Рішення № 137035491, 22.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5146/26

2/760/13144/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 травня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Фіцай О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Скомаровської О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про визнання укладеним основного договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) між Позивачем та Відповідачем у редакції, передбаченій Попереднім договором № 16/01-1 від 16.01.2026 про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), з викладенням тексту договору в рішенні суду, а також про стягнення з Відповідача судових витрат у розмірі 1 331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 16 січня 2026 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Попередній договір № 16/01-1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) (далі - Попередній договір), відповідно до умов якого сторони зобов`язалися укласти Основний договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) PayPlace не пізніше 16 лютого 2026 року.

Предметом Основного договору є передача Відповідачем Позивачу права власності в повному обсязі на знак для товарів і послуг (торговельну марку) PayPlace, зареєстрований за Свідоцтвом України № НОМЕР_5 від 26.12.2017, клас МКТП 36. Усі істотні умови Основного договору, зокрема предмет, обсяг переданих прав, ціна договору та момент переходу права власності, були узгоджені Сторонами у Попередньому договорі (пункт 2.1 Попереднього договору). Редакція Основного договору також була узгоджена Сторонами та викладена у тексті Попереднього договору.

Позивач зазначив, що ним було виконано всі умови, необхідні для набрання чинності Основним договором, а саме: 16 січня 2026 року між Відповідачем та ОСОБА_3 , з однієї сторони, та Позивачем, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ПЕЙ ПЛЕЙС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43029667); того ж дня складено Акт приймання-передачі часток, за яким Позивач набув 100% статутного капіталу; здійснено державну реєстрацію змін у складі учасників; 10 лютого 2026 року Позивач сплатив на банківський рахунок Відповідача грошову винагороду у розмірі 45 000,00 грн.

10 лютого 2026 року Позивач направив на адресу Відповідача лист з оголошеною цінністю з пропозицією про укладення Основного договору та проектом Основного договору у редакції, передбаченій Попереднім договором. 24 лютого 2026 року Позивач отримав лист Відповідача від 16.02.2026 з відмовою від укладення Основного договору.

Просить визнатим укладеним основний договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) між Позивачем та Відповідачем у редакції, передбаченій Попереднім договором № 16/01-1 від 16.01.2026 про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), і викласти текст договору передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) між Позивачем та Відповідачем у вказаній редакції в рішенні суду та стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від відкрито спрощене позовне провадження з виклоком сторін.

Судове засідання, призначене на 22 квітня 2026 року відкладене у зв`язку з неявкою відповідча.

У судове засідання, призначене 14 травня 2026 року, відповідач повторно не зявився, відзиву суду не надав.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 цього Кодексу днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою проживання.

Вирішуючи питання щодо належного повідомлення Відповідача про дату, час і місце розгляду справи Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу ухвалу про призначення справи до судового розгляду та повістки Відповідачеві скеровано за його зареєстрованим у встановленому законодавством порядку місцем проживання.

Враховуючи зазначене, Суд вважає, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19.

Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України, Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі викладеного, враховуючи, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин та не подав відзив, а Позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалий здійснювати заочний розгляд справи.

У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в ній.

У судовому засіданні 14 травня 2026 року завершено розгляд справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відклав.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16 січня 2026 року між ОСОБА_1 (Правонаступник) та ОСОБА_2 (Власник) укладено Попередній договір № 16/01-1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку).

Розділом 1 попереднього договору визначено предмет договору, відповідно до якого за цим попереднім договором Сторони зобов`язалися укласти в майбутньому Основний договір про передачу Власником Правонаступнику права власності в повному обсязі на торговельну марку (знак для товарів і послуг) PayPlace, зареєстрований за Свідоцтвом України № НОМЕР_5 від 26.12.2017, клас МКТП 36.

Попередній договір укладений у письмовій формі, підписаний обома сторонами, містить усі істотні умови Основного договору, зокрема: предмет договору (передача права власності на Знак у повному обсязі), обсяг переданих прав, ціну договору (45 000,00 грн.), момент переходу права власності, обов`язки сторін, а також повний текст Основного договору в узгодженій сторонами редакції (пункт 2.1 Попереднього договору).

Строк укладення Основного договору встановлений не пізніше 16 лютого 2026 року (пункт 3.1 Попереднього договору).

Пунктом 3.2 Попереднього договору передбачено, що у разі ухилення будь-якої зі Сторін від укладення Основного договору, інша Сторона має право звернутися до суду з вимогою про визнання Основного договору укладеним на умовах Попереднього договору (або в редакції, передбаченій Попереднім договором) відповідно до частини 2 статті 635 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з пункту 5.1 Основного договору (в редакції, передбаченій Попереднім договором) цей Договір набирає чинності після: укладення договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ПЕЙ ПЛЕЙС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 43029667), відповідно до якого Правонаступник стає власником 100% статутного капіталу; складення Акту приймання-передачі часток; державної реєстрації відповідних змін; здійснення Правонаступником оплати винагороди Власнику у розмірі 45 000,00 грн., з моменту підписання Договору обома Сторонами або набрання чинності рішення відповідного суду про визнання даного Договору укладеним на умовах Попереднього договору (або в редакції, передбаченій Попереднім договором).

Судом встановлено виконання умов набрання чинності Основним договором:

1) 16 січня 2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «ПЕЙ ПЛЕЙС УКРАЇНА», відповідно до якого Позивач набув 100% статутного капіталу Товариства, що підтверджується копією договору;

2) 16 січня 2026 року складено Акт приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ «ПЕЙ ПЛЕЙС УКРАЇНА», за яким Позивачу передані частки у сукупному розмірі 100% статутного капіталу, що підтверджується копією Акту;

3) здійснено державну реєстрацію відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну складу учасників ТОВ «ПЕЙ ПЛЕЙС УКРАЇНА» на єдиного учасника ОСОБА_1 , що підтверджується копією виписки з ЄДР від 17.01.2026;

4) 10 лютого 2026 року Позивач сплатив на банківський рахунок Відповідача грошову винагороду у розмірі 45 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції банку від 10.02.2026.

Також судом встановлено, що 10 лютого 2026 року Позивач направив на адресу Відповідача цінний лист з описом вкладення (накладна АТ «УКРПОШТА» № 0813700126804 від 10.02.2026) з пропозицією укласти Основний договір та проектом Основного договору у редакції, передбаченій Попереднім договором.

24 лютого 2026 року Позивач отримав лист Відповідача від 16.02.2026, в якому Відповідач відмовився від укладення Основного договору.

Таким чином, Позивач у строк, встановлений Попереднім договором, направив Відповідачу пропозицію укласти Основний договір, однак Відповідач безпідставно ухилився від його укладення, що підтверджується його листом-відмовою від 16.02.2026.

Вирішуючи спір про суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо в цих актах прямо не вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Враховуючи, що позивач у строк, встановлений Попереднім договором, направив Відповідачу пропозицію укласти Основний договір, зобов`язання, встановлене попереднім договором, не може вважатися припиненим з огляду на положення ч.3 ст. 635 ЦК України.

Аналізуючи зміст частини другої статті 635 ЦК України, суд звертає увагу, що за загальним правилом наслідком необґрунтованого ухилення від укладення основного договору, зоруема, є обов`язок відшкодування збитків.

Водночас зазначена норма є диспозитивною за своїм характером, оскільки законодавець прямо вказує: «якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства». Таке формулювання означає, що сторони мають законодавчо закріплене право встановити у попередньому договорі будь-які інші правові наслідки ухилення від укладення основного договору

Диспозитивний характер частини другої статті 635 ЦК України кореспондує з принципом свободи договору, закріпленим у статтях 3, 6 та 627 ЦК України, та не містить жодних обмежень щодо видів «іншого», яке сторони можуть встановити.

