Постанова № 13700948, 25.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011                                                                                           № 21/85

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Бойко Д.М. – довіреність №1Д-08 від 30.12.2010 р.

від відповідача - Мицько Р.М. – довіреність №17/10 від 20.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.11.2010

у справі № 21/85 ( .....)

за позовом                               ЗАТ "Укргаз-Енерго"

до                                                   Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго”

про                                                   стягнення 124 817,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Укргаз-Енерго” (далі – ЗАТ “Укргаз-Енерго”, позивач) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” суми 3% річних в розмірі 41014,79 грн., індексу інфляції в розмірі 83802,21 грн. через неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу №16/06-350-138/77/П від 19.05.2006 р.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 12.11.2007р. №538 “Про реорганізацію Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” відбулося припинення діяльності ДП “Газ-тепло” шляхом його реорганізації – приєднання до ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, при цьому ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” стала правонаступником всіх прав та обов’язків ДП “Газ-тепло” після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

На підставі викладеного статті 25 ГПК України судом першої інстанції було здійснено заміну відповідача ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” його правонаступником ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (далі – відповідач).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. позов задоволений частково, стягнуто з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго” 82152,94 грн. інфляційних витрат, 821,53 грн. суму державного мита; 118 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1649,27грн. та 3% річних було відмовлено. Відстрочено виконання рішення строком на шість місяців.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Так, відповідач в апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було реалізоване спосіб захисту свого порушеного права, а саме заявлення своїх вимог в процесі ліквідації ДП “Газ-тепло”, що передбачено статтями 60, 61 Господарського кодексу України.

Також, відповідач вказує на вимоги статей 530, 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що позивач не звертався до ДП “Газ-тепло” з вимогою сплатити індекс інфляції на суму заборгованості за договором №16/06-350-138/77/П від 19.05.2006 р., тому місцевий господарський суд не мав підстав для задоволення вказаної вимоги.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 11.01.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. за №01-23/1/2 в зв’язку з перебуванням суддів Кондратової І.Д., Коротун О.М. у відпустці, для розгляду справи №21/85 призначено колегію у складі головуючого-судді: Попікової О.В., суддів: Гольцової Л.А., Ропій Л.М.

Судове засідання 11.01.2011 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладено на 25.01.2011 р. для витребування у сторін додаткових пояснень по справі.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 р. за №01-23/1/1 в зв’язку із зайнятістю суддів Гольфової Л.А. та РопійЛ.М. в інших судових засіданнях, для розгляду справи №21/85 призначено колегію у складі головуючого-судді: Попікової О.В., суддів: Кондратової І.Д., Коротун О.М.

У судовому засіданні 25.01.2011р. представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав викладених в ній.

Представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з мотивів, у ньому викладених.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, доповнення до неї, письмові пояснення, заслухавши усні пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ЗАТ “Укргаз-Енерго” та ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” укладено Договір №16/06-350-138/77/П купівлі-продажу природного газу від 19.05.2006р. (далі – Договір), за умовами якого позивач зобов’язався передати ДП “Газ-тепло”, а ДП “Газ-тепло” зобов’язалося прийняти від позивача та оплатити на умовах даного Договору природний газ в обсязі, вказаному в статті 2 цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору продавець передає покупцю газ в обсязі 32500 000 кубічних метра у квітні 2006 р.

Згідно з п. 5.1. Договору покупець зобов’язаний здійснити оплату газу, що передається за цим Договором, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний у статті 11 цього Договору, до 28.05.2006р. на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Як вбачається з Акту №1 приймання-передачі партії природного газу від 30.04.2006р., позивач передав, а ДП “Газ-тепло” прийняв природний газ в обсязі 32443211,00 куб.м., на загальну суму 20840221,02 грн.

Сторони не заперечують того, що ДП “Газ-тепло” виконав свої зобов’язання за договором №16/06-350-138/77/П в період з 25.05.2006 р. по 27.07.2006 р.

В зв’язку з викладеним, позивач просив суд, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача, який є правонаступником ДП “Газ-тепло”, суму індексу інфляції в розмірі 83802,21 грн. та 3% річних за кожен день прострочки виконання грошового зобов’язання у сумі 41014,79 грн. за період з 28.05.2006 р. по 27.07.2006 р.

Відповідач не погоджуючись з вказаними вимогами зазначив, що п. 5.1 Договору встановлено умову переказу коштів за отриманий природний газ на підставі рахунку, виставленого продавцем. Оскільки позивач такого рахунку ДП “Газ-тепло” не виставив, то відповідач не повинен сплачувати позивачу вказані ним інфляційні втрати та 3% річних.

Колегія суддів вважає, що позов Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго” підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В зв’язку з тим, що пунктом 5.1 Договору чітко визначено до якого саме часу (28.05.2006р.) відповідач має сплатити вартість отриманої ним партії товару, твердження відповідача про те, що ДП “Газ-тепло” зобов’язане було виконувати дане зобов’язання лише з дати отримання рахунку є безпідставним.

З цієї ж підстави є необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі на статтю 530 Цивільного кодексу України. Крім того, суд звертає увагу на те, що у відзивах на позовну заяву і апеляційній скарзі відповідач посилається на різні підстави з яких вважає необґрунтованим твердження про прострочення ним зобов’язання за Договором, які фактично не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином, неналежне виконання Дочірнім підприємством “Газ-тепло” умов Договору №16/06-350-138/77/П від 19.05.2006р. є встановленим.

