Рішення № 137018184, 01.06.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/15001/25

2/296/1020/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1.1. Представник ТОВ «Таліон Плюс» (позивач) Колінько А.В. звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №618474784 від 22.08.2024 в розмірі 17 056,50 грн. Також просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

1.2. В обґрунтування позову зазначала, що 22.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №618474784 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, обрав для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти в сумі 6850 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та уклав кредитний договір без зовнішнього примусу.

1.3. Первісним кредитором були виконанні зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 6 850 грн., проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 17 056,50 грн., з яких: 6 850 грн - заборгованість по тілу кредиту та 10 206,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

1.4. Зазначала, що 22.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/5, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №618474784 від 22.08.2024 в сумі 17 056,50 грн., з яких: 6 850 грн - заборгованість по тілу кредиту та 10 206,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 31.12.2025 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/15001/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

2.2. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.183).

2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).

2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 22.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №618474784, відповідно до п.2.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 6850 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с.47-69).

3.2. Сума кредитного ліміту вказана у п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.2.2. договору).

3.3. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6850 грн 22.08.2024 (п.2.3. договору).

3.4. Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що на момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

3.5. У п.5.1 договору сторони погодили, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної карти 4441-11хх-хххх-8481, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

3.6. Пунктом 7.1 сторони погодили, що рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 21.09.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальника.

3.7. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин (п. 7.2 договору): - 7.2.1 закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; - 7.2.2 дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або п.9.1.1.7 договору.

3.8. Пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення кредиту 21.09.2029.

3.9. Згідно пунктів 8.1, 8.3, 8.4 договору, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Так, протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом визначаються наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 21.09.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 365,00% річних, що на день укладення договору становить 2,1% від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 21.09.2024 проценти нараховуються за ставкою 365,00% річних, що на день укладення договору становить 1% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

3.10. Відповідно п.9.1.1.7 кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користуванння кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

3.11. Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

3.12. Договір кредитної лінії №618474784 від 22.08.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор YUMK було відправлено позичальнику 22.08.2024, о 14:33:00 год на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0636153560, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 22.08.2024, о 14:33:57 год., після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій.

3.13. Також, 22.08.2024 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №618474784 від 22.08.2024 (а.с.43-46).

3.14. Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» підтвердженого перерахування на карту ОСОБА_1 22.08.2024 6850 грн (а.с.96).

3.15. Крім того, факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-3527 від 03.02.2026, згідно якого ОСОБА_1 емітовано карту НОМЕР_1 (а.с.184).

3.16. Згідно виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 30.01.2026 підтверджено зарахування 6850 грн (а.с.185).

3.17. 22.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/5, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і до боржника за кредитним договором №618474784 від 22.08.2024 (а.с.26-31).

3.18. Відповідно до реєстру прав вимоги 22.10.2024 до договору факторингу №МВ-ТП/5 від 22.10.2024 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 14 453,50 грн., з яких: 6850 грн тіло кредиту та 4 178,50 грн відсотки (а.с.32-34).

3.19. Відповідно до платіжних інструкцій від 29.11.2024 та від 03.12.2024, ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №МВ-ТП/5 від 22.10.2024 здійснило оплату на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.35,36).

3.20. Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 17 056,50 грн., з яких: 6850 грн - заборгованість по тілу кредиту та 10 206,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом (а.с.37-38, 39-41).

3.21. 19.01.2025 на електронну пошту ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс» направило повідомлення про дострокове розірвання договору з 19.01.2025 та необхідність сплати всієї суми боргу в розмірі 20 481,50 грн., про що направлено досудову вимогу (а.с.99, 100).

IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.15. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №618474784, відповідно до п.2.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 6 850 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

5.2. Також, сторонами погоджено порядок сплати відсотків за користування кредитом, а саме протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом визначаються наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 21.09.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 365,00% річних, що на день укладення договору становить 1% від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 21.09.2024 проценти нараховуються за ставкою 365,00% річних, що на день укладення договору становить 1% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

5.3. Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується письмовим підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-3527 від 03.02.2026 та випискою про рух коштів по картці ОСОБА_1 від 30.01.2026, згідно яких ОСОБА_1 карту НОМЕР_1 було зараховано грошові кошти в сумі 6850 грн.

5.4. Суд зауважує, що виписка з банківського рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту.

5.5. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.

5.6 Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

5.7. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

5.9. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

5.10. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

5.11. 22.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/5 та підписано реєстр боржників, відповідно до умов яких до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і до боржника за кредитним договором №618474784 від 22.08.2024 в сумі 14 453,50 грн., з яких: 6 850 грн тіло кредиту та 4 178,50 грн відсотки, інші нарахування 3 425 грн.

5.12. Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

5.13. Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

5.14. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

5.15. 19.01.2025 на електронну пошту ОСОБА_1 , ТОВ «Таліон Плюс» направило повідомлення про дострокове розірвання договору з 19.01.2025 та необхідність сплати всієї суми боргу в розмірі 20 481,50 грн., про що направлено досудову вимогу.

5.16. Відповідно до розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 17 056,50 грн., з яких: 6 850 грн - заборгованість по тілу кредиту та 10 206,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом.

5.17. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 жодних платежів не здійснював.

5.18. Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

5.19. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 6850 грн є обґрунтованими та доведеними.

5.20. За умовами договору сторони погодили відсоткову ставку в сумі 1% в день. Відсотки обраховані з 22.08.2024 по 19.01.2025, тобто за 149 днів.

5.21. Відтак, відсотки за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку з 22.08.2024 по 19.01.2025 складають 10 206,50 грн.

5.22. Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по за відсотками в сумі 10 206,50 грн є обґрунтованими та доведеними.

5.23. Таким чином, враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 22.08.2024 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 17 056,50 грн., з яких: тіло кредиту 6 850 грн та проценти 10 206,50 грн.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн за подання позовної заяви до суду.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000666 від 22.03.2019 (а.с.101), копію ордеру на надання правничої допомоги від 02.12.2024 (а.с.102), копію договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024 (а.с.103-111), копію додаткової угоди №987 від 30.12.2024 (а.с.112-113), копію акту прийому-передачі наданих послуг від 26.12.2025 (а.с.114), згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 5 000 грн., копію платіжної інструкції про оплату послуг адвоката (а.с.115).

6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17 056,50 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №618474784 від 22.08.2024 в розмірі 17 056 (сімнадцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 50 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,

місцезнаходження за адресою:

14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13,

код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Олена РОЖКОВА