Пунктом 3.2 Попереднього договору сторони прямо передбачили інший правовий наслідок ухилення від укладення Основного договору, право іншої сторони звернутися до суду з вимогою про визнання Основного договору укладеним на умовах Попереднього договору (або в редакції, передбаченій Попереднім договором).

Крім того, розділом 6 Попереднього договору встановлена відповідальність сторін.

Відповідно до положень пунктів 6.1, 6.2 сторона, яка безпідставно ухиляється від укладення Основного договору, несе відповідальність згідно з законодавством. Укладення Сторонами цього попереднього договору і оплата винагороди, вказаній в п.4.1 Попереднього договору, є підставою для: звернення до суду, визнання Основого договору укладеним; подальшої державної реєстрації переходу права власності на Знак на підставі судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 401/3856/16-ц зазначила, що відповідно до частини другої статті 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Тобто, за загальним правилом цивільного законодавства, правовим наслідком ухилення від укладення основного договору є відшкодування збитків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 910/1515/21 вказав, що вимогу про зобов`язання укласти договір у певній редакції, у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Суд вважає цю правову позицію застосовною до цивільних правовідносин, оскільки стаття 16 ЦК України є нормою загального цивільного законодавства і однаково застосовується як у господарських, так і у цивільних справах, а зазначений висновок Верховного Суду стосується тлумачення саме цивільно-правових норм (статей 16, 635 ЦК України), які є єдиною нормативною базою для регулювання попередніх договорів між фізичними особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначила, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду послідовно дотримується правової позиції, що попередній договір є організаційним за своєю природою, і на його підставі у сторін виникає обов`язок укласти основний договір. Одночасно сторони вправі передбачити у попередньому договорі додаткові правові наслідки ухилення від укладення основного договору, зокрема право звернутися до суду з вимогою про визнання основного договору укладеним, що відповідає диспозитивному характеру частини другої статті 635 ЦК України. Організаційний характер попереднього договору не виключає можливості судового захисту прав сторони, яка належним чином виконала свої зобов`язання, оскільки саме на підставі попереднього договору у сторін виникає обов`язок укласти основний договір, а невиконання цього обов`язку є порушенням договірного зобов`язання, яке підлягає захисту у спосіб, передбачений як законом, так і договором.

Суд також враховує, що предметом Основного договору є передача права власності на торговельну марку - рухомий нематеріальний актив, а не об`єкт нерухомого майна, у зв`язку з чим обмеження, встановлені судовою практикою щодо неможливості визнання права власності на нерухомість на підставі попереднього договору (зокрема, правова позиція Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-226цс14), не підлягають застосуванню до правовідносин у цій справі.

Аналіз викладеного дає суду підставу зробити висновок, що обраний Позивачем спосіб захисту є належним та ефективним з огляду на те, що він прямо передбачений Попереднім договором, відповідає вимогам закону (пункти 1, 5 частини другої статті 16 ЦК України), а зобов`язання з Попереднього договору не припинилося, оскільки Позивач своєчасно направив пропозицію про укладення Основного договору і набув право на судовий захист саме внаслідок необґрунтованого ухилення Відповідача.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про визнання Основного договору укладеним саме у редакції, передбаченій Попереднім договором, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується квитанцією банку від 24.02.2026.

Оскільки позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 331,20 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись статтями 3, 6, 13, 15, 16, 526, 627, 629, 635, 638 Цивільного кодексу України, статтями 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», статтями 4, 12, 13, 76-83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним - задовольнити частково.

2. Визнати укладеним основний договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у редакції, передбаченій Попереднім договором № 16/01-1 від 16 січня 2026 року про передачу права власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Відповідач має право протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії заочного рішення подати до Солом`янського районного суду міста Києва заяву про перегляд заочного рішення відповідно до статті 284 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення скаледно 27 травня 2026 року.

Суддя О.Л. Фіцай