Постанова № 13700964, 31.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2011                                                                                           № 42/382

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Верховця А.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача: Шляхетський А.Л. (довіреність від 14.12.2010 року № 2-3д)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.12.2010

у справі № 42/382 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Донбаснафтопродукт"

до                                                   Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення боргу, ціна позову 2 779,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року у справі № 42/382 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаснафтопродукт” задоволено частково, стягнуто з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаснафтопродукт” (83017, м. Донецьк, б-р Шевченка, 29, код 24811068) 2779,80 грн., 102 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2010р. у справі № 42/382 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.

Зокрема, судом першої інстанції не було досліджено того факту, що Позивач, порушуючи умови договору, не прийняв нафтопродукти в кількості, передбаченій Договором. Також, позивачем не було надано доказів порушення порушення відповідачем встановленого договором порядку приймання – передачі нафтопродуктів.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. У зв”язку з тим, що в справі достатньо матеріалів, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі вказаного представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив.

17 січня 2007 р. між сторонами по справі укладений договір поставки нафтопродуктів № 049/95-07, згідно з яким відповідач зобов’язався в 2007 році передати позивачу бензин А-95 в кількості, за цінами та у строки вказаними в доповненнях до договору, що є невід’ємними його частинами, а останній –прийняти та оплатити його вартість на умовах 100 % попередньої оплати. Остаточно розрахуватися до 20 числа місяця наступного за звітним на підставі актів приймання-передачі та/або накладних.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з моменту його підписання до 31 грудня 2007 року в частині поставки нафтопродуктів, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Доповненнями № 1 від 17 квітня 2007 р. до договору сторони погодили поставку в квітні 2007 року 120 т бензину А-95 загальною вартістю 518400 грн., 2 від 4 травня 2007 р. в травні 2007 р. 60 т бензину вартістю 262800 грн., 3 від 1 червня 2007 р. в червні 2007 р. 70 т вартістю 340200 грн., 4 від 1 липня 2007 р. та 5 від 17 липня 2007 р. в липні 2007 р. відповідно 60 т вартістю 269640 грн. та 120 т вартістю 554400 грн., 6 від 3 серпня 2007 р. та 7 від 13 серпня 2007 р. в серпні 2007 р. відповідно 60 т вартістю 267480 грн. та 60 т вартістю 251460 грн., 8 від 24 вересня 2007 р. у вересні 2007 р. 60 т вартістю 255600 грн., 9 від 13 листопада 2007 р. в листопаді 2007 р. 60 т вартістю 333000 грн., 10 від 19 грудня 2007 р. в грудні 2007 р. 60 т вартістю 327600 грн.

Як видно з матеріалів справи, а саме з платіжних доручень №№ 824 від 17 квітня 2007 р., 840 від 19 квітня 2007 р., 978 від 8 травня 2007 р., 1399 від 19 червня 2007 р., 1474 від 26 червня 2007 р., 1503 від 2 липня 2007 р., 1794 від 26 липня 2007 р., 1797 від 27 липня 2007 р., 1910 від 7 серпня 2007 р., 2018 від 16 серпня 2007 р., 2062 від 21 серпня 2007 р., 2361 від 21 вересня 2007 р., 2390 від 24 вересня 2007 р., 2977 від 26 листопада 2007 р., 3059 від 4 грудня 2007 р., 3125 від 19 грудня 2007 р. стверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати за договорами у розмірі 3048937,98 грн. за бензин А-95.

На виконання умов спірного договору відповідач передав позивачу товар загальною вартістю 3046158,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 30 квітня 2007 р., від 17 травня 2007 р., від 21 червня 2007 р., від 3 липня 2007 р., від 31 липня 2007 р., від 9 серпня 2007 р., від 31 серпня 2007 р., від 30 вересня 2007 р., від 27 листопада 2007 р., від 24 грудня 2007 р.

Доказів передачі товару за договором на суму попередньої оплати в установлений строк або повернення відповідачем одержаних коштів суду не надано.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Зі змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України вбачається, що договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, враховуючи, що позивач заявив про повернення сум попередньої оплати, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 693 ЦК України підлягає стягненню 2779,80 грн. боргу (3048937,98-3046158,18).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позов у цій частині підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем під час розрахунку боргу допущено арифметичну помилку, а саме, за актами приймання-передачі було поставлено бензину А-95 на суму 3046158,18 грн., а не 3046158,17 грн. як зазначив позивач у позовній заяві.

Апелянт в судовому засіданні вказав, що він не заперечує проти надання залишку бензину Позивачу.

Однак, судова колегія констатує, що термін договору в частині поставки закінчився в грудні 2007, а в частині розрахунків – до їх повного здійснення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010р. було прийнято по даній справі, з повним з‘ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також воно прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз

України", суд апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 у справі № 42/382 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Матеріали справи № 42/382 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді