Рішення № 137022344, 22.05.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5277/25

провадження № 2/619/109/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/5277/25,

ім`я (найменування) сторін:

Дергачівська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі:

позивач: Харківська обласна державна (військова) адміністрація,

представник позивача: Баранчук Ольга Борисівна,

позивач: Харківська районна державна (військова) адміністрація,

представник позивача: Требін Гліб Михайлович,

відповідач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція»,

представник третьої особи: Муха Андрій Ігорович,

вимоги позивача: про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та їх повернення.

Стислий виклад позиції сторін.

05 вересня 2025 року Дергачівська окружна прокуратура Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської районної державної (військової) адміністрації звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та їх повернення, в якому просить:

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №295;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1910 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0106, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №299;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1825 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0109, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №303;

-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 25.01.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1476 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0114, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №301;

-зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути, а ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) прийняти земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104;

-зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути, а ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) прийняти земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0114, площею 0,1910 га, 0,1825 га та 0,1476 га відповідно.

В обґрунтування позову зазначив, що у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа № 619/79/15-ц за позовною заявою керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція до Малоданилівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ містобудування, архітектури та цивільного захисту Дергачівської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельні ділянки, записів про його реєстрацію, витребування земельних ділянок.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 позов виконуючого обов`язки керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» - задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.08.2010 про передачу у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЛ №101839, ЯЛ №101840, ЯЛ №101841, ЯЛ №101842. Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1825 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_4 ). Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,191 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0106, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_5 ). Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0114, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_5 ). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0114 площею 0,1825 га, 0,191 га та 0,1476 га відповідно Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_3 (№5323234). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104. Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки належать до земель Державного лісового фонду, тоді як факт їх вилучення з володіння держави без зміни цільового призначення відбувся всупереч вимогам законодавства, волі власника та їх постійного користувача.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 листопада 2020 року - скасовано. Позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науководослідна станція» та Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки площею 0,1825 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,191 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0106, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,1476 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0114, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У іншій частині позовних вимог відмовлено. Разом з тим, під час виконання зазначеного рішення суду стало відомо, що як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперішній час власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104 є ОСОБА_1 , право власності набуте 25.01.2021 на підставі договорів дарування. Таким чином, прокуратурою встановлено, що на теперішній час власником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104 є ОСОБА_1 . У свою чергу, за постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 спірні земельні ділянки витребувані у зовсім інших осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Таким чином, зазначене рішення суду не може бути підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104, а отже не призведе до поновлення порушених прав та інтересів держави.

Представник позивача Харківської обласної державної (військової) адміністрації подав даткові пояснення, в яких зазначив, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, з урахуванням яких вбачається, що спірні Договори дарування укладено між відповідачами саме з метою неможливості в майбутньому виконати вказане рішення суду, адже були укладені вже після прийняття судами рішення по справі № 619/79/15. Спірні Договори дарування є фіктивними, адже при їх укладенні 25.01.2021 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, натомість, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому рішення Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 по справі 619/79/15. Крім того, зазначає що матеріали справи містять достатню кількість доказів, що підтверджують приналежність спірних земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення та, як наслідок, в результаті протиправних дій, їх вибуття з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» всупереч положенням закону.

Представник третьої особи подав заяву про долучення до матеріалів справи судового рішення у справі № 619/2698/25, яким вирішено спір по суті.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

29 вересня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

08 вересня 2025 року ухвалою суду забезпечено позов.

02 грудня 2025 року клопотання прокурора про об`єднання справ у цивільній справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської районної державної (військової) адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та їх повернення залишено без задоволення.

19 січня 2026 року ухвалою суду залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (код ЄДРПОУ: 00994058, місцезнаходження: 62340, Харківська область, Харківський район, с. Черкаська Лозова)

20 березня 2026 року закрито підготовче засідання та справа призначена до судового розгляду по суті.

Прокурор Сапітон Д.В. підтримав позовні вимоги.

