Ухвала суду № 137030451, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про забезпечення позову

02 червня 2026 року № 320/10530/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПОІСК" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПОІСК" до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПОІСК" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №10/4833 про накладення штрафу на ТОВ «АВТОПОІСК» (код ЄДРПОУ: 38489847, адреса: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47) у розмірі 10000 (десяти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170000,00 (сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень;

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №11/4833 про накладення штрафу на ТОВ «АВТОПОІСК» (код ЄДРПОУ: 38489847, адреса: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47) у розмірі 10000 (десяти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170000,00 (сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень;

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №12/4833 про накладення штрафу на ТОВ «АВТОПОІСК» (код ЄДРПОУ: 38489847, адреса: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47) у розмірі 10000 (десяти тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170000,00 (сто сімдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень.

29.05.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №10/4833, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №11/4833, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №12/4833 до набрання законної сили рішенням у справі №320/10530/26;

- зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №10/4833, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №11/4833, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №12/4833 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/10530/26.

Вказана заява зареєстрована Київським окружним адміністративним судом 01.06.2026.

Дана заява обґрунтована тим, що, на думку заявника, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та не забезпечить ефективний захист оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся.

Зазначає, у випадку відкриття провадження щодо примусового стягнення з ТОВ «АВТОПОІСК» коштів за постановами про накладення штрафу від 16.02.2026 №10/4833, №11/4833 та №12/4833, що у сумі складатиме 510000 гривень, на кошти Позивача, які знаходяться на рахунках, може бути накладено арешт з подальшим списанням.

Вказує, що на поточний момент на рахунку ТОВ «АВТОПОІСК» наявні близько 83 тисяч гривень, а до стягнення передбачено 510000 грн., таке блокування (арешт) може мати досить тривалий характер, що негативно вплине на спроможність вести господарську діяльність, сплачувати податки і збори, виплачувати заробітну плату.

Стверджує, що у разі встановлення протиправності таких постанов про накладення штрафу і задоволення позовних вимог про їх скасування, Позивачу в майбутньому доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке буде звернено стягнення при примусовому виконанні цих постанов.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали суддя приходить до висновку, що дану заяву слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суддя виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених положень процесуального закону є підставою для висновку про те, що ними визначено дві самостійні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову.

За приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення. В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини!).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову та доданих до неї додатків, постановами про накладення штрафу:

- від 16.02.2026 №10/4833 Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК», накладено штраф у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 гривень;

- від 16.02.2026 №11/4833 Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК», накладено штраф у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 гривень;

- від 16.02.2026 №12/4833 Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК», накладено штраф у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 гривень.

27.02.2026 на адресу Позивача від Відповідача надійшов Лист за вих. №06.2/2188 від 23.02.2026. У листі ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві повідомили про вжиття щодо ТОВ «АВТОПОІСК» обмежувальних (корегувальних) заходів від 23.02.2026 №04.1-01-98, №04.1-01-99, №04.11-01-100.

Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві звернулося до Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві з метою примусового виконання постанов про накладення штрафу від 16.02.2026 №10/4833, №11/4833 та №12/4833. Станом на момент подання даної заяви виконавче провадження не відкрите.

У випадку відкриття провадження щодо примусового стягнення з ТОВ «АВТОПОІСК» коштів за постановами про накладення штрафу від 16.02.2026 №10/4833, №11/4833 та №12/4833, що у сумі складатиме 510 000 гривень, на кошти Позивача, які знаходяться на рахунках, може бути накладено арешт з подальшим списанням.

Як вбачається з виписки по рахунку заявника, на поточний момент на рахунку ТОВ «АВТОПОІСК» наявні близько 83 тисяч гривень, а до стягнення передбачено 510 000 грн.

Суд враховує, що таке блокування (арешт) може мати тривалий характер, що негативно вплине на спроможність вести господарську діяльність, сплачувати податки і збори, виплачувати заробітну плату.

Суддя акцентує увагу на тому, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке буде звернено стягнення при примусовому виконанні цих постанов. Крім того, необхідність у подальшому в судовому порядку повертати списані кошти (як суму штрафу, так і виконавчий збір) буде порушувати «принцип процесуальної економії», сформульований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18: «Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту».

Станом на момент подання заяви про забезпечення позову позивачем надано переконливі докази того, що невжиття відповідних заходів може спричинити істотне обмеження або фактичне зупинення господарської діяльності товариства внаслідок можливого накладення арешту на його рахунки та звернення стягнення на грошові кошти у межах виконавчого провадження.

Судом встановлено, що на момент розгляду заяви відповідачем уже вчинено дії, спрямовані на примусове виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафу, зокрема направлено відповідні документи до органу державної виконавчої служби для їх виконання.

З огляду на викладене, ризик відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання є реальним та безпосереднім, а не гіпотетичним. При цьому загальна сума штрафних санкцій становить 510000 грн, що істотно перевищує наявні на рахунках позивача грошові кошти, що підтверджується наданою до суду випискою по рахунку.

Суд враховує, що у разі відкриття виконавчого провадження державним виконавцем можуть бути вжиті заходи примусового виконання, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», зокрема накладення арешту на рахунки позивача та звернення стягнення на грошові кошти. Такі заходи можуть призвести до істотного обмеження господарської діяльності позивача, унеможливити виконання ним договірних зобов`язань перед контрагентами, своєчасну виплату заробітної плати працівникам та сплату обов`язкових платежів до бюджету.

Суд також бере до уваги, що предметом позову є оскарження постанов про накладення штрафів, які на даний час є чинними та підлягають примусовому виконанню. Водночас у разі їх фактичного виконання до вирішення спору по суті відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача, потребуватиме додаткових судових процедур та значних витрат часу і ресурсів.

Таким чином, між заявленим заходом забезпечення позову та предметом спору існує безпосередній зв`язок, а застосування такого заходу спрямоване виключно на збереження існуючого становища сторін до набрання законної сили судовим рішенням у справі та забезпечення реальної можливості виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном, а втручання держави у це право повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Суд бере до уваги, що предметом оскарження є рішення про застосування фінансових санкцій значного розміру, а тому потенційне примусове виконання таких рішень до вирішення спору по суті може призвести до непропорційного втручання у майнову сферу позивача, що обумовлює необхідність збереження існуючого становища сторін до остаточного вирішення спору.

За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Суд також враховує, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних постанов та зупинення стягнення за ними є співмірним із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язане з предметом спору та не призводить до фактичного вирішення справи по суті.

При цьому тимчасове зупинення дії постанов не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої повноваження у разі відмови у задоволенні позову після набрання законної сили судовим рішенням. Водночас невжиття таких заходів може спричинити для позивача істотні негативні наслідки та необхідність вчинення додаткових дій щодо повернення безпідставно стягнутих коштів.

Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову забезпечує належний баланс інтересів сторін, оскільки спрямоване виключно на тимчасове збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої повноваження у разі відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову до винесення рішення по суті, оскільки невжиття зазначених засобів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до винесення остаточного рішення у справі.

Аналогічні висновки щодо подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постанові від 14.12.2021 у справі №240/16920/21 та постанові від 15.04.2022 у справі №440/6755/21.

Суддя також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та поновлення його майнового становища у разі задоволення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПОІСК" про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити дію постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №10/4833 до набрання законної сили рішенням у справі №320/10530/26.

3. Зупинити дію постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №11/4833 до набрання законної сили рішенням у справі №320/10530/26.

4. Зупинити дію постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №12/4833 до набрання законної сили рішенням у справі №320/10530/26.

5. Зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК» на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №10/4833 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/10530/26.

6. Зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК» на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №11/4833 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/10530/26.

7. Зупинити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК» на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві від 16.02.2026 №12/4833 до набрання законної сили рішенням у справі № 320/10530/26.

8. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

9. Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

10. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОПОІСК» (код ЄДРПОУ: 38489847, адреса: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47).

Головне управлінню ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ: 4411601, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).