Рішення № 137027408, 20.05.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"20" травня 2026 р. Справа № 924/197/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Е.Лайн-Тур" м. Шепетівка Хмельницької області

до Фізичної особи-підприємця Дуди Василя Васильовича с. Сирватинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 1100000,00грн безпідставно збережених коштів, 23250,89грн інфляційних втрат, 20975,34грн 3% річних

За участю:

від позивача: Федоров В.Б. згідно Ордера серії ВХ№1118357 від 19.02.2026 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Дуда В.В.

З оголошенням перерви в судовому засіданні 04.05.2026.

20.05.2026 в судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

23.02.2026 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного підприємства "Е.Лайн-Тур" м. Шепетівка Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця Дуди Василя Васильовича с. Сирватинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 1100000,00грн безпідставно збережених коштів, 23250,89грн інфляційних втрат, 20975,34грн 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору на транспортне обслуговування №1/5 від 01.05.2025 щодо здійснення перевезень пасажирів, за які позивачем сплачено відповідачу попередню оплату у сумі 1100000,00грн з метою забезпечення майбутніх перевезень На виконання умов договору, позивачем направлено відповідачу 3 заявки на здійснення міжнародних перевезень, на які відповідач всупереч умовам договору не надав підтвердження прийняття таких заявок, не повідомив про неможливість їх виконання у встановлений строк та відповідно транспортні засоби для перевезення пасажирів у визначені дати не подав. У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, позивачем надіслано відповідачу претензію про розірвання укладеного між ними договору від 01.05.2025 в односторонньому порядку та повернення безпідставно збережених коштів. Як зазначає позивач у позовній заяві, претензія залишена без відповіді, а сплачені кошти позивачу не повернуто. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 1100000,00грн безпідставно збережених коштів відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім цього, у зв`язку із розірванням договору від 01.05.2025 в односторонньому порядку, не повернутий відповідачем аванс у розмірі 1100000,00грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23250,89грн інфляційних втрат та 20975,34грн 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/197/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10:30год. 30.03.2026.

30.03.2026 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11:30год. 13.04.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

07.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли клопотання (вх.№05-22/2981/26 та вх.№05-22/2983/26) про долучення доказів, а саме копії адвокатського запиту від 31.03.2026, фіскального чеку про надіслання адвокатського запиту та інформацію з офіційного сайту АТ "Укрпошта" про отримання адвокатського запиту. Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 13.04.2026 відповідач повідомив, що отримав претензію від позивача, але не пам`ятає точної дати коли та просив оголосити перерву в судовому засіданні.

13.04.2026 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 11:40год. 22.04.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача до дати наступного підготовчого засідання подати до суду письмове пояснення щодо дати отримання від позивача претензії від 04.07.2025.

22.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/3369/26) про долучення доказів, а саме копії відповіді АТ "Укрпошта" на адвокатський запит. Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:30год. 02.05.2026.

Ухвалою суду від 01.05.2026 виправлено допущено описку в ухвалі суду від 22.04.2026 та зазначено вірною дату судового засідання 04.05.2026.

04.05.2026 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 10:30год. 20.05.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

04.05.2026 до суду до суду через службу діловодства від відповідача надійшла заява (вх.№05-22/3715/26), в якій повідомляє про те, що претензію від 04.07.2025 від позивача не отримував.

07.05.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/3834/26) про долучення доказів, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Адресовані до суду докази судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2026 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні 20.05.2026 проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

01.05.2025 між Приватним підприємством "Е.Лайн-Тур" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дудою В.В. (перевізник) було укладено договір на транспортне обслуговування №1/5.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, виконавець взяв на себе зобов`язання надати транспортні послуги з перевезення пасажирів (туристів) автомобільним транспортом згідно заявки замовника.

Надання послуг згідно цього договору буде здійснюватись автобусами пасажиромісткістю 67 місць, щоденно, починаючи з 01.06.2025.

Детальні умови замовлення (дата поїздки, маршрут, вартість) зазначаються у заявці замовника та узгоджуються з виконавцем. Заявка може бути подана як в письмовій, так і в усній формі.

Згідно із п.п. 2.2, 2.3 договору, замовник направляє виконавцю заявку не пізніше ніж за 15 годин до початку надання послуг. Заявка може бути подана як в письмовій так і в усній формі.

Виконавець приймає заявку до розгляду та протягом 1 години підтверджує за допомогою електронної пошти або факсом, або ж надсилає повідомлення про неможливість прийняти заявку та надати послуги. Підтвердженням прийняття заявки замовника може бути виставлення виконавцем відповідного рахунку замовнику.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 договору, виконавець має право на своєчасну оплату послуг відповідно до умов цього договору, відповідних додатків та додаткових угод.