Представник Харківської обласної державної (військової) адміністрації про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу Харківської обласної державної (військової) адміністрації, яку доставлено до електронного кабінету, через систему «Електронний суд» надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник Харківської районної державної (військової) адміністрації про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді на електронну адресу Харківської обласної державної (військової) адміністрації, яку доставлено до електронного кабінету, через систему «Електронний суд» надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, причину неявки не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання та на адресу зазначену у позовній заяві, однак судові повістки повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаними адресами.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Представник третьої особи ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді, подав заяву про долучення до матеріалів справи судового рішення у справі № 619/2698/25, яким вирішено спір по суті.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, серед іншого - шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 619/79/15-ц за позовною заявою керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція до Малоданилівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Відділ містобудування, архітектури та цивільного захисту Дергачівської районної державної адміністрації про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельні ділянки, записів про його реєстрацію, витребування земельних ділянок, позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення Малоданилівської селищної ради LIV сесії V скликання від 02.08.2010 про передачу у приватну власність земельних ділянок: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Визнано недійсними та скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки серії: ЯЛ №101839, ЯЛ №101840, ЯЛ №101841, ЯЛ №101842. Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1825 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_4 ). Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,191 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0106, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_5 ). Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,1476 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0114, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 (№ НОМЕР_5 ). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0114 площею 0,1825 га, 0,191 га та 0,1476 га відповідно Скасовано запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_3 (№5323234). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104. Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки належать до земель Державного лісового фонду, тоді як факт їх вилучення з володіння держави без зміни цільового призначення відбувся всупереч вимогам законодавства, волі власника та їх постійного користувача.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 листопада 2020 року - скасовано. Позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» та Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки площею 0,1825 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0109, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,191 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0106, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та площею 0,1476 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0114, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науководослідна станція» земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 6322055903:00:000:0104, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, під час виконання зазначеного рішення суду стало відомо, що як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперішній час власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104 є ОСОБА_1 , право власності набуте 25.01.2021 на підставі договорів дарування.

Таким чином, встановлено, що на теперішній час власником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104 є ОСОБА_1 . У свою чергу, за постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 спірні земельні ділянки витребувані у зовсім інших осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Рішенням суду у справі № 619/79/15-ц встановлено наступне, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 06.11.2009 №634 Данилівському дослідному державному лісгоспу за рахунок земель лісогосподарського призначення для ведення лісового господарства та проведення науково-дослідних робіт надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,3047 га, за межами населених пунктів Дергачівської міської ради Харківської області.

Рішенням XLIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02.07.2009 надано дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, а саме: ОСОБА_4 - площею 0,1910 га, ОСОБА_6 - площею 0,1825 га, ОСОБА_5 - площею 0,1476 га, ОСОБА_7 - площею 0,15 га в с.Лужок, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням LIV сесії V скликання Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02.03.2010 указаним особам передано безоплатно у приватну власність відповідні земельні ділянки. У подальшому, на підставі рішень селищної ради та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, видано державні акти на право власності на земельну ділянку, зокрема: ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,1910 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0106), серії ЯЛ №101842; ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 0,1825 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0109) серії ЯЛ №101840; ОСОБА_5 - щодо земельної ділянки площею 0,1476 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0114) серії ЯЛ №101839; ОСОБА_7 щодо земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер 6322055903:00:000:0104) серії ЯЛ №101841.

Також встановлено, що указані особи продали, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули у власність зазначені вище земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Коробець О. М.

04.10.2014 до ЄРДР внесено відомості за №42014220280000029 за ч.2 ст.364 КК України та розпочато досудове розслідування стосовно колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів. Зокрема, прокуратурою району під час перевірки встановлено, що 11 земельних ділянок на території с.Лужок Малоданилівської селищної ради Дергачівського району загальною площею 2 га були передані фізичним особам для будівництва та обслуговування житлових будинків. Разом з тим, встановлено, що вказані земельні ділянки передані з масиву земель 33 кварталу Дергачівського лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу, якому присвоєно кадастровий номер 6322010100:27:000:0004. При цьому безоплатна передача земель відбулася без надання дозволу на вилучення вказаних земель з постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу та без зміни цільового призначення земель із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови. Безоплатна приватизація земельних ділянок відбувалася на підставі висновків колишніх посадових осіб відділу Держкомзему Дергачівського району. Вартість незаконно переданих земельних ділянок складає 1 238 053,00 грн. Внаслідок зловживання владою, колишніми посадовими особами відділу Держкомзему Дергачівського району інтересам держави завдано тяжкі наслідки. Погодження документації із землеустрою призвело до заподіяння інтересам держави збитків у розмірі 1 238 053,00 грн. внаслідок того, що указані земельні ділянки загальною площею 2 га незаконно вибули з власності держави.

