб, у липні 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, використовуючи нашийник з електрошокером, який призначений для тварин, який надягли на шию потерпілого, за допомогою дистанційного пульту активували дію електричного струму різної напруги, чим заподіяли ОСОБА_9 фізичних страждань.

Окрім зазначених протиправних дій, влітку 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, використовуючи оголений провід від електропастуха, закріпивши його на обох рука потерпілого, за допомогою під`єднаного блоку живлення активували дію електричного струму, чим заподіяли ОСОБА_9 болю та фізичних страждань.

Таким чином ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у катуванні, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 127 КК України.

02.04.2026 о 15:34 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в подальшому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України та в подальшому, 03.04.2026 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 149, ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 04.04.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на строк до 31.05.2026.

Постановою керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто, до 02.07.2026.

Щодо обґрунтованості підозри:

чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова могла вчинити правопорушення.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

Отже слідчим суддею відзначається, що на даному етапі кримінального провадження вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей слід визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного вище кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколами обшуків;

- протоколами допиту потерпілого;

- протоколами допиту свідків;

- протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків;

- висновком судово-психологічної експертизи;

- довідками з лікарень.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

Слідчим суддею також зауважується, що 31.05.2026 спливає строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 по даному кримінальному провадженню, однак закінчити розслідування до вказаного часу не є можливим, оскільки для всебічного, повного й неупередженого розслідування всіх обставин кримінального провадження необхідно виконати наступні дії:

- провести тимчасовий доступ до речей і документів у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », в ході якого вилучити медичну картку ОСОБА_9 ;

- призначити судово-медичну експертизу вилученої медичної картки, висновок якої долучити до матеріалів кримінального провадження;

- зібрати в повному обсязі характеризуючі дані осіб підозрюваних;

- виконати інші слідчі дії, в яких виникне потреба під час розслідування кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя зазначає, що завершити досудове розслідування та провести всі необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії в даному кримінальному провадженні у строк до 31.05.2026, з об`єктивних, незалежних від органу досудового розслідування причин неможливо у зв`язку з особливою складністю провадження.

Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

слідчим суддею відзначається, що заявлені раніше ризики до вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати,а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість впливати на свідків, експертів, іншого підозрюваного. Так, підозрюваний ОСОБА_5 знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та підтримання контактів із своїми знайомими, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано на потерпілого, свідків, експертів та іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що не дасть можливість дослідити повно, всебічно та неупереджено всі обставини у кримінальному провадженні.

Відповідно до положення ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вказаних вище ризиків, з урахуванням матеріалів клопотання слідчого, слідчий суддя оцінює в сукупності всі обставини, зокрема:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 зазначених вище кримінальних правопорушень;

2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного;

7) наявність судимостей у підозрюваного;

10) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його може створити підозрюваний, у тому числі можливим його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Проте, беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 5 ст. 407 КК України, а крім цього у вчиненні злочинів за ознаками ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 149 КК України, а саме у катуванні, тобто в умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчиненого з метою примусити її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію чи зізнання, або з метою покарати її чи іншу особу за дії, вчинені нею або іншою особою чи у вчиненні яких вона або інша особа підозрюється, або з метою залякування її або інших осіб, вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з метою дискримінації, у тому числі з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості та торгівлею людьми, слідчий суддя дійшов висновку про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Зважаючи на встановлену обґрунтованість врученої ОСОБА_5 підозри та доведеність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, на які посилалися слідчий та прокурор, беручи до уваги позицію захисника та підозрюваного та зміну раніше повідомленої підозри, слідчим суддею відзначається, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-197, 309, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою з 12 год. 50 хв. 28.05.2026 до 12 год. 50 хв. 02.07.2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_13