З матеріалів справи вбачається, що ДП “Газ-тепло” в рахунок оплати вартості поставленого природного газу перерахувало на рахунок позивача 25.05.2006 р. – 3000000грн. та 26.05.2006 р. – 3000000грн. В подальшому платежі здійснювались з 29.05.2006 р., тобто прострочення виконання грошового зобов’язання ДП “Газ-тепло” розпочалось з 29.05.2006 р., а заборгованість склала 14840221,02грн.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 41014,79 грн., що є вірним, відповідно до здійсненої перевірки апеляційним судом.

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні даної вимоги позивача на підставі частини 2 статті 80 ГПК України, в зв’язку з тим, що вимоги про стягнення 3% річних були предметом позову та розгляду по справі №6/491 за позовом ЗАТ “Укргаз-Енерго” до ДП “Газ-тепло” про стягнення 121554,66 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2006р. у справі №6/491 провадження у справі припинено на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Для визначення розміру 3% річних заявлених позивачем до стягнення у справі №6/491 та періоду, за який дана сума була нарахована, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. у справі №21/85 були витребувані матеріали господарської справи №4/469 (позовна заява, відзив, розрахунки суми 3% річних), що були надані сторонами у судове засідання 25.01.2011 р.

Враховуючи надані суду додаткові докази, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.09.2006р. у справі №6/491 позивачем було заявлено стягнення 3% річних за договором № 16/06-350-138/77/П в розмірі 36593,67 грн. в той час, як у даній справі заявлена вимога про стягнення 41014,79 грн., розрахунок якої здійснений вірно. Таким чином, посилання в оскаржуваному рішенні на те, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних не підлягає задоволенню в повному обсязі є помилковим, оскільки позивач у справі №6/491 відмовився від позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 36593,67 грн., тобто вказана вимога підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 4421,12грн.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначає про помилковість саме відмови у задоволенні даної частини позовних вимог, в зв’язку з тим, що провадження у справі №6/491 було припинено на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, в зв’язку з відмовою позивача від позову.

Частиною другою статті 80 ГПК України чітко визначено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Тобто спір щодо неналежного виконання ДП “Газ-тепло” за договором № 16/06-350-138/77/П в частині стягнення пені та 3% річних у розмірі 36593,67 грн. був вирішений.

Таким чином, позовна вимога у справі №21/85 про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 36593,67 грн. підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 ГПК України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду міста Києва у справі №21/85 в частині стягнення 3% річних підлягає скасуванню. Позов в цій частині частковому задоволенню. Відповідач має сплатити позивачу 4421,12грн. – 3% річних, а в частині стягнення 3% річних у розмірі 36593,67 грн. – провадження підлягає припиненню.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то колегія зазначає наступне:

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 83802,21 грн.

Згідно розрахунку ДК “Газ України” сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, складає 47802,21 грн.

Апеляційним господарським судом зроблений розрахунок розміру інфляційних витрат з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі № 62-97 р. від 03.04.97, який склав 52302,21грн. та підлягає до стягнення.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягає зміні.

Як встановлено судом першої інстанції ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” є правонаступником всіх прав та обов’язків ДП “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України”, тому суми 3% річних у розмірі 4421,12грн. та інфляційних втрат в розмірі 52302,21грн. підлягає стягненню саме з цього підприємства.

Колегія суддів вважає такою, що не порушує прав сторін використання судом першої інстанції свого права, передбаченого ч. 6 статті 86 ГПК України і застосувавши статтю 121 ГПК України, відстрочивши виконання рішення на шість місяців.

До такого висновку колегія дійшла з огляду на те, що відповідач - загальноукраїнський постачальник природного газу для всіх категорій споживачів, знаходиться на даний час в тяжкому фінансовому становищі.

Крім того, позивач ні в письмовій, ні в усній формах не висловлював непогоджень з рішенням у даній частині.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню не підлягає.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим в частині відмови у стягненні 3% річних і в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 82152,94грн., оскільки місцевий господарський суд невірно застосував норми процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. у цій справі підлягає частковим скасуванню та зміні на підставі п. 4 ч. 1, ч. 2 статті 104 ГПК України. І відповідно, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. у справі №21/85 в частині відмови у стягненні суми 3% річних скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 3% річних у розмірі 4421,12 грн., в частині 3% річних у розмірі 36593,67 грн. – провадження у справі припинити, в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 82152,94 грн. змінити. В решті – рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, п/р №260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1/3-2, 6 поверх, приміщення G-1, код ЄДРПОУ 34003224, п/р № 26009001309769 в “ОТП-Банк” м. Київ, МФО 300528) 52302,21 (п’ятдесят дві тисячі триста дві грн. 21 коп.) грн. інфляційних втрат, 4421,12 (чотири тисячі чотириста двадцять одна грн. 12 коп.) грн. – 3% річних, 567,23 (п’ятсот шістдесят сім грн. 23 коп.) грн. суму державного мита, 53,10 (п’ятдесят три грн. 10 коп.) грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Провадження в частині стягнення 3% річних в сумі 36593,67 грн. – припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.”

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Укргаз-Енерго” (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, 1/3-2, 6 поверх, приміщення G-1, код ЄДРПОУ 34003224, п/р № 26009001309769 в “ОТП-Банк” м. Київ, МФО 300528) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, п/р №260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 127,17 (сто двадцять сім грн. 17 коп.) грн. суму державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарського суду міста Києва.

6. Справу №48/358 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

31.01.11 (відправлено)