За результатами проведеної у 2014 році прокуратурою району перевірки встановлено, що спірні земельні ділянки відповідно до інформації посадових осіб ДП «Харківської лісової науково-дослідної станції» перебувають у кварталі №33 Дергачівського лісництва, відносяться до земель лісового фонду, переданих в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». Погодження на заміну цільового призначення чи вилучення вказаних земельних ділянок посадовими особами держлісгоспу не надавалося. Окрім того, спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення та розташовані на території земель, які перебувають у користуванні ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації №634 від 06.11.2009 Данилівському дослідному держлісгоспу надано в постійне користування земельну ділянку площею 3,3047 га урочища «Бор Чернея». Окрім цього, вищевказаній земельній ділянці площею 3,3047 га ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» присвоєний кадастровий номер 6322010100:27:000:0004, що підтверджується довідкою Дергачівського районного відділу земельних ресурсів від 31.01.2006.

Проведеними дослідженнями Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» із залученням відповідних спеціалістів у сфері топогеодезичних вишукувань встановлено, що за результатами суміщення земельні ділянки, кадастрові номери: 6322055903:000:000:0104, 6322055903:000:000:0105, 6322055903:000:000:0106, 6322055903:000:000:0108, 6322055903:000:000:0109, 6322055903:000:000:0110, 6322055903:000:000:0111, 6322055903:000:000:0112, 6322055903:000:000:0113, 6322055903:000:000:0114 та 6322055903:000:000:0115, знаходяться в межах ділянки лісогосподарського призначення, кадастровий номер 6322010100:27:000:0004 ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що безоплатна передача спірних земельних ділянок призвела до фактичного вилучення з постійного користування Данилівського дослідного державного лісгоспу (на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №16 від 20.01.2015 - змінено назву на ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція») земель лісогосподарського призначення.

ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувала вилучення вказаних земель із свого постійного користування. Окрім цього, зміна цільового призначення земель категорії земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови не проводилася. Вказане свідчить про незаконне вибуття з власності держави без належного дотримання процедури вилучення земельних ділянок з постійного користування ДП «Харківської лісової науково-дослідної станції» в порядку статті 149 ЗК України.

Спірні земельні ділянки є державною власністю, перебували у кварталі № НОМЕР_6 Дергачівського лісництва, відносилися до земель лісового фонду та знаходилися за межами населеного пункту Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, а відтак, вибули з володіння власника без його згоди.

Суд враховав, що спірні земельні ділянки не були включені до меж с.Лужок, які і на даний час належним чином не затверджені, а тому не могли мати цільове призначення для будівництва та обслуговування житлових будинків.

Крім того, згідно із загальнодоступними відомостями з Публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спірні земельні ділянки, є залісеними. Такі відомості є загальновідомими, а тому не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України).

Тому набувши право власності на спірні земельні ділянки відповідачі, проявивши розумну обачність, не могли не знати про незаконність набуття таких земельних ділянок. Відтак їх дії не можуть вважатися такими, які покладалися на легітимність добросовісних дій органу місцевого самоврядування. Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

Судом не встановлено обставин, які б спростовували заліснення спірних земельних ділянок та невідповідність відомостей з Публічної кадастрової карти України фактичному стану ані на цей час, ані на час отримання у власність спірних земельних ділянок (2010 рік).

Враховуючи пункт 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЛК України, та що згідно з планово-картографічними матеріалами, спірна земельна ділянка є лісовою ділянкою державної власності, правом розпорядження якою мають органи державної влади, орган місцевого самоврядування не наділений такими повноваженнями і не має права вирішувати долю вказаної земельної ділянки.

В матеріалах справи міститься рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18.03.2026 року яке набрало законної сили 20.04.2026 року у справі № 619/2698/25.

Як вбачається із зазначеного рішення ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_9 , в якому, після уточнення позовних вимог, просили усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення кварталу № 33 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково дослідна станція» та зобов`язати повернути у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки лісогосподарського призначення із присвоєним наступних кадастрових номерів:

- № 6322055903:00:000:0114, а також визнати недійсним договір дарування, земельної ділянки, серія та номер: 301, виданий 25.01.2021, видавник Приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

- № 6322055903:00:000:0106, а також визнати недійсним договір дарування, земельної ділянки, серія та номер: 299, виданий 25.01.2021, видавник Приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

- № 6322055903:00:000:0109, а також визнати недійсним договір дарування, земельної ділянки, серія та номер: 303, виданий 25.01.2021, видавник Приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. та укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

- № 6322055903:00:000:0104, а також визнати недійсним договір дарування, земельної ділянки, серія та номер: 295, виданий 25.01.2021, видавник Приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ;

Також просили усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення кварталу № 33 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково дослідна станція» та зобов`язати повернути у постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку лісогосподарського призначення площею із присвоєним кадастровим номером 6322055903:00:000:0108.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати державну реєстрацію земельних ділянок із присвоєними кадастровими номерами: №6322055903:00:000:0105; №6322055903:00:000:0113; №6322055903:00:000:0116; №6322055903:00:000:0111; №6322055903:00:000:0114; №6322055903:00:000:0106; №6322055903:00:000:0109; №6322055903:00:000:0104; №6322055903:00:000:0108.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відновити державну реєстрацію земельної ділянки кварталу № 33 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково дослідна станція» площею 3,3047 га, землі державної власності, лісогосподарського призначення, з присвоєним кадастровим №6322010100:27:000:0004.

Встановити такий порядок виконання судового рішення:

1. скасування права власності на земельні ділянки;

2. скасування державної реєстрації земельних ділянок Головним управлінням держгеокадсстру у Харківській області;

3. внесення змін Головним управлінням держгеокадсстру у Харківській області до державного земельного кадастру та обліково кадастрових даних про цільове призначення земельної ділянки землі лісогосподарського призначення, для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, власник держава, право постійного користування належить ДП «Харківська лісова науково дослідна станція».

При розгляді справи судом встановлено, що стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322055903:00:000:0106 матеріали справи свідчать, що згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 скасовано та ухвалено нове, яким вирішено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0106.

Згідно договору дарування від 25.01.2021 ОСОБА_2 подарувала дану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (в подальшому ДЗК) та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в подальшому ДРРП) дана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 згідно договору дарування від 25.01.2021 .

Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322055903:00:000:0109 матеріали справи свідчать, що згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 скасовано та ухвалено нове, яким вирішено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0109

Згідно договору дарування від 25.01.2021 ОСОБА_2 подарувала дану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (в подальшому ДЗК) та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в подальшому ДРРП) дана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 згідно договору дарування від 25.01.2021 .

Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104 матеріали справи свідчать, що згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 скасовано та ухвалено нове, яким вирішено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104 .

Згідно договору дарування від 25.01.2021 ОСОБА_3 подарувала дану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (в подальшому ДЗК) та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в подальшому ДРРП) дана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 згідно договору дарування від 25.01.2021 .

Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322055903:00:000:0114 матеріали справи свідчать, що згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03.11.2020 скасовано та ухвалено нове, яким вирішено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0114

Згідно договору дарування від 25.01.2021 ОСОБА_2 подарувала дану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (в подальшому ДЗК) та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (в подальшому ДРРП) дана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 згідно договору дарування від 25.01.2021 .

