Рішення № 137022340, 02.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4921/25

провадження № 2/619/96/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Дергачівської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з батьком та знаходиться на повному його утриманні.

Відповідач з 2018 року покинула дитину та ніякої уваги їй не приділяє, матеріально не допомагає, не виявляє бажання бачити дитину, розвитком дитини не цікавиться, не піклується ні про її фізичний та ні про духовний розвиток. Позивач самостійно створює позитивний рівень життя для дочки, самостійно піклується про її матеріальний стан та духовний розвиток.

Де наразі перебуває відповідачка йому невідомо.

Вказує, що абсолютна байдужість до дитини з боку відповідачки негативно впливає на її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, сприйняття матері як рідної людини та людини, яка несе за неї відповідальність та повинна бути підтримкою та опорою у житті. Відповідачкою порушені усі канони спорідненості, материнська відповідальності.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28.04.2025, шлюб між сторонами було розірвано.

Вказує, що мати ОСОБА_2 самоусунулась від виховання доньки, уникає контактів із нею, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток, її навчання, виховання, підготовку до самостійного життя.

Просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву, в якій просив розгляд справи провести без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, викликалася своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові конверти, які направлялися рекомендованими листами з повідомленнями за місцем реєстрації. Конверти повернулися до суду з довідкою від АТ «Укрпошти» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також додатково - шляхом оприлюднення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, відзиву, клопотань, пояснень чи будь-яких заяв щодо розгляду справи до суду не подавала. Додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади (а.с. 39-40, 55-56, 68-69, 76-77, 79-80, 84-85, 94-98, 107-108, 110-111).

Третя особа - представник Служба у справах дітей Дергачівської міської ради у судове засідання не з`явилася, повідомлявся своєчасно та належним чином, надала до суду заяву про надання висновку та просила розгляд справи провести за відсутності представника Служби у справах дітей Дергачівської міської ради, позовні вимоги підтримала у поному обсязі та просив їх задовольнити. Надіслала до суду висновок Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 41-46).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Свідок ОСОБА_3 (неповнолітня) у судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітній свідок вказала, що з 2018 року матір нею не опікується. Зазначила, що з початку війни вона з матір`ю бачилася лише кілька разів і один раз у 2024 році, мати приїздила до неї на день народження. Пояснила, що до 2018 року вони жили разом з матір`ю, а з 2018 року мати жила у м. Лозова Харківської області разом зі своїм хлопцем. З того часу мати забирала її до себе у м. Лозова на 2-3 дні, або на неділю. Вказала, що у телефонному режимі вона з матір`ю не спілкується, де знаходиться її матір зараз не знає. Зазначила, що раніше у дитинстві її мати цікавилася її життям, а з початку війни мати сказала цитує: «А що мені з нею робити?». Також ОСОБА_4 пояснила, що мати при ній напивалася. Раніше матір ставилася до неї нормально, іноді сварилися. На питання чому перестали її відпускати до матері, свідок пояснила, що коли вона перебувала у матері у м. Лозова вона написала батькові о 04:00 ранку, щоб той її забрав додому, через те, що їй було там не комфортно. Новий хлопець матері їй не подобається. Вказала, що мати курить та зловживає алкогольними напоями. Додала, що повністю вона перестала спілкуватися з матір`ю з 2025 року, у 2024 році спілкувалися трохи більше. Було таке, що матір шукали дільничні інспектори органів поліції. У 2018 році у матері був співмешканець ОСОБА_5 , з яким вона проживала разом, потім його забрали на війну, а у подальшому він потрапив до в`язниці. У подальшому мати почала проживати з ОСОБА_6 . Зазначила, що матеріально її забезпечує батько. 2018-2019 роках мати могла забезпечувати. Гроші мама не присилала ніколи. До 3-го класу мама іноді забирала ОСОБА_4 зі школи.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_3 , проживає у АДРЕСА_2 . Пояснила, що дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком без матері вже давно. Батько доглядає дитину самостійно, дбає про неї дуже добре. Вони проживають у селищі з самого народження ОСОБА_4 . Сім`я проживала у складі ОСОБА_1 його дружина ОСОБА_8 , дитина ОСОБА_4 та батьки позивача. Мати ОСОБА_4 проживала з ними 5 років з народження дитини, потім куди поділася свідку не відомо. Після того як ОСОБА_8 перестала проживати з ОСОБА_9 , вона з`являлася у них удома дуже рідко, а потім перестала там з`являтися взагалі. Років як 5 свідок не бачила ОСОБА_10 там взагалі. Зараз там проживають ОСОБА_4 з батьком та дідусем та ОСОБА_11 брат. На питання адвоката свідок вказала, що ОСОБА_10 удома вона не бачила вже років 5 до війни, приблизно з 2017 року. Свідок вказала, що мати дитиною зовсім не опікувалася.

Свідок ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилася, надала до суду письмові пояснення, згідно до яких вона є хрещеною матір`ю дитини ОСОБА_4 . Відповідачка у справі є кумою свідка. Пояснила, що ОСОБА_8 зовсім не цікавиться життям своєї дочки. З 2018 року дитина ОСОБА_4 проживає тільки з батьком. Вказала, що декілька років тому вона знайшла ОСОБА_10 та просила її приїхати до дитина на день народження, але ОСОБА_8 не хотіла говорила, що не має грошей. На день народження мати до дитини у 2024 році приїздила, проте ніякої уваги їц не приділяла. Після того ОСОБА_8 знову зникла. У 2025 році свідок разом з ОСОБА_4 їздили у м. Лозова для того, щоб знайти ОСОБА_10 , питали у людей, може хто знає де вона, проте пошуки були безрезультатними. Місцеві мешканці характеризували її негативно. Зазначила, що анна потрапила у будинок для переселенців у с. Зернове, там їй обіцяли зробити паспорт та надати житло. Свідок вказала, що купила ОСОБА_13 телефон щоб та була на зв`язку та могла спілкуватися з дитиною. Проте дитині мати зателефонувала лише один раз. Потім вона чомусь поїхала до м. Лозова. Вказала, що ОСОБА_8 їй телефонувала тиждень назад, проте за дитину нічого не питала, казала, що знаходиться у Львівській області влаштовує своє життя. Також додала, що мати своїй дитині за увесь час зовсім ніякої допомоги не надає, навіть не знає класного керівника ОСОБА_4 , а також не знає чим дитина захоплюється, що їй подобається, фінансової допомоги не надає ніякої. Увесь цей час ОСОБА_4 виховує тільки батько.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, позивача, свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що батьками неповнолітньої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.08.2012, який було розірвано заочним рішенням Дергачівського районого суду Харківської області від 28.04.2025 (а.с. 12-15).

Згідно вимог ч. 1 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1, 2 ст. 80, ч. 1, 5, 6 ст. 81, ч. 1, 2 ст. 83, ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 150, 151, 152, 155, 164 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Позивач, посилаючись на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, яка передбачає, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, зазначає, що відповідачка з 2018 року залишила дитину і проживає окремо; дитина повністю знаходиться на його вихованні; існуванням та життям дочки не цікавиться, не відвідує дитину, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 станом на 16.08.2024 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 9); донька сторін станом на 08.07.2025 в АДРЕСА_3 (а.с. 10).

Дитині ОСОБА_4 , відповідно до розпорядження Дергачівської міської військової адміністрації Харківського району Харківської області від 01.07.2025 було присвоєно статус дитини, як такій, що зазнала психологічного насильства внаслідок проживання в умовах воєнних дій та збройного конфлікту. Також ОСОБА_15 включено до банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сімей потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (а.с. 16-18).

Відповідно акту обстеження умов проживання, від 24.06.2025 року, складеного начальником та завідувачем сектору Служби у справах дітей Дергачівської міської ради, за адресою; вул. Миру, буд. 129, с. Слатине, Харківський район. Харківська область, встановлено, що житловий будинок складається з чотирьох кімнат. Будинок з пічним та електроопаленням, функціонує водопостачання, водовідведення. Кімнати облаштовані необхідними меблями та предметами повсякденного вжитку. ОСОБА_4 проживає в кімнаті в якій облаштоване місце для відпочинку та навчання. За цією адресою проживають: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У дитини ОСОБА_14 доброзичливі стосунки з батьком (а.с. 21-22).

Згідно Декларації №0001-Р33Р-НН10 від 20.08.2025 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, батьком, як законним представником малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заключено декларацію з сімейним лікарем ЗПСМ КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Дергачівської міської ради у сімейного лікаря Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с-ще Слатине. Однак, в п. 1.11 Декларації місце фактичного проживання або перебування дитини зазначено АДРЕСА_2 (а.с. 23-25).

З акту, складеного депутатом Дергачівської міської ради, зі слів сусідів зазначено, що відповідачка не проживає по АДРЕСА_1 з 20.02.2018 (а.с. 19).

З довідки-характеристики дитини, виданої КЗ «Слатинський ліцей» вбачається, що виховання дитини здійснює батько, який приділяє достатню увагу розвитку доньки. Постійно підтримує контакт із класним керівником та іншими педагогами, цікавиться успіхами дитини та всіляко сприяє формуванню її особистості (а.с. 28).

ОСОБА_1 характеризується позитивно, про що зазначено у довідці-характеристиці, виданій старостою Слатинського старостинського округу; до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 27, 29).

З висновку наданого Дергачівською міською військовою адміністрацією Харківського району Харківської області про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що за інформацією старости Козачолопанського старостинського округу від 10.09.2025 року № 103 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Харківської області на даний час на території Козачолопанського старостинського огругу не проживає, місце знаходження її не відоме. Зі слів сусідів, родина виїхала за межі старостинського округу до початку повномасштабного вторгнення.

Згідно наданих 18.09.2025 року письмових пояснень ОСОБА_1 , мати їх спільної дитини, громадянка ОСОБА_21 з 2018 року не проживає разом з ним та донькою. Зі слів батька мати зловживає спиртними напоями, наркотичними речовинами та не приймає участь у вихованні доньки, не цікавиться її життям. За повідомленням батька ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_4 .

Службою у справах дітей Дергачівської міської ради за місцем проживання ОСОБА_2 було направлено листа до служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про проведення обстеження умов її проживання та проведення бесіди.

Згідно акту обстеження умов проживання громадянки ОСОБА_2 складеного 22.09.2025, спеціалістами служби у справах дітей Лозівської міської ради спільно з фахівцем із соціальної роботи Лозівського міського центру соціальних служб за адресою: АДРЕСА_4 , проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з співмешканцем ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , умови проживання задовільні. Для проживання та розвитку дитини не створено належних умов, відсутні дитячі речі. Мати працює без укладення трудового договору, дохід - 15 000 гривень.

Згідно наданих ОСОБА_2 на ім`я начальника служби у справах дітей Лозівської міської ради письмових пояснень від 22.09.2025 року, більше семи років донька ОСОБА_23 проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .. Мати інколи телефонує своїй донці. Обізнана, що у суді перебуває справа про позбавлення її батьківських прав відносно дитини та не заперечує проти позбавлення батьківських прав.

На засіданні Комісії був присутній батько дитини ОСОБА_1 , який повідомив, шо сімейне життя з матір`ю дитини ОСОБА_2 не склалося. З 2018 року вони припинили шлюбні відносини. Донька залишилася проживати разом з ним. З дитиною ОСОБА_4 мати ОСОБА_21 спілкувалася до 2020 року, поки була жива її мати та бабуся дитини. Мати не займається вихованням дитини, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Так як деякі життєві питання стосовно дитини потребують згоди матері, він змушений був звернутися до суду з позовом.

Представник третьої особи вказала, що на засіданні Комісії з вищевказаного питання було заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка повідомила членам Комісії, ию мама не піклується про неї, не цікавиться її життям. Останній раз нормально спілкувалися з нею у 2020 році, коли була жива бабуся. Вже звикла, що мами не має в її житті, тому проти позбавлення матері батьківських прав не заперечує.

Членами комісії з питань захисту прав дитини Дергачівської міської ради встановлено, що ОСОБА_21 свідомо протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки. Мати не тільки не вживає заходів для утримання, лікування, навчання, організації побуту та дозвілля дитини, але й взагалі не цікавиться її життям та не бажає брати участь у вихованні дитини, в зв`язку з чим наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.

У висновку Дергачівська міська військова адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 41-46).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання у сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Стороною позивача при розгляді спору не доведено суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Суд враховує ту обставину, що відповідачці не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів.

Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав.

Як зазначено у висновку, позивач надав письмове пояснення органу опіки та піклування, у яких зазначав, що відповідачка зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами.

Між тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких обставин чи фактів.

Довідки, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-нарколога матеріали справи також не містять.

Також суд враховує, що у рішенні суду про розірвання шлюбу позивач не зазначав, що відповідачка зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами, зазначаючи тільки, що вони мають різні погляди на сімейне життя та обов`язки та він має намір створити нову сім`ю, у якій має дитину.

Постанови або інші рішення правоохоронних органів про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності, якщо таке мало місце, також не представлені.

Навпаки, у висновку зазначено, що умови проживання у відповідачки задовільні; вона працює, хоча і без укладення трудового договору; дохід складає 15000 грн.; інколи телефонує доньці.

Стосовно зазначення, що ОСОБА_2 у письмових поясненнях на ім`я начальника служби у справах дітей Лозівської міськради вказувала щодо тривалого непроживання з дитиною, обізнаності щодо наявності справи у суді та незаперечення проти позбавлення її батьківських прав, то суд виходить з того, що така заява у матеріалах справи відсутня і суд позбавлений можливості надати їй певну оцінку.

Будь-яких заяв від відповідачки на адресу суду не надходило.

Суд вважає, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

З урахуванням доказів, які є в матеріалах справи, в найкращих інтересах дитини зберегти зв`язок між матір`ю та донькою, не позбавляючи відповідачку батьківських прав.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин у справі не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо витрат за сплату судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови у позові - на позивача.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, апозивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, то він підлягає залишенню по фактично понесеному.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 151, 152, 155, 164, 165, 166 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 132,141, 263-265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Дергачівської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської міської ради, код ЄДРПОУ: 43948178, місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 1.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026.

Суддя В. С. Овсянніков