Згідно з п.п. 3.4.1, 3.4.3 п. 3.4 договору, замовник має право направляти заявки виконавцю на умовах, передбачених розділом 2 договору.

При систематичному (два рази і більше) невиконанні виконавцем своїх обов`язків поданому договору в односторонньому порядку розірвати договір.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що вартість послуг є договірною та визначається в період узгодження заявки, відповідно до її умов. Сума договору складається з сум зазначених в актах наданих послуг за весь період дії договору.

Оплата наданих за цим договором послуг здійснюється замовником у безготівковій формі в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок перевізника, згідно виставленого ним рахунку та акту наданих послуг.

Згідно з п. 5.4 договору, у випадку ненадання чи неналежного надання виконавцем послуг згідно з умовами даного договору, додатків чи додаткових угод до даного договору, виконавець зобов`язаний повернути замовнику вартість ненаданих чи неналежним чином наданих послуг, відшкодувати всі збитки замовника.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

У розділі 8 договору визначено реквізити, адреси та телефонні номери замовника та виконавця.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток.

На виконання умов договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №1 від 02.05.2025 на суму 1100000,00грн (вид послуг: попередня оплата за послуги з міжнародних автобусних перевезень пасажирів та багажу згідно договору №1/5 від 01.05.2025).

Позивач оплатив вказаний рахунок згідно наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №293 від 08.05.2025 на суму 1100000,00грн (із призначенням платежу: попередня оплата за послуги з міжнародних автобусних перевезень пасажирів згідно договору №1/5 від 01.05.2025 по рахунку №1 від 02.05.2025).

Списання з банківського рахунка позивача коштів у сумі 1100000,00грн підтверджується також наявною в матеріалах справи карткою рахунку 6851 за 01.01.2025 по 23.06.2025.

Позивачем було сформовано та направлено відповідачу 3 заявки на перевезення туристів згідно договору від 01.05.2025, а саме, №1 від 17.06.2025 на суму 150000,00грн; №2 від 19.06.2025 на суму 150000,00грн; №3 від 23.06.2025 на суму 150000,00грн із долученими маршрутами і графіком автобуса Київ-Несебр-Київ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не надав позивачу підтвердження прийняття таких заявок, не повідомив про неможливість їх виконання у встановлений строк та відповідно транспортні засоби для перевезення пасажирів у визначені дати не подав, тобто не виконав умови договору №1/5 від 01.05.2025.

04.07.2025 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку через систематичне невиконання умов договору відповідно до п.п. 3.4.3 договору. Також претензія містила вимогу повернути кошти у сумі 1100000,00грн, сплачені в якості попередньої оплати за послуги з міжнародних автобусних перевезень згідно договору від 01.05.2025. Надсилання претензії підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 04.07.2025 щодо направлення рекомендованого листа 3040300723449.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

В матеріалах справи наявні скріншоти переписки з телефонних номерів замовника та виконавця щодо направлення заявок на перевезення.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що оскільки укладений між сторонами договір на транспортне обслуговування від 01.05.2025 розірваний в односторонньому порядку, відповідач отримав кошти у сумі 1100000,00грн без достатньої правової підстави, тому вони підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України, у зв`язку із чим звернувся до суду із відповідним позовом. Крім цього, оскільки позивачу не повернутий аванс у розмірі 1100000,00грн, останнім заявлено до стягнення з відповідача 23250,89грн інфляційних втрат та 20975,34грн 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджується з матеріалів справи, 01.05.2025 між Приватним підприємством "Е.Лайн-Тур" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дудою В.В. (перевізник) було укладено договір на транспортне обслуговування №1/5, відповідно до умов якого, виконавець взяв на себе зобов`язання надати транспортні послуги з перевезення пасажирів (туристів) автомобільним транспортом згідно заявки замовника. Надання послуг згідно цього договору буде здійснюватись автобусами пасажиромісткістю 67 місць, щоденно, починаючи з 01.06.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 910 Цивільного кодексу України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

У ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

На виконання умов договору, позивач здійснив попередню оплату за послуги з міжнародних автобусних перевезень пасажирів згідно платіжної інструкції №293 від 08.05.2025 на суму 1100000,00грн (вид послуг: попередня оплата за послуги з міжнародних автобусних перевезень пасажирів та багажу згідно договору №1/5 від 01.05.2025), на підставі виставленого відповідачем рахунка на оплату №1 від 02.05.2025 на суму 1100000,00грн.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст. 651 ЦК України).

У п.п. 3.4.3 п. 3.4 договору №1/5 від 01.05.2025 сторони узгодили, що при систематичному (два рази і більше) невиконанні виконавцем своїх обов`язків поданому договору в односторонньому порядку розірвати договір.

