Рішення № 137007717, 29.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4283/25

Провадження № 2/466/455/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря судового засідання Ханас С.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Кадикало Р.Є.

розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до третьої Львівської державної нотаріальної контори, третя особа: Львівська міська рада про визнання спадкоємцем четвертої черги на підставі факту проживання однією сім`єю,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати її членом сім`ї спадкодавця ОСОБА_3 , з якими вона проживала однією сім`єю більше п`яти років та визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивує тим, що з січня 2019 року і до дня смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивач постійно проживала разом із ними у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , вела з ними спільний побут, брала участь у формуванні спільного бюджету, здійснювала витрати на утримання житла, придбання продуктів харчування, медикаментів, предметів побуту, оплачувала комунальні послуги, забезпечувала організацію господарських процесів, здійснювала догляд за ними у зв`язку з їх станом здоров`я, організовувала їх поховання, тобто фактично виконувала обов`язки члена сім`ї.

Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав відсутності документального підтвердження належності до спадкоємців за законом. Відтак, вимушена звертатись до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Додатково позивачка пояснила, що була зареєстрована у кв. АДРЕСА_2 . Її донька вийшла заміж, в даній квартирі поселився зять, молода сім`я чекала дитину, тому на пропозицію двоюрідної тітки позивачки ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_4 , які жили самотньо, вона у січні 2019 року переселилась до них в квартиру на АДРЕСА_1 . Туди перевезла всі свої особисті речі. Коли почалась пандемія і рух по місту був обмежений, вона, маючи перепустку по місцю праці, фактично взяла на себе всі обов`язки по купівлі продуктів чи речей першої необхідності для тітки і сестри, повністю їх забезпечувала і організовувала їх побут і відвідування лікарів. Пізніше вона зробила в квартирі косметичний ремонт, відремонтувала електрику, купила деякі побутові прилади і меблі, наприклад диван для себе. У них з тіткою і сестрою був спільний бюджет, але більшість витрат несла, звичайно вона, бо мала на це кращі фінансові можливості. Всі витрати записувала у спеціальний зошит - не для звіту перед кимось, а для себе, щоб правильно розподіляти спільні кошти. Коли раптово захворіла і померла ОСОБА_5 у листопаді 2023 року, позивачка повністю взяла на себе всі витрати на поховання, поминки, бо тітка по стану здоров`я вже не могла цього зробити. Вони з тіткою на прохання останньої оформили у нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини по смерті ОСОБА_5 , а після оформлення своїх спадкових прав тітка мала намір скласти заповіт на позивачку, про це неодноразово всім говорила. Тітка в силу свого віку періодично хворіла, але ще нормально себе сама обходила, тому настояла, щоб позивачка з донькою і внучкою у червні 2024 року поїхала десь відпочити. Коли позивачка перебувала в Берегово Закарпатської області, їй передзвонили сусіди, що раптово померла ОСОБА_3 , її знайшли в квартирі і забрали в морг. Позивачка відразу повернулась додому, однак з`ясувалось, що працівники поліції опломбували квартиру, оскільки у ній ніхто не був зареєстрований. Всі її речі залишились у квартирі на АДРЕСА_3 тому вимушена була одяг купувати наново. Організувала поховання тітки, поминки, однак до квартири вже доступу не мала. Позивачка зазначила, що тітка ставилась до неї як і до своєї доньки ОСОБА_5 , як до рідних, мала намір оформити заповіт на неї, мала плани ще як мінімум на кілька років життя.

Представник Третьої Львівської державної нотаріальної контори направила листа, у якому просить позов розглядати без її участі, покладається на розсуд суду.

Представник Львівської міської ради позовні вимоги заперечила, вважає такі недоведеними та просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши надані письмові докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 1946 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру заведено спадкову справу у Третій Львівській державній нотаріальній конторі, що підтверджує факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджує наявність спадкового майна та обґрунтованість звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Із наданих позивачкою документів органів державної реєстрації актів цивільного стану щодо смерті близьких родичів спадкодавця, видно, що відсутні інші, крім позивачки, особи попередніх черг, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту Акту ОСББ «Окуневського 1» від 25.04.2025 р., комісією ОСББ стверджено факт проживання ОСОБА_1 без реєстрації з січня 2019 року однією сім`єю із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до дня смерті останніх у кв. АДРЕСА_4 . Акт складений за участю голови правління ОСББ Хандога А.І. та мешканців будинку.

