Рішення № 137026653, 02.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6349/25

РІШЕННЯ

іменем України

"02" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Іноземцева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройнавігатор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдбудлогістік», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Стройнавігатор», ТОВ «Трейдбудлогістік», про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та просив стягнути з відповідачів з кожного по 250 000 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09 грудня 2024 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області по справі №473/5119/24 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.271 КК України і призначено йому основне покарання в виді позбавлення волі строком на 01 /один/ рік, без позбавлення права обіймати керівні посади в сфері будівництва та займатися діяльністю, пов`язаною з дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів про охорону праці.

Окрім цього зазначеним вироком ОСОБА_4 також визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, і із застосуванням ч.2 ст.69 КК України призначено основне покарання в виді позбавлення волі строком на 03 /три/ роки, без позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, котрі пов`язані з дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів про охорону праці.

Вказаним вироком також було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час вчинення кримінального правопорушення являвся службовою особою ТОВ «Стройнавігатор» код ЄДРПОУ 33436209 та виконував службові обов`язки. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час вчинення кримінального правопорушення працював на посаді машиніста екскаватора ТОВ «Сепоставка» код ЄДРПОУ 43536542. На сьогоднішній день ТОВ «Сепоставка» змінило назву на ТОВ "ТРЕЙДБУДЛОГІСТІК".

Позивач є потерпілим згідно зазначеного вироку.

Скоєним кримінальним правопорушенням позивачу було завдано моральних страждань, які виразилися в тому що позивач переніс сильний тілесний та душевний біль. В результаті неправомірних дій була втрачена душевна рівновага, що визвало нервові потрясіння. Фактично він став інвалідом на все життя. У зв`язку з цим йому було призначено 3 групу інвалідності, яку вже неодноразово було продовжено. Суму моральної шкоди позивач оцінив в 500 000 грн.

Оскільки Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.12.2024 року по справі №473/5119/24 не встановлено розміру вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спричиненні позивачу шкоди, то позивач вважає, що вина є рівною і відповідальність має бути також рівною.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з ТОВ «СТРОЙНАВІГАТОР» (код ЄДРПОУ 33436209) - 250000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим працівником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також ТОВ "ТРЕЙДБУДЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 43536542) - 250000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим працівником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11 березня 2026 року представник відповідача ТОВ «Стройнавігатор» Іноземцев О.В. подав до суду відзив, в якому просив відмовити з задоволенні позову, оскільки вважав, що вироком також було встановлено, що дії самого позивача також мали наслідком спричинення тілесних ушкоджень та його травмування. Позивачу були відшкодовані всі витрати на його лікування. Також представник відповідача вважає, що позивачем не обґрунтовано в чому саме полягали його моральній страждання та розмір моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лукіянчин І.П. в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити з підстав наведених в позові.

Представник відповідача ТОВ «Стройнавігатор» Іноземцев О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що були ним зазначені у відзиві.

Представник відповідача ТОВ «Трейдбудлогістік» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на адресу суду не надіслав.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.12.2024 року по справі №473/5119/24 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.271 КК України в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України №4837 - VI від 24 травня 2012 року та №2617 - VШ від 22 листопада 2018 року, і призначено йому основне покарання в виді позбавлення волі строком на 01 /один/ рік, без позбавлення права обіймати керівні посади в сфері будівництва та займатися діяльністю, пов`язаною з дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів про охорону праці. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного основного покарання звільнено строком на один рік.

Окрім цього зазначеним вироком ОСОБА_4 також визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами України №4837 - VI від 24 травня 2012 року та №2617 - VШ від 22 листопада 2018 року, і із застосуванням ч.2 ст.69 КК України призначено основне покарання в виді позбавлення волі строком на 03 /три/ роки, без позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, котрі пов`язані з дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно - правових актів про охорону праці. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного основного покарання звільнено строком на 1 рік.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 09.12.2024 року по справі №473/5119/24 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час вчинення кримінального правопорушення являвся службовою особою ТОВ «Стройнавігатор» код ЄДРПОУ 33436209 та виконував службові обов`язки. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час вчинення кримінального правопорушення працював на посаді машиніста екскаватора ТОВ «Сепоставка» код ЄДРПОУ 43536542. На сьогоднішній день ТОВ «Сепоставка» змінило назву на ТОВ "ТРЕЙДБУДЛОГІСТІК".

Потерпілим у данному кримінальному провадженні був позивач ОСОБА_1 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді розривів м`язів нижньої третини лівого стегна з пошкодженням підколінної артерії зліва, яке ускладнилось синдромом тривалого здавлення лівого стегна, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, трудове каліцтво, ступень втрати професійної працездатності становить 35% з 08.03.2024 року.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що в результаті вчинення злочинних дій він переніс сильний тілесний та душевний біль. В результаті неправомірних дій була втрачена душевна рівновага, що визвало нервові потрясіння. Він став інвалідом на все життя та йому призначено 3 групу інвалідності, яку вже неодноразово було продовжено. Суму моральної шкоди він оцінив в 500 000 грн., при цьому вважав, що оскільки вироком не встановлено розміру вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спричинені позивачу шкоди, то позивач вважає, що їх вина є рівною і відповідальність має бути також рівною по 250000 грн. з кожного відповідача.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і враховує ступінь їх глибини, оскільки вина відповідачів в заподіяні факту моральної шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За встановлених обставин, аналізуючи поведінку відповідача ТОВ «Стройнавігатор», який оплачував лікування позивача, чим сприяв зменшенню як майнових, так і немайнових втрат позивача, виходячи зі справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивач має право на розумне, виважене та справедливе відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

Відповідно до ст..1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Враховуючи те, що позивач до суду звернувся із заявою про визначення частки кожного із відповідачів, а тому з відповідачів підлягає до стягнення на користь позивача розмір моральної шкоди у рівних частках по 150 000 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір 4000 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №2357-4263-7800-4347.

Так як позовні вимоги задоволено частково, а саме на 60%, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача, слід стягнути в рівних частка, по 1200 грн.

судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «СТРОЙНАВІГАТОР» (код ЄДРПОУ 33436209, юридична адреса 67555, Одеська обл.., Лиманський р-н, село Сичавка вул.. Центральна буд.10) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) - 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та судові витрати по справі в розмірі 1200 грн.

Стягнути з ТОВ "ТРЕЙДБУДЛОГІСТІК" (код ЄДРПОУ 43536542, юридична адреса 63759 Харківська обл.., Куп`янський р-н, с.Василівка вул.. Лугова 8) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) - 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням та судові витрати по справі в розмірі 1200 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 02 червня 2026 року.

Суддя: М.М. Ротар