Позивачем було сформовано та направлено відповідачу 3 заявки на перевезення туристів згідно договору від 01.05.2025, а саме, №1 від 17.06.2025 на суму 150000,00грн; №2 від 19.06.2025 на суму 150000,00грн; №3 від 23.06.2025 на суму 150000,00грн із долученими маршрутами і графіком автобуса Київ-Несебр-Київ.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення перевезень не здійснив, у зв`язку із чим, позивачем 04.07.2025 на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку через систематичне невиконання умов договору відповідно до п.п. 3.4.3 договору, а також вимагав негайно повернути кошти у сумі 1100000,00грн попередньої оплати за послуги з міжнародних автобусних перевезень згідно договору від 01.05.2025. Надсилання претензії підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 04.07.2025.

Заперечення відповідача щодо неотримання від позивача претензії від 04.07.2025 суд оцінює критично, оскільки долучені до матеріалів справи докази, а саме фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 04.07.2025 є доказом надіслання рекомендованого листа на адресу відповідача.

Крім цього, в підготовчому засіданні 13.04.2026 відповідач повідомив, що отримав претензію від позивача, але не пам`ятає точної дати отримання. Наведені обставини свідчать про суперечливу поведінку відповідача.

Відповідно до Нормативних строків пересилань поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України 28.11.2013 №958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) пріорітетної - Д+3 . При пересилання рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в п. 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку що з урахуванням вказаних нормативів відповідач повинен був отримати рекомендований лист з претензією - 08.07.2025, відповідно, з наступного дня від дати отримання претензії укладений між сторонами договір від 01.05.2025 вважається розірваним та відповідно у відповідача виник обов`язок повернути позивачу кошти за міжнародні перевезення, а зобов`язання з перевезення пасажирів стало грошовим виходячи із приписів ч.2 ст.612 Цивільного кодексу України.

На час прийняття рішення матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем коштів в розмірі 1100000,00грн попередньої оплати за майбутні перевезення.

Таким чином, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 1100000,00грн, як безпідставно збережених коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тлумачення п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Враховуючи зміст позовних вимог та встановлені судом факти щодо невиконання відповідачем умов договору на транспортне обслуговування №1/5 від 01.05.2025, розірвання договору в односторонньому порядку, відсутність доказів повернення коштів в розмірі 1100000,00грн, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 1100000,00грн безпідставно збережених коштів правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 23250,89грн інфляційних втрат (за період прострочення з липня 2025 року по січень 2026 року) та 20975,34грн 3% річних (за період прострочення з 04.07.2025 по 20.02.2026), нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

У справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідношення, в якому у зв`язку з фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до частини другої статті 693 ЦК України є грошовим зобов`язанням. Тому на нього можуть нараховуватись інфляційні нарахування і 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення сплачених коштів з 09.07.2025 (строк повідомлення про розірвання договору - 08.07.2025, відповідно з наступного дня відповідач мав обов`язок повернути безпідставно одержані кошти), суд вважає правомірним нарахування 3% річних на заявлену до стягнення суму починаючи з 09.07.2025 по 20.02.2026 в розмірі 20523,29грн. У стягненні з відповідача 452,05грн 3% річних належить відмовити, як таких, що нараховані безпідставно.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 зазначила, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за заявлений період з липня 2025 року по січень 2026 року у розмірі 23250,89грн, суд дійшов до висновку, що обрахунок здійснено в межах максимального розміру можливого до стягнення за заявлений період, арифметично вірно, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00грн.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №910/10602/23.

Статтею 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивач у позові повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 60000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу, визначних договором про правову допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

01.07.2025 між адвокатом Федоровим В.Б. (адвокат) та ПП "Е.ЛАЙН-ТУР" в особі директора Савчука Р.В. (клієнт) укладено договір №24-2/25-Г про надання правничої допомоги, відповідно до умов п. 1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується доручення, під час строку дії цього договору здійснити представництво (представити) клієнта в Господарському суді Хмельницької області у справі за позовом ПП "Е.ЛАЙН-ТУР" до ФОП Дуди В.В. про стягнення коштів.

За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в п. 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі на та умовах визначених в додатку до цього договору (п. 3 договору).

Відповідно до п. 7 договору, цей договір діє з дати його укладення та до винесення судом першої інстанції рішення у справі вказаній в п. 1 договору.

01.07.2025 сторонами погоджено додаток до договору, відповідно до п. 1 якого, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги вказаної в договорі і визначеної дорученням у розмірі 60000,00грн.

Згідно з п. 3 додатку до договору, сторони погодили, що виплата гонорару (винагороди) авансом здійснюється в розмірі 20000,00грн. Адвокат вправі не приступати до виконання доручення клієнта за договором до отримання авансу.