Судом досліджено надані позивачкою письмові докази, що підтверджують ведення позивачем спільного господарства з ОСОБА_7 і Серебрянською Тамарою - квитанції про оплату комунальних послуг, чеки на придбання продуктів харчування, медикаментів, предметів побуту, будівельних матеріалів, оплату ремонтних робіт, витрати на лікування, оплату заборгованості по квартирі, договори на надання ритуальних послуг, квитанції про оплату витрат на поховання, товарні чеки.

Окрім цього, судом досліджено у судовому засіданні наданий позивачкою особистий щоденник витрат, який систематично вела ОСОБА_1 протягом періоду проживання з тіткою та сестрою Серебрянськими. У щоденнику відображені регулярні витрати на продукти харчування, медикаменти, побутові товари, оплату комунальних послуг, утримання житла, придбання речей для спільного користування, витрати на лікування, витрати на організацію поховання. Записи здійснювались щомісячно з початку 2019 року до дня смерті ОСОБА_3 , містять деталізацію витрат та підсумки, що свідчить про системність ведення домашнього бюджету та участь позивача у матеріальному забезпеченні потреб домогосподарства. Суд бере до уваги, що ведення щоденника витрат має системний характер, записи здійснювались протягом тривалого часу - з 2019 року, містять деталізацію витрат, що є характерним саме для спільного ведення господарства, а не одноразової допомоги.

Зазначений щоденник узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема квитанціями, товарними чеками, документами щодо витрат на утримання житла, що підтверджує фактичне здійснення відповідних витрат та ведення спільного господарства.

Судом також досліджено фотоматеріали, на яких зафіксовано позивачку з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 під час їх спільного проживання у квартирі АДРЕСА_4 , що свідчить про їх спільні побутові процеси, сімейні заходи, сімейний характер їх відносин.

У судовому засіданні допитано свідків, показання яких суд оцінює як послідовні, логічні та такі, що узгоджуються між собою та з письмовими доказами.

Так, свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив що є головою ОСББ «Окуневського, 1». Йому відомо, що у січні 2019 року ОСОБА_9 поселилась до своєї тітки ОСОБА_3 і сестри ОСОБА_4 , які проживали у кв. АДРЕСА_4 . Жили як одна сім`я, ОСОБА_10 любила позивачку як свою доньку і неодноразово наголошувала , що без неї їм було б погано, бо ОСОБА_11 їх з ОСОБА_5 фактично забезпечувала продуктами, допомагала по господарству, зробила невеликий ремонт у квартирі. Особливо це суттєво було під час пандемії, бо ОСОБА_11 мала перепустку з місця праці і могла безперешкодно пересуватись по місту, купувати продукти, привозити лікаря тощо. Саме ОСОБА_9 організувала поховання ОСОБА_5 , яка хворіла на онкологію, а потім і тітки ОСОБА_10 . Однак, саме під час смерті тітки ОСОБА_11 поїхала з донькою на ОСОБА_12 , а коли дізналась від сусідів, що ОСОБА_13 раптово померла, відразу повернулась щоб організувати поховання, однак квартира була опломбована працівниками поліції, оскільки в квартирі не залишилось зареєстрованих осіб. Всі сусіди знали, що позивачка є родичкою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і жили вони разом з початку 2019 року, про що був складений відповідний Акт, який підписав він, як голова ОСББ і сусіди, як члени комісії.

Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що приблизно з початку 2019 року постійно бачила позивачку у квартирі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Позивачка мала ключі від квартири, самостійно заходила і виходила, ночувала там постійно, здійснювала закупівлю продуктів харчування, медикаментів, брала участь у веденні господарства. Коли в ОСОБА_4 після КОВІДУ почалась онкологія, позивачка возила її по лікарях, купувала лікарства, доглядала її до самої смерті, а потім організувала поховання, бо ОСОБА_10 в силу свого віку та стану здоров`я не змогла б це сама зробити. Після цього вже доглядала за ОСОБА_10 . Та називала її донькою і всім говорила, що оформить квартиру на ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що проживає у будинку АДРЕСА_3 на одному сходовому майданчику із Серебрянськими. В квартирі АДРЕСА_5 постійно з 2018 року проживала ОСОБА_13 , її донька ОСОБА_5 і племінниця ОСОБА_10 . ОСОБА_16 як одна сім`я дуже дружно. Оскільки свідок жила по сусідству, то часто у них бувала, бачила ОСОБА_11 у домашньому одязі інколи пізно ввечері чи вранці. ОСОБА_10 займала одну кімнату, а ОСОБА_11 і ОСОБА_5 жили в другій. Серебрянська Тамара постійно наголошувала, що у неї дві доньки - ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , і що без ОСОБА_10 вони б пропали. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_11 організувала похорони і поминки. Після цього доглядала за ОСОБА_10 . Але остання ще добре себе почувала і мала плани на кілька років життя - хотіла прописати ОСОБА_11 в квартирі і оформити їй цю квартиру. Однак, коли ОСОБА_11 на кілька днів десь поїхала з донькою, Тамара раптово померла. Приїхали працівники поліції, ОСОБА_10 забрали в морг, а квартиру опломбували, бо у ній ОСОБА_11 не була зареєстрована. ОСОБА_11 приїхала і повністю організувала поховання і поминки по Тамарі. Всі сусіди до ОСОБА_10 добре ставились, бо під час пандемії вона всім допомагала з продуктами і різними послугами.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що є донькою ОСОБА_1 . З матір`ю вони проживали на АДРЕСА_6 . Підтримували родинні стосунки з тіткою матері ОСОБА_18 і її донькою ОСОБА_7 , які проживали на АДРЕСА_3 . Ходили одне до одного в гості, мама ОСОБА_1 тітці ОСОБА_10 і сестрі ОСОБА_5 постійно допомагала. Коли свідок вийшла заміж і до них в квартиру вселився її чоловік, тітка ОСОБА_10 запропонувала мамі переселитись до них в квартиру. Мама зібрала свої речі і вселилась в січні 2019 року. Фактично Новий 2019 рік вона вже святкувала з тіткою на АДРЕСА_3 . Тітка ОСОБА_10 постійно говорила, що мама і ОСОБА_5 їй як рідні доньки і вона залишить їм квартиру. Але після ОСОБА_19 захворіла на онкологічне захворювання і у листопаді 2023 року померла. Мама її хоронила. Тітка теж в силу свого віку періодично хворіла, але ще сама себе обслуговувала, а мама забезпечувала продуктами, робила хатню роботу, зробила невеликий ремонт в квартирі і її облаштувала новою побутовою технікою. Тітка в червні 2024 р. запропонувала, щоб мама відпочила і свідок з позивачкою поїхали на кілька днів на Закарпаття. Мама постійно дзвонила до тітки, цікавилась як вона справляється сама. Але якось тітка цілий день не відповідала на дзвінки, мама занепокоїлась, подзвонила до сусідів, і ті повідомили, що тітка раптово померла, її забрали в морг, а квартиру опломбували, бо там ніхто офіційно не був прописаний. Вони терміново повернулись до Львова, мама зайнялась організацією поховання тітки ОСОБА_10 , яке на кілька днів затягнулось, бо виконувались деякі формальності. Після похорон звернулась до поліції з питанням розпломбування квартири, оскільки там знаходились всі речі мами, однак їй відмовили, бо вона не зареєстрована у квартирі, і запропонували звернутись в суд. Мамі прийшлось купувати новий одяг, бо все залишалось у квартирі в тітки.

