Постанова № 13701128, 07.02.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2011 року

Справа № 5020-5/329

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Градової О.Г.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

заявника: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Декор";

кредитора: Райський Дмитро Ігорович, довіреність № 474-Ф/10 від 28.12.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк";

кредитора: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Бестінвест"; кредитора: не з'явився, .приватне підприємство "Ярослав";

кредитора: не з'явився, .товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрейд"; кредитора: не з'явився, .Arton Marketing S.A. в особі Kasyan Pert;

кредитора: не з'явився, приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів";

кредитора: не з'явився, Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

кредитора: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Подольський сир"; кредитора: не з'явився, Ревенко Андрій Іванович;

керуючий санацією: не з'явився, Букін Володимир Віталійович

учасник провадження у справі про банкрутство: не з'явився, .Управління з питань банкрутства в АР Крим та м.Севастополі розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 01 грудня 2010 року у справі № 5020-5/329

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Декор" (вул. Капітанська, 4,Севастополь,99011)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Декор” (далі ТОВ „Фірма Декор”) звернулося до господарського суду міста Севастополя із заявою про порушення справи про банкрутство у порядку передбаченому статтею 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01 жовтня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Фірма Декор”.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04 березня 2010 року відносно боржника ТОВ „Фірма Декор” введено процедуру санації строком на 12 місяців, та призначено керуючим санацією керівника підприємства Букіна Володимира Віталійовича.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 01 грудня 2010 року у справі №5020-5/329 визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Бестінвест” в розмірі 92 220 559,40 грн. з віднесенням до реєстру вимог кредиторів.

Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю "Бестінвест" надати суду докази оплати в сумі 40 грн. за внесення до єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі: отримувач ДП "Інформаційні судові системи", ЄДРПОУ 34614292, банк отримувача АКБ "Форум" м. Київ, МФО 322948, рахунок 26000300036851, призначення платежу „оплата за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог по справі про банкрутство №_ (код ЄДРПОУ, назва підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство)".

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі ТОВ "Український промисловий банк") звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині визнання грошових вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Бестінвест" на загальну суму 91 291 499,40 грн., постановити нову ухвалу, якою відмовити у визнанні грошових вимог на загальну суму 91291499,40грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час винесення ухвали порушив норми матеріального та процесуального права та при неповному з’ясуванні обставин справи, що мають значення, визнав вимоги кредитора, які не мають грошового характеру, оскільки є вимогами держателя іменних цільових облігацій до емітента, за якими є єдиний можливий спосіб погашення –передача у власність держателя іменних цільових облігацій певної кількості нерухомості.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду 26 січня 2011 року.

26 січня 2011 від представника кредитора ТОВ "Український промисловий банк" надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 січня 2011 року строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 02 січня 2011 року представник кредитора ТОВ "Український промисловий банк" підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у частині скасувати.

Представник кредитора ТОВ "Бестінвест" проти доводів апеляційної скарги заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що цільові облігації ТОВ „Фірма Декор” придбалися за договорам купівлі-продажу шляхом перерахування грошових коштів із терміном погашення 25.10.2015 року, але у зв’язку із оголошенням боржника банкрутом відповідно до вимог пункту 15 статті 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вони вимушені були подати заяву з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 Закону. Вважав вимоги грошовими зобов’язаннями, а тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу залишити без змін.

Інші представники кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання – це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників сторін обов’язковою визнано не було, судова колегія вважає за можливе, переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту частини 2 статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Згідно з частиною 4 статті 53 Закону керуючий санацією - керівник боржника зобов'язаний у тридцятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та подати докази опублікування до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації відносно ТОВ „Фірма Декор” було опубліковане у номері №180 (4930) „Голосу України” від 28.09.2010 року.

Відповідно до частини 6 статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення боржника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бестінвест” надало заяву про визнання грошових вимог у сумі 92 220 559,40 грн. 01.11.2010.

Абзацом 5 статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (частина 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Таким чином, заявляти грошові вимоги до боржника у процедурі санації у рамках провадження у справі про банкрутство мають право лише конкурсні кредитори.

Заява ТОВ „Бестінвест” про визнання грошових вимог мотивована тим, що на день подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника, ТОВ „Фірма Декор” має документальну підтверджену заборгованість перед ТОВ „Бестінвест”, яка склалася у зв’язку з придбанням іменних цільових облігацій загальною номінальною вартістю 91291499,40 грн., емітованих ТОВ „Фірма Декор”, на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2007 №Б-02-881/2007 та від 09.09.2008 №Б-02-795, а також в силу умов договору поруки від 23.04.2008 №7.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту договорів купівлі продажу цінних паперів за №Б-02-795/2008 від 09 вересня 2008 року та №Б-02-881/2007 від 27 грудня 2007 року, ТОВ „Бестінвест” придбало у ТОВ „Компанія управління активами „Менеджмент сервіс” цінні папери –іменні цільові облігації –загальною номінальною вартістю 91291499,40 грн., які було емітовано боржником. При цьому за умовами вказаних договорів дата погашення цільових облігацій припадає на 25 жовтня 2015 року (а.с. 33-40, том 3).

