Постанова № 13698312, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2011 року 10:18 № 2а-15522/10/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»

до відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про визнання недійсною (частково) податкової вимоги від 29.09.2010 р. № 1/3872

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук С.В. (довіреність № б/н від 20.10.2010 р.)

від відповідача: Завгороднєва О.М. (довіреність № 130 від 30.08.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.01.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»з позовом відповідача Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання недійсною (частково) податкової вимоги від 29.09.2010 р. № 1/3872.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неправомірність дій відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Карат-2000», та винесення відповідачем, на підставі встановлених в акті невиїзної документальної перевірки порушень, податкового повідомлення-рішення, а отже і недійсності отриманої ним першої податкової вимоги.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивачем не було оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення, що було винесено відповідачем, згідно вимог чинного законодавства на підставі встановлених в акті невиїзної документальної перевірки порушень позивачем норм податкового законодавства, та відповідно до чого, зважаючи на сплив терміну судового оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення та виникнення у позивача несплаченої податкової заборгованості, відповідачем було правомірно сформовано та надіслано першу податкову вимогу, як це встановлено п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, на підставі службового посвідчення серія УКМ № 004965 від 31.07.2007 р. та п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в України»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-2000" (код ЄДРПОУ 30181625) з питань правових відносин з ТОВ «ВФ»Будлегпром»(код ЄДРПОУ 35570746) за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки було складено акт № 8920/23-11/30181625 від 27.07.2009 року, та відповідно до встановлених в ньому порушень позивачем податкового законодавства, винесено податкове повідомлення-рішення №0002892311/0 від 04.08.2009 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в апеляційному порядку, відповідно до чого:

Рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги 23723/10/25-010 від 05.10.2009 року скарга ТОВ «Карат-2000»залишена без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги №11247/7/25-114 від 09.12.2009 року повторна скарга ТОВ «Карат-2000»залишена без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги №3048//7/25-0115 від 16.02.2010 року скарга ТОВ «Карат-2000»залишена без задоволення.

За наслідками розгляду скарги ТОВ «Карат-2000»до Державної податкової адміністрації України, на підставі рішення про результати розгляду скарги №30487/7/25-0115 від 16.02.2010 року, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було сформовано податкове повідомлення - рішення №0002892311/3 від 02.03.2010 року, яке було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення отримано уповноваженим представником ТОВ «Карат - 2000»04.03.2010 року.

Зважаючи на неоскарження позивачем в судовому порядку податкового повідомлення - рішення №0002892311/3 від 02.03.2010 року, та несплату позивачем суми узгодженого податкового зобовязання у встановлені граничні строки, відповідачем згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, була надіслана перша податкова вимога від 29.09.2010 р. № 1/3872 про сплату податкового боргу, що отримана позивачем 13.10.2010 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, позивачем у даній справі всі обґрунтування та доводи стосуються саме оскарження неправомірності проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки, протиправності встановлених в ході зазначеної перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства та відповідної недійсності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення, хоча позовною вимогою позивача є саме визнання частково недійсною першої податкової вимоги, порядок формування чи надіслання якої позивачем не оскаржується.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи також на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України „ Про державну податкову службу" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України „ Про державну податкову службу", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно вимог п.п. 5.2.1, 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі також - Закон), податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Остаточне рішення вищого (центрального) контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно п.п.5.2.4 п.5.2 ст.4 Закону, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п 6.2.2. п.6.2 ст.6 зазначеного Закону, податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Відповідно до п.п 6.2.3. п.6.2 ст.6 Закону, податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва у відповідності до вимог Закону, та зважаючи на неоскарження позивачем в судовому порядку, у встановлені Законом строки, податкового повідомлення рішення №0002892311/3 від 02.03.2010 року, і відповідного виникнення у позивача несплаченого податкового боргу, було правомірно сформовано та надіслано позивачу першу податкову вимогу від 29.09.2010 р. № 1/3872 про сплату податкового боргу, що отримана позивачем 13.10.2010 р.

Також суд зазначає, що в даній справі позивачем не вказується про порушення відповідачем процедури формування чи надіслання оскаржуваної податкової вимоги від 29.09.2010 № 1/3872, а доводи щодо її недійсності ґрунтуються виключно на протиправності винесеного на підставі акту перевірки податкового повідомлення-рішення, яке позивачем, як вже було зазначено, не було оскаржено в судовому порядку, право на що позивач мав відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, як встановлено судом з наявних у справі матеріалів та наданих сторонами пояснень, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було правомірно сформовано та надіслано оскаржувану першу податкову вимогу від 29.09.2010 р. № 1/3872, як того вимагають приписи п.п.6.2.1, 6.2.2., 6.2.3 п. 6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Таким чином Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було здійснено всі необхідні заходи та дотримана процедура здійснення цих заходів, що встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, а отже підстави для скасування оскаржуваної позивачем першої податкової вимоги від 29.09.2010 р. № 1/3872 у суду відсутні.

Крім того, позивач не позбавлений можливості захисту свого права щодо невизнання наявності зазначеного боргу, під час проведення стягнення податковим органом в судовому порядку.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятої ним податкової вимоги від 29.09.2010 р. № 1/3872.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятої податкової вимоги.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 31.01.2011 р.