Із матеріалів за фактом смерті ОСОБА_3 , наданих ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Л\о вбачається, що сусідами ОСОБА_3 виявлено, що остання померла у свої й квартирі АДРЕСА_4 . Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 не було родичів, які б проживали чи були зареєстровані у квартирі, труп померлої був доставлений в морг. Труп був виданий ОСОБА_20 для поховання за заявою останньої. Квартира була опломбована. ОСОБА_20 зверталась із завою про розпломбування квартири, однак їй було відмовлено, оскільки вона там не зареєстрована, та рекомендовано звертатись в суд.

Із наданої на виконання ухвали суду копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що ОСОБА_4 на день смерті являлась власником квартири АДРЕСА_4 . У квартирі була зареєстрована її матір ОСОБА_3 . Остання звернулась із заявою про прийняття спадщини 14.05.2024 р., однак не отримала свідоцтво про право на спадщину, тобто фактично прийняла спадщину, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 померла. 01.08.2024 р. до Третьої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 .

Третьою Львівською державною нотаріальною конторою листом від 07.08.2024 р. ОСОБА_1 повідомлено про неможливість оформлення її спадкових прав та необхідність звернення до суду для встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців, а відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права і обов`язки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із того, що відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що прямо передбачено статтею 1264 ЦК України.

При цьому при вирішенні спору суд зобов`язаний враховувати положення частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до яких сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права і обов`язки.

Правова природа таких правовідносин неодноразово була предметом дослідження Верховного Суду, який у своїх постановах наголошував, що проживання однією сім`єю це не лише факт проживання за однією адресою, а комплекс реальних життєвих відносин, що включають ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємну допомогу, участь у витратах, організацію побуту, моральну підтримку, що у сукупності свідчить про наявність сімейних відносин.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зроблено висновок, що слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Зі змісту заявлених вимог вбачається, що вимога про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20, від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22, від 06 березня 2025 року у справі № 521/729/20, від 07 травня 2025 року у справі № 283/2703/23, від 07 серпня 2025 року у справі № 466/11802/21.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18) зроблено висновок, що обставини щодо надання допомоги та піклування позивачем про спадкодавця не підтверджують факт наявності між ними відносин, притаманних сім`ї. У постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 125/1873/22 (провадження № 61-15872св23) зроблено висновок, що сам факт піклування про особу, надання їй допомоги та догляду, її поховання після смерті не може бути підставою для включення такої особи до четвертої черги спадкування без основного критерію - проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зроблено висновок, що п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Суд, враховуючи наведені правові висновки, прийшов до переконання, що у даній справі наявна сукупність доказів, які підтверджують реальність сімейних відносин між позивачкою ОСОБА_20 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 .

Так, факт спільного проживання підтверджений актом ОСББ, показаннями свідків, фотоматеріалами, фінансовими документами. Ведення спільного господарства підтверджене щоденником витрат, квитанціями, товарними чеками, документами про оплату комунальних послуг, витратами на ремонт житла та утримання квартири. Наявність спільного бюджету підтверджується систематичними витратами позивача на потреби домогосподарства, придбання продуктів, медикаментів, предметів побуту, витратами на лікування та поховання спадкодавця.

Також суд враховує, що позивач організувала поховання ОСОБА_4 , а пізніше і ОСОБА_3 , здійснила відповідні витрати, що підтверджується договорами та квитанціями, та розцінює це як обставину, що підтверджує існування сімейних відносин у сукупності з іншими доказами.

Показання свідків суд вважає послідовними, узгодженими між собою та з письмовими доказами, такі не містять суперечностей, підтверджують постійність проживання позивача зі спадкодавцем, її участь у побуті, витратах, догляді та організації господарства.

Суд приходить до висновку, що у даному випадку доведено факт проживання однією сім`єю з січня 2019 року із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , наявність між ними не лише побутового, але й морального, соціального зв`язку, притаманного членам сім`ї, які проявлялися у взаємній підтримці, турботі, організації спільного життя .

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки доведені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 10,12,81,82,263,264,265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1258, 1264 Цивільного кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 членом сім`ї спадкодавця ОСОБА_3 , яка проживала з ними однією сім`єю протягом п`яти років.

Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г. Б. Білінська