Рішення № 136979328, 29.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026м. ДніпроСправа № 904/6130/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ

до Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості з тіла кредиту у розмірі 19 543,14 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 48 083,84 грн. та комісії у розмірі 346,11 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича про стягнення заборгованості з тіла кредиту у розмірі 19 543,14 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 48 083,84 грн. та комісії у розмірі 346,11 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6130/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.05 2026 заяву Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", 09.11.2023 було направлено Фізичній особі підприємцю Білоусу Андрію Федоровичу пропозицію (оферту) укласти Договір № 476829-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Позивач вказав, що Фізичною особою - підприємцем Білоусом Андрієм Федоровичем через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, було здійснено вхід до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подано заявку на отримання кредиту, де вказано номер свого поточного (карткового) рахунку (банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку НОМЕР_2 ).

Позивач зазначив, що на підставі цього ТОВ "Бізнес позика" направило Фізичній особі підприємцю Білоусу Андрію Федоровичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3749 на номер телефону НОМЕР_3 , який було зазначено відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Як вказав позивач, Фізичною особою - підприємцем Білоусом Андрієм Федоровичем, з використанням цього ідентифікатора було прийнято пропозицію позивача щодо укладення Договору № 476829-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених у Договорі.

Таким чином, за твердженням позивача, 09.11.2023 між ТОВ "Бізнес позика" (надалі - кредитодавець) та ФОП Білоусом А.Ф. (надалі - позичальник) укладено Договір № 476829-КС-002 про надання кредиту (надалі - договір), шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Тип кредиту: Кредит.

Строк кредиту: 24 тижні.

Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000 фіксована.

Знижена процентна ставка: в день 1,14874498 фіксована.

Комісія за надання кредиту: 3 000,00 грн.

Загальний розмір наданого кредиту: 20 000,00 грн.

Термін дії договору: до 25.04.2024.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 51 960 грн.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховується за ставкою, вказаною у п. 1 договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору і розраховується в порядку, описаному нижче.

Згідно з п. 2.1 договору, у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. З до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору

Відповідно до п. 2.2 договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору

У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.

Позивач вказав, що у пункті 3 договору сторони визначили графік платежів.

Кредитодавець стверджує, що виконав умови договору, 09.11.2023 перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. на до рахунок НОМЕР_2 від АТ "ПУМБ" (банківська платіжна картка № НОМЕР_1 ).

Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням графіку платежів, наведеного у п. 3 договору, строк виконання позичальником зобов`язання з повернення кредитних коштів є таким, що настав.

Однак, позичальник, за твердженням позивача, порушив умови кредитного договору та не повернув кредитні кошти у повному обсязі у встановлені строки.

Всього, за розрахунком позивача, позичальником було повернуто позикодавцю 456,86 грн.

За таких обставин, за відомостями позивача, у Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у розмірі 19 543,14 грн.

Крім того, позивач вказав, що у відповідача обліковується заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 48 083,84 грн. та комісії у розмірі 346,11 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обстави.

Відповідач зауважив, що позивач стверджує, що кредитний договір був укладений у електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора UА-3749. Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які технічні дані, що, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», є обов`язковими для встановлення факту волевиявлення саме Відповідача. Не міститься жодних доказів реєстрації Відповідача в особистому кабінеті, не підтверджено факт отримання логіну чи паролю, не надано жодного журналу подій системи, який засвідчує, що Відповідач заходив у систему, здійснював авторизацію, переглядав документи або направляв пропозиції чи відповіді щодо укладення договору. Відсутні ІР-адреси, device-ID, audit-log, hash-log, смс-журнали, дані про дату і час входу та будь-які інші технічні логи.

Натомість Позивач, за твердженням відповідача, надав лише PDF-копії договору, анкети та візуальної форми послідовності дій. Однак такі документи не містять технічної інформації, не дозволяють встановити авторство електронних дій і можуть бути сформовані в будь-який час односторонньо самим Позивачем. Верховний Суд у постановах від 29.05.2024 та 19.03.2025 наголосив, що електронний договір не може вважатися укладеним без технічних доказів авторизації та волевиявлення конкретної особи. У даному випадку такі докази повністю відсутні.

Таким чином, на думку відповідача, факт укладення кредитного договору між сторонами не доведений.

Відповідач вказав, що позивач не довів факту надання Відповідачу будь-яких грошових коштів. Матеріали справи не містять жодного первинного бухгалтерського документа, який підтверджує здійснення операції: немає банківських виписок, платіжних доручень, меморіальних ордерів, даних про рух коштів з рахунку Позивача чи на рахунок Відповідача. Немає документів, які підтверджують відкриття банківського рахунку на ім`я Відповідача, так само не надано доказів того, що картка, зазначена Позивачем у позові, належить саме Відповідачу. Жодне банківське підтвердження не долучено, а також відсутні будь-які документи, що мають міститися відповідно до Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідач вважає, що надана позивачем довідка ТОВ «ПРОФІТГІД» не є банківським документом та не підтверджує факту переказу кредитних коштів. Вона не містить обов`язкових реквізитів первинного документа, не містить даних про рахунок Позивача, про час виконання платежу та про отримувача.

