Ухвала суду № 137012599, 01.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3628/26

провадження № 1-кс/619/656/26

Ухвала

Іменем України

01 червня 2026 року,

м. Дергачі,

слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД ВП №4 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026226270000083 від 26.05.2026 за ознаками кримінального проступку, передбаченого, ч. 1 ст. 190 КК України.

Суть питання, що вирішується ухвалою.

До суду надійшло клопотання прокурора про накладення арешту з метою збереження речових доказів на грошові кошти у сумі 20000 грн, які знаходяться або можуть надійти на банківський рахунок з номером НОМЕР_1 , що відкритий в АТ «ВСТ Банк» (Код ЄДРПОУ: 26237202, МФО: 307123), з забороною проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів із вказаного банківського рахунку. У обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25.05.2026 приблизно о 15 год 17 хв невстановлена особа шахрайським шляхом, використовуючи акант месенджера «WhatsApp», що належить командиру ВТЗ ОСОБА_5 , під приводом позичення грошових коштів у борг, заволоділа грошовими коштами у сумі 10000 грн, що належать військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який самостійно здійснив переказ зазначених коштів з власної банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» 25.05.2026 о 15:20 год. на банківську картку АТ «ВСТ Банк» № НОМЕР_3 . Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_6 повідомив, що 25.05.2026 він, перебуваючи за місцем дислокації у с. Лужок Харківського району Харківської області, у месенджері «WhatsApp» отримав повідомлення від командира взводу ОСОБА_5 , з проханням позичити 10000 грн. Довіряючи останньому, ОСОБА_6 о 15 год 20 хв через додаток «Приват24» перерахував 10000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , сплативши комісію 50 грн. Після цього у групі взводу стало відомо, що акант ОСОБА_5 було зламано та від його імені невідома особа просить кошти у борг. 26.05.2026 ОСОБА_5 підтвердив, що жодних повідомлень не надсилав, а його обліковим записом «WhatsApp» незаконно заволоділа невстановлена особа. Таким чином, невстановлена особа шляхом обману заволоділа грошовими коштами потерпілого у сумі 10000 грн. 26.05.2026 надано доручення оперативному підрозділу УПК в Харківській області ДКП НП України та за результатами виконання встановлено подальший рух грошових коштів по банківській картці № НОМЕР_3 , а саме: 25.05.2026 о 15 год 25 хв здійснено переказ у сумі 20000,00 грн на р/р АТ «ВСТ Банк» UA343071230000026208995355045, які наразі знаходяться на зазначеному рахунку, тимчасово заблоковані програмно-технічним комплексом банку з метою запобігання їх подальшому виведенню чи переведенню у готівку. Таким чином, грошові кошти у сумі 20000,00 грн які знаходяться або можуть надійти на банківський рахунок, що керується АТ «ВСТ Банк» (Код ЄДРПОУ: 26237202, МФО: 307123) з номером НОМЕР_1 , мають доказове значення у кримінальному провадженні, так як отримані кримінально-протиправним шляхом.

Прокурор та дізнавач клопотання підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити, про що надали відповідні заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторони обвинувачення, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, з огляду на таке.

Згідно даних витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226270000083 від 26.05.2026 внесено відомості за ознаками кримінального проступку, передбаченого, ч. 1 ст. 190 КК України.

Як передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку накладення арешту з метою збереження речових доказів, арешт може бути накладений лише на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту кому саме належить банківський рахунок № НОМЕР_1 , чи причетний власник цього рахунку до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України в рамках кримінального провадження № 12026226270000083 від 26.05.2026. До того ж, відсутні відомості про надходження на цей рахунок коштів від потерпілого.

Додані до клопотання матеріали не містять відомостей щодо залишку коштів на вказаному рахунку, руху коштів по ньому чи інших даних, які б свідчили про фактичне існування майна, на яке просять накласти арешт.

Крім того, прохальна частина клопотання містить вимогу про накладення арешту не лише на кошти, які знаходяться на рахунку, а й на кошти, які «можуть надійти» на нього у майбутньому. Однак така вимога ґрунтується на припущеннях та не підтверджена жодними доказами того, що можливі майбутні надходження матимуть зв`язок із кримінальним правопорушенням або відповідатимуть критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки стороною обвинувачення не доведено фактичне існування майна, яке підлягає арешту, а також не надано належного обґрунтування необхідності накладення арешту на кошти, які можуть надійти на рахунок у майбутньому, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026226270000083 від 26.05.2026 за ознаками кримінального проступку, передбаченого, ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1