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18.03.2026 року яке набрало законної сили 20.04.2026 року у справі № 619/2698/25 усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0109 площею 0,1825 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0114 площею 0,1476 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104 площею 0,1500 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0106 площею 0,1910 га, які знаходяться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області; усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0108 площею 0,2500 га, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Як зазначено в позовній заяві підставою для звернення до суду з позовом у справі № 619/5277/25 слугувало встановлення того, що на теперішній час власником спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104 є ОСОБА_1 . У свою чергу, за постановою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2025 спірні земельні ділянки витребувані у зовсім інших осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Таким чином, зазначене рішення суду не може бути підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6322055903:00:000:0109; 6322055903:00:000:0106; 6322055903:00:000:0114; 6322055903:00:000:0104, а отже не призведе до поновлення порушених прав та інтересів держави.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ч. 1 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1, 2 ст. 80, ч. 1, 5, 6 ст. 81, ч. 1, 2 ст. 83, ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем до справи додані рішення Дергачівського районного суду Харківської області, постанови Полтавського апеляційного суду та Харківського апеляційного суду, які набрали законної сили. Зазначеними рішеннями встановлено належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та належність їх ДП «ХЛНДС»; відсутність згоди на відчуження земельних ділянок; стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0104, 6322055903:00:000:0114 ухвалені рішення про витребування цих земельних ділянок.

Однак за час розгляду цих справ згідно договорів дарування за 2021 рік змінилися власники цих земельних ділянок і рішення судів про витребування цих земельних ділянок у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть захистити права позивача та відновити його становище, яке існувало до порушення.

Відповідно до вимог ст. 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об`єктів критичної інфраструктури; б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об`єктів та земель оборони; г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 02.05.2025 земельні ділянки з кадастровими номерами 6322055903:00:000:0114, 6322055903:00:000:0109, 6322055903:00:000:0106, 6322055903:00:000:0104 зареєстровані за ОСОБА_1 .

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та як наслідок застосування реституції.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає наступне: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором, законом, судом у визначених законом випадках. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням цивільного судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ЦПК України.

Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Суд вважає, що визнання недійсним договору дарування землі не є ефективним способом захисту, оскільки не відновить порушених прав позивачів, а правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову до кінцевого володільця майна.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19)).

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів місцевого самоврядування або документів (договорів, свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право власності, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18); від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), зазначено про те, що можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Спірні земельні ділянки сформовані та вибули у приватну власність всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, оскільки в силу положень статей 20, 57, 84 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки належать до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинні використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Отже, зазначені земельні ділянки вибули у приватну власність без достатньої правової підстави.

Зважаючи на вказане вимоги про визнання недійснимми договорів дарування та повернення земельних ділянок не будуть ефективним способом захисту у даних правовідносинах.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Таким чином належним способом захисту прав позивачів буде вимога на підставі ст. 387 ЦК України про витребування із незаконного володіння спірних земельних ділянок .

Також слід відзначити, що у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.12)).

Суд зазначає, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18.03.2026 року яке набрало законної сили 20.04.2026 року у справі № 619/2698/25 усунуто перешкоди у користуванні земельними ділянками та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0109 площею 0,1825 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0114 площею 0,1476 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0104 площею 0,1500 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0106 площею 0,1910 га, які знаходяться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області; усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» земельну ділянку з кадастровим номером 6322055903:00:000:0108 площею 0,2500 га, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Таким чином, спірні земельні ділянки вже фактично витребувані від незаконного володільця та повернуті державі, то первинний стан порушеного права власності вважається відновленим.

Оскільки права держави відновлено, у цій справі досягнуто головної мети судового захисту, передбаченої цивільним законодавством.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Харківської районної державної (військової) адміністрації звернулася до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок та їх повернення, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

Дергачівська окружна прокуратура, в інтересах держави в особі:

позивач: Харківська обласна державна (військова) адміністрація, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ЄДРПОУ 23912956;

позивач: Харківська районна державна (військова) адміністрація, місцезнаходження: 61064, м. Харків, Григорівське шосе, 52, ЄДРПОУ 04058775;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: Харківська область, Харківський район, с-ще Подвірки, РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач: ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3

відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» код ЄДРПОУ: 00994058, місцезнаходження: 62340, Харківська область, Харківський район, с. Черкаська Лозова.

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя Н. В. Коваленко