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що строк виконання боржником грошового зобов’язання ще не настав, у зв’язку з чим грошові вимоги ТОВ „Бестінвест” на суму 91291499,40 грн. не можуть вважатись конкурсними.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги ТОВ „Укрпромбанк” про те, що вимоги ТОВ „Бестінвест”, що ґрунтуються на виконанні зобов’язань за іменними цільовими облігаціями, придбаними за договорами купівлі продажу №Б-02-795/2008 від 09 вересня 2008 року та №Б-02-881/2007 від 27 грудня 2007 року, не є грошовими, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, за приписами частин 1, 3 та 5 статті 7 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення; цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій; погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Порядок здійснення емісії, обігу облігацій підприємств, реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску облігацій підприємств та проспекту їх емісії, звіту про результати розміщення облігацій, звіту про наслідки погашення та скасування реєстрації випуску цих облігацій визначено нормами Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 року N322 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 жовтня 2006 року N1178) (далі - Положення).

Згідно пункту 1 розділу 1 Положення погашення облігацій - сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску; умови розміщення - спосіб розміщення (відкрите /публічне/ або закрите /приватне/); строки розміщення, ціна (порядок визначення ціни); порядок і строки укладання цивільно-правових договорів з першими власниками, порядок, строки і форма оплати облігацій першими власниками; розмір доходу за облігацією; порядок, строки і форма виплати доходів за облігаціями та погашення облігацій; можливість викупу, дострокового погашення облігацій тощо.

Стосовно кожного розміщення облігацій емітент приймає окреме рішення про розміщення. Рішення про розміщення облігацій приймається органом управління емітента, повноваження якого підтверджуються установчими документами емітента. Рішення про розміщення облігацій оформляється протоколом та має бути пронумеровано, прошнуровано та засвідчено підписами керівника та печаткою емітента. Рішення про відкрите (публічне) розміщення облігацій зокрема має містити відомості про порядок погашення облігацій (пункти 1, 2, 3, 4 глави 1 розділу 2 Положення).

Абзацом 2 пункту 1 глави 1 розділу 3 Положення визначено, що у разі емісії облігацій, що пропонуються для відкритого (публічного) розміщення, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює реєстрацію випуску облігацій, що супроводжується одночасною реєстрацією проспекту емісії цих облігацій (далі - реєстрація випуску та проспекту емісії облігацій).

А відповідно до вимог пункту 1 глави 2 розділу 2 Положення проспект емісії облігацій має містити інформацію про облігації, щодо яких прийнято рішення про відкрите (публічне) розміщення, зокрема, про порядок погашення облігацій.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає хибними доводи заявника апеляційної скарги, оскільки нормами законодавства визначена можливість погашення цільових облігацій як у грошовій форму так і шляхом передачі майна (або надання послуги), тобто не грошовій формі, а доказами які б свідчили про необхідність погашення облігацій, емітованих ТОВ „Фірма Декор” та придбаних ТОВ „Бестінвест”, саме шляхом передачі майна мають бути рішення повноважного органу боржника про розміщення облігацій та проспект емісії цих облігацій. Однак, таких доказів всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України заявником скарги надано не було. Більш того заявником не було надано доказів того, що емісія цільових облігацій ТОВ „Фірма Декор” відбулась у зв’язку із інвестуванням та фінансуванням об’єктів житлового будівництва.

Також матеріалами справи підтверджено, що згідно пункту 1.1 договору про надання поворотної фінансової допомоги №16 від 15 квітня 2008 року ТОВ „Бестінвест” (позикодавець) зобов’язалось надати ТОВ „ПромАльянс” (позичальник), а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути позикодавцю позику (грошові кошти в гривні) в сумі 1 150 000,00 грн. (а.с 44-46, том 3).

А за умовами пункту 1.1 договору поруки №7 від 23 квітня 2008 року ТОВ „Фірма Декор” (поручитель) зобов’язалось відповідати перед ТОВ „Бестінвест” (кредитор) за виконання всіх зобов’язань ТОВ „ПромАльянс” (боржник), що виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги №16 від 15 квітня 2008 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Проте, згідно умовам пункту 1.1.2 договору про надання поворотної фінансової допомоги №16 від 15 квітня 2008 року та пункту 2.1 договору поруки №7 від 23.04.2008 року строк виконання грошового зобов’язання встановлено до 01.06.2010 року.

А оскільки, як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, провадження у справі про банкрутство ТОВ „Фірма Декор” було порушено ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.10.2009 року, тому в силу вимог статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошові вимоги ТОВ „Бестінвест”, що випливають із зобов’язань за договором поруки №7 від 23.04.2008 є поточними.

Враховуючи наведене вище, та приймаючи до уваги пункт 1 статті 23 „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідно до якої, вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час процедури банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, судова колегія дійшла висновку про те, що грошові вимоги ТОВ „Бестінвест” не можуть заявлятись у процедурі санації у рамках провадження у справі про банкрутство ТОВ „Фірма Декор”, у зв’язку з чим, вважає, що ухвала постановлена господарським судом першої інстанції із порушенням норм матеріального права, внаслідок чого ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01.12.2010 у справі №5020-5/329 слід скасувати, а у задоволенні заяви про визнання поточних грошових вимог ТОВ „Бестінвест” на загальну суму 92 220 559,40 грн., з віднесенням до реєстру вимог кредиторів - відмовити.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01 грудня 2010 року у справі № 5020-5/329 скасувати.

3.У задоволенні заяви про визнання поточних грошових вимог ТОВ „Бестінвест” на загальну суму 92 220 559,40 грн., з віднесенням до реєстру вимог кредиторів - відмовити.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді О.Г. Градова

З.Д. Маслова