Постанова № 13698313, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2011 року 09:48 № 2а-17358/10/2670

За позовом Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»

до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинним податкових повідомленьрішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники сторін:

від позивача: Горячкін І.В. (довіреність № 210/269 від 10.12.2010 р.)

Перепелиця А.І. (довіреність № 210/618 від 10.12.2010 р.)

від відповідача: Ніколаєнко О.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.01.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Державне підприємство «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000182307/0 від 15.04.2010 р. та № 0000192307/0 від 15.04.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, а саме щодо заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 36256, 00 грн., а також суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 29005, 00 грн. На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомленнярішення винесені за наслідками даного акту є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки Державного підприємства «Дослідне конструкторське-технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»з питань правових відносин з ТОВ «Сервистехпром»за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2000 р. було встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 36256, 00 грн., а також суми податку на додану вартість в розмірі 29005, 00 грн., що були визначені позивачем на підставі фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сервистехпром», які носять характер нікчемного правочину, а директора та єдиного засновника якого засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Враховуючи вищевказані порушення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 43507,50 грн., з яких 29 005,00 грн. основного платежу та 14502,50 грн. штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 54384,00 грн., з яких 36 256,00 грн. основного платежу та 18128,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Актом перевірки № 146/1 - 23-07-05417457 від 29.03.2010 року «Про результати невиїзної перевірки Державного підприємства «Дослідне конструкторське технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»(код ЄДРПОУ 05417457), з питань правових відносин з ТОВ «Сервистехпром», код ЄДРПОУ 35454015, за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р.» (далі також Акт перевірки) встановлені порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР, а саме, позивачем було занижено суму податку на прибуток у сумі 36256, 00 грн., а також занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 29005, 00 грн.

На підставі зазначеного Ату перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000182307/0 від 15 квітня 2010 року та № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року, якими Державному підприємству «Дослідне конструкторське технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 36256,00 грн., податку на додану вартість у сумі 29005,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 32630,50.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку:

- 27.04.2010 року до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва. В задоволенні скарги відмовлено рішенням про результати розгляду скарги від 25.06.2010 року № 15143/10/25-011;

- 02.07.2010 року до Державної податкової адміністрації м. Києва. В задоволенні скарги відмовлено рішенням про результати розгляду повторної скарги від 27.08.2010 року № 4491/10/25-114;

- 06.09.2010 року до Державної податкової адміністрації України. В задоволенні скарги відмовлено рішенням про результати розгляду повторної скарги від 03.11.2010 року № 11623/6/25-0515.

Відповідно до Акту перевірки, зазначені суми донарахувань та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем встановлені за порушення:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 36256,00 грн., в тому числі по періодах:

- 4 кв. 2008 року у сумі 30802,00 грн.;

- І кв. 2009 року - 5454,00 грн.

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до:

- завищення суми ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2008 року у розмірі 9399,00 грн.;

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, а саме: листопад 2008 року у розмірі 2839 грн.;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 29005,00 грн., а саме по періодах:

- жовтень 2008 року у сумі 4640,00 грн.;

- грудень 2008 року у сумі 7252,00 грн.;

- лютий 2009 року у сумі 17113,00 грн.

Щодо встановленого в Акті перевірки висновку відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства вбачається наступне.

Під час планової невиїзної перевірки та дослідження наданих для перевірки документів було встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини Державного підприємства «Дослідне конструкторське технологічне бюро інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервистехпром»носять характер нікчемного правочину, зважаючи на те, що УПМ ДПА у м. Києві листом № 4124/7/26-5215 від 14.10 2009 року надано копію вироку Деснянського районного суду від 16.09.2009 року по справі № 1-704, яким було засуджено директора (єдиного засновника) ТОВ «Сервистехпром»ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Дослідивши подані сторонами документи по справі, судом встановлено також наступне.

Згідно фактів, встановлених Постановою Деснянського районного суду від 16.09.2009 року по справі № 1-704, 5 жовтня 2007 р. гр. ОСОБА_6, з метою створення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, не маючи на меті займатись фінансово-господарською діяльністю, знаходячись в приміщенні нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойко А. І. по вулиці Михайла Грушевського, 30/1, в м. Києві, підписав статут ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015; за номером у реєстрі 4211, а також нотаріально завірену довіреність на уповноваженню громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 бути представниками з питань реєстрації установчих документів ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) , та протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) від 13 вересня 2007 року, яким створено вказане підприємство, затверджено статутний капітал і статут товариства, особисто призначив себе директором ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015), та виконав зазначені дії за отримання грошової винагороди в розмірі 100 гривень від невстановленої досудовим слідством особи. Зазначені дії, виконані ОСОБА_14, були направлені на реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 було створено та поставлено на облік фіктивне підприємство ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) з метою прикриття незаконної діяльності, яке було зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві Державною адміністрацією 10 жовтня 2007 року, ідентифікаційний код платника податків за ЄДРПОУ 35454015. ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) зареєстроване як платник податку на додану вартість в ДПІ Дніпровського району міста Києва, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100072185 від 18 жовтня 2007 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 354540126534. Державну реєстрацію юридичної особи проведено Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 10 жовтня 2007 року. Підприємство взято на податковий облік ДПІ Дніпровському районі міста Києва 12 жовтня 2007 року за № 14885. Юридична адреса відповідно до реєстраційних документів: м. Київ, вулиця Марини Раскової, 11.

Як також вбачається з вироку Деснянського районного суду від 16.09.2009 року по справі № 1-704, тією самою особою ОСОБА_6 за винагороду були зареєстровані подібні фіктивні підприємства з метою прикриття незаконної діяльності: 5 жовтня 2007 р. ТОВ «Промтехногруп ЛТД»(код ЄДРПОУ 35454062), 9 жовтня 2007 р. ТОВ «Ремтехобладнання та комунікації»(код ЄДРПОУ 35508484), 10 жовтня 2007 р. ТОВ «Сьомий скарб»(код ЄДРПОУ 33994495), 22 жовтня 2007 р. ТОВ «Торгівельна компанія «Тітул-3000»(код ЄДРПОУ 35532847) та інші.

Отже, внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 було створено та поставлено на облік в ДПІ Дніпровському районі м. Києва фіктивне підприємство ТОВ «Сервистехпром»(код ЄДРПОУ 35454015) з метою прикриття незаконної діяльності.

Дії підсудного ОСОБА_6 були кваліфіковані Деснянським районним судом м. Києва, як легалізація (державна реєстрація) суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб), створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Зважаючи на встановлене, відповідач в Акті перевірки зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Сервистехпром»носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач в свою чергу заперечує, проти встановлених відповідачем порушень чинного законодавства, посилаючись на необізнаність стосовно фіктивної підприємницької діяльності контрагента ТОВ «Сервистехпром».

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України „ Про державну податкову службу" від 04.12.90р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" - платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми);

дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здіснення, а згідно із ст. 9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарських операціях, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обовязкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактично, підприємницька діяльність ТОВ «Сервистехпром»проводилась єдиною особою ОСОБА_6, що була засновником, директором та головним бухгалтером підприємства в одній особі, та відповідно до вироку Деснянського районного суду від 16.09.2009 року по справі № 1-704 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Таким чином ТОВ «Сервистехпром»під час здійснення її діяльності з контрагентами, були створені умови для здійснення іншими субєктами господарської діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а отже документи, що видавалися зазначеним (фіктивним) підприємством в підтвердження здійснення ним господарської діяльності з іншими контрагентами, не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Отже, оскільки рішення Деснянського районного суду від 16.09.2009 року по справі № 1-704 є чинним, то згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обовязковість рішень суду.

Відповідно до пп. 7.2.3 (1) п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця.

Крім того, позицію з цього приводу визначив Вищий Господарський суд України в своєму роз'ясненні № 02-5/111 від 12.03.1999 р., якщо судом визнається недійсним свідоцтво про реєстрацію як платника ПДВ, то це свідоцтво розглядається як юридичний акт, що підпадає під дію ст. 12 Господарського процесуального кодексу. Свідоцтво визнається недійсним з моменту його видачі, а це означає, що підприємство взагалі не мало статусу платника ПДВ. Це позбавляє таке підприємство права видавати податкові накладні згідно із Законом України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», видані податкові накладні набувають статусу недійсних і позбавляють покупця права на податковий кредит".

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037, податкова накладна дає право, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість. Але в абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою іншою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мінюсті № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Також відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, всі податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Сервистехпром», підписані директором ТОВ «Сервистехпром»- ОСОБА_6, відносно якого, як вже було зазначено вище є чинним вирок суду про визнання даної особи винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України (фіктивне підприємство).

Згідно ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної

дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Окрім того, господарські операції між позивачем та ТОВ «Сервистехпром»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу "Визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., "під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування" та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача та ТОВ «Сервистехпром»руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи вищевикладене, правочини між позивачем та ТОВ «Сервистехпром»є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає, а відповідно і не виникає права віднесення сплачених коштів за даними угодами до валових витрат підприємства.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону. України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 218-ІІІ), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд погоджується з висновками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо порушенням позивачем вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР та п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97ВР.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0000182307/0 від 15 квітня 2010 року та № 0000192307/0 від 15 квітня 2010 року на загальну суму 97 891,5 грн., з яких 65261,00 грн. основного платежу та 32 630,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є правомірними.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 31.01.2011 р.