Постанова № 137026655, 02.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1914/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"02" червня 2026 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Миронової О.В., за участю секретаря судових засідань Гордієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенську справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Головного управління ДПС у Миколаївської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директор ТОВ «АВІАТТОР», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст. 1631 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу №219 від 14.04.2026 року ОСОБА_1 будучи директором ТОВ «АВІАТТОР», вчинив порушення за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку: за рахунок заниження нормативної грошової оцінки (НГО) та мінімального податкового зобов`язання (МПЗ), занижено єдиний податок четвертої групи; занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чим порушено пп.266.2.1 п.266.2. пп. 266.3.1 п.266.3, пп.266.8.1 п.266.8 ст. 266. п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295. п.2971.1. п.297-1.7 ст.297-1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження єдиного податку четвертої групи на загальну суму 421980,03 грн. та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 80889,46 грн. по акту перевірки від 14.04.2026 № 5297/14-29-07-01/32178635.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав зазначивши, що він не згоден з актом Головного управління ДПС у Миколаївської області від 14.04.2026 року, заявивши про має намір оскаржити податкові повідомлення-рішення, якщо вони будуть складені на підставі даного акту.

Адвокат Босонченко М.І. в своїх запереченнях на протокол, просила провадження по справі закрити, так як акт податкової перевірки не є доказом вчинення ОСОБА_1 порушень, а є лише службовим документом та передумовою для прийняття податкових-рішень. Тому складання протоколу в день вручення акту податкової перевірки є порушенням вимог п.п. 86.7, ст.86 Податкового кодексу України, Крім того зазначає, що в протоколі відсутні данні про те яке конкретне порушення визначене ч.5 ст.163-1 КУпАП на думку податкового органу вчинив ОСОБА_1 та в чому вона полягає. Отже протокол про адміністративне правопорушення та акт податкової перевірки не є допустимими доказами вини ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ознайомившись з запереченнями захисника Босонченко М.І., суд пригодить до наступного.

Відповідно до вимог статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Як на доказ винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суду надані протокол про адміністративне правопорушення № 219 від 14.04.2026 року та актом Головного управління ДПС у Миколаївської області від 14.04.2026 року №5297/14-29-07-01/32178635 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АВІАТТОР».

Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, враховуючи наступне.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає його результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податковий кодекс України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

В матеріалах справи відсутні дані про те що на підставі акту-податкової перевірки було прийнято податкове повідомленнярішення. ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що вразі прийняття податкового-рішення воно буде оскаржено.

Ні згаданих вище податкових повідомлень-рішень, ні відомостей про те чи вони оскаржувались та на якій стадії перебуває справа щодо їх оскарження, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був не узгодженим, а тому стверджувати про законність та обґрунтованість акту були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_2 за відсутності інших доказів у справі.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому з цих підстав, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст. 163-1, 247, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.В.Миронова