Договір та додаток до нього від 01.07.2025 підписані сторонами та скріплені відтиском печатки сторін.

Матеріали справи містять акт прийому-передачі наданих послуг №01-05/26-Г від 04.05.2026, відповідно до якого, в період з 01.07.2025 по 04.05.2026 адвокатом надано клієнту наступні послуги:

- ознайомлення та аналіз господарських документів між сторонами, що є предметом розгляду даної справи;

- аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини;

- складання, оформлення і подання претензії до ФОП Дуди В.В.;

- складання, оформлення і подання позовної заяви;

- складання та подання адвокатського запиту;

- ознайомлення та аналіз відповіді на адвокатський запит;

- складання інших процесуальних документів, клопотань про долучення доказів;

- надання усних консультацій та роз`яснення клієнту з приводу розгляду даної справи;

- представництво адвокатом інтересів клієнта в судових засіданнях у даній справі.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги у розмірі 44000,00грн здійснена клієнтом авансом. Оплата винагороди (гонорару) за надані послуги у розмірі 16000,00грн здійснюється клієнтом на розрахунковий рахунок адвоката не пізніше 30 днів з дати винесення судом першої інстанції рішення у даній справі.

На виконання умов договору та додатку до нього, адвокатом виставлено позивачу у даній справі рахунок на оплату №01/26/Г від 12.01.2026 на суму 20000,00грн та рахунок №02/26/Г від 22.04.2026 на суму 24000,00грн (гонорар (винагорода) авансом за договором №24-2/25-Г від 01.07.2025).

ПП "Е.ЛАЙН-ТУР" було сплачено на адвокату Федорову В.Б. загалом 44000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 19.02.2026 та від 22.04.2026.

Також, в матеріалах справи наявний Ордер Серія ВХ№1118357 від 19.02.2026 на надання правничої (правової) допомоги ПП "Е.ЛАЙН-ТУР" на підставі договору №24-2/25-Г від 01.07.2025 адвокатом Федоровим В.Б. в Господарському суді Хмельницької області.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21).

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Судом враховується, що надані заявником документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, обґрунтований. Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21 (провадження № 12-14гс22)).

У справі наявні подані та підписані електронним цифровим підписом представника позивача адвоката Федоровим В.Б.: заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 25.03.2026; клопотання про долучення доказів від 07.04.2026; заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 07.04.2026; клопотання про долучення доказів від 22.04.2026; клопотання про долучення доказів від 07.05.2026.

Крім цього, представник позивача адвокат Федоров В.Б. приймав участь в підготовчих засіданнях 30.03.2026, 13.04.2026, 22.04.2026, а також в судових засіданнях 04.05.2026 та 20.05.2026 (в режимі відеоконференції) в Господарському суді Хмельницької області.

Таким чином, позивачем згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено надання йому послуг правничої допомоги під час розгляду справи №924/197/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Судом враховується, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору на перевезення вантажів, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Крім того, надані адвокатом послуги з ознайомлення та аналіз господарських документів між сторонами, що є предметом розгляду даної справи; аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини фактично охоплюються послугою "складання, оформлення і подання позовної заяви".

При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, від 17.01.2024 у справі №906/462/22).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №903/753/22.

З огляду на вище наведене, проаналізувавши подані заявником докази на підтвердження понесених витрат, оцінюючи складність справи, враховуючи критерії реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, час витрачений адвокатом, суд дійшов висновку, що співмірними із виконаною адвокатом роботою та такими, що відповідають критерію розумної необхідності, а їх відшкодування не матиме надмірний характер є витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00грн.

При цьому зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відшкодування витрат на правничу допомогу відбувається пропорційно задоволених позовних вимог, з огляду на що, стягненню з відповідача підлягає сума витрат на правничу допомогу у розмірі 19992,00грн.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Е.Лайн-Тур" м. Шепетівка Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця Дуди Василя Васильовича с. Сирватинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 1100000,00грн безпідставно збережених коштів, 23250,89грн інфляційних втрат, 20975,34грн 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дуди Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Е.Лайн-Тур" (30400, м. Шепетівка, вул. К. Маркса, 48, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 35479218) 1100000,00грн (один мільйон сто тисяч гривень 00 копійок) безпідставно збережених коштів, 23250,89грн (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят гривень 89 копійок) інфляційних втрат, 20523,29грн (двадцять тисяч п`ятсот двадцять три гривні 29 копійок) 3% річних, 17156,61грн (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят шість гривень 61 копійка) витрат по оплаті судового збору, 19992,00грн (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В решті суми у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 01.06.2026.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 3 примірники:

1-до справи (в паперовому екз.),

2-позивачу (до електронного кабінету),

3- відповідачу (до електронного кабінету).