Відповідач зауважив, що умови договору № 476829-КС-002 встановлюють, що строк дії договору визначено до 25.04.2024. Незважаючи на це, позивач здійснив нарахування процентів і комісій майже до кінця 2025 року, що суперечить умовам договору. Жодної пролонгації договору, додаткової угоди або іншого документа, що подовжує строк дії договору чи строк користування кредитом, Позивач не надав.

Відповідач наполягає на тому, що після закінчення строку дії договору кредитор не має права нараховувати проценти чи комісії, що підтверджено численною практикою Верховного Суду, зокрема у справах № 910/4518/16, № 200/5647/18 та інших. Отже, нарахування Позивача є незаконними та не підлягають стягненню.

Відповідач зазначив, що доданий Позивачем розрахунок заборгованості є виключно внутрішнім документом кредитора, який складений у довільній формі та відображає лише односторонні твердження позивача. Такий документ не підтверджений жодними первинними бухгалтерськими документами, що фіксують фактичний рух коштів.

Відповідач зауважив, що позивач посилається на «Правила надання грошових коштів у кредит», однак не надав доказів того, що Відповідач ознайомився з їх змістом або підписав їх відповідно до вимог ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію». У наданій візуальній формі послідовності дій не міститься жодної події, яка б підтверджувала перегляд або акцептування Правил. Правила не були публічно розміщені на сайті Позивача, що унеможливлювало ознайомлення з ними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17) зазначила, що не підписані правила, відсутність доказів ознайомлення з ними та можливість односторонньої зміни їх змісту з боку кредитора виключають можливість вважати такі правила частиною договору.

Також відповідач вказав, що правова природа комісії за надання кредиту неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду. У постанові від 20.01.2021 у справі № 904/5748/18 суд наголосив, що нарахування комісії за користування кредитом фактично дублює проценти за кредитом, що є неприпустимим та суперечить правовій природі фінансового кредиту. Комісія не може бути платою за належне виконання позичальником своїх обов`язків, оскільки проценти вже є платою за користування кредитними коштами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з тіла кредиту за договором про надання кредиту № 476829-КС-002 від 09.11.2023 у розмірі 19543,14 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 48 083,84 грн. та комісії у розмірі 346,11 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки та якому розмірі мали бути поверненні кредитні кошти), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були поверненні кредитні кошти у встановлені строки та розмірі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", 09.11.2023 було направлено Фізичній особі підприємцю Білоусу Андрію Федоровичу пропозицію (оферту) укласти Договір № 476829-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону).

Фізичною особою - підприємцем Білоусом Андрієм Федоровичем через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, було здійснено вхід до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подано заявку на отримання кредиту, де вказано номер свого поточного (карткового) рахунку (банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку НОМЕР_2 ).

На підставі цього ТОВ "Бізнес позика" направило Фізичній особі підприємцю Білоусу Андрію Федоровичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3749 на номер телефону НОМЕР_3 , який було зазначено відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Слід зауважити, що номер телефону НОМЕР_3 вказаний самим відповідачем у відзиві на позов, як номер телефону Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича.

Фізичною особою - підприємцем Білоусом Андрієм Федоровичем, з використанням цього ідентифікатора було прийнято пропозицію позивача щодо укладення Договору № 476829-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених у Договорі.

Згідно з ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

За положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, 09.11.2023 між ТОВ "Бізнес позика" (надалі - кредитодавець) та ФОП Білоусом А.Ф. (надалі - позичальник) укладено Договір № 476829-КС-002 про надання кредиту (надалі - договір), шляхом обміну електронними повідомленнями.

Означений кредитний договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3749 09.11.2023 11:53:39").

Вищевикладеним спростовується позиція відповідача про необхідність витребування оригіналів електронних доказів, викладена у поданому 18.03.2026 клопотанні.

Зібрані докази у справі надають можливість повністю встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача від 18.03.2026 про витребування оригіналів електронних доказів слід відмовити.

Згідно з положеннями ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, яка кореспондується зі ст. 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Підписуючи Договір електронним цифровим підписом, саме як фізична особа-підприємець, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010).

З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17).

Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним Договору про надання кредиту від 09.11.2023 № 476829-КС-002, приписи такого договору є обов`язковими до виконання його сторонами.

Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Тип кредиту: Кредит.

Строк кредиту: 24 тижні.

Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000 фіксована.

Знижена процентна ставка: в день 1,14874498 фіксована.

Комісія за надання кредиту: 3 000,00 грн.

Загальний розмір наданого кредиту: 20 000,00 грн.

Термін дії договору: до 25.04.2024.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 51 960 грн.

У пункті 3 договору сторони визначили графік платежів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Кредитодавець виконав умови договору, 09.11.2023 перерахував позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. на до рахунок НОМЕР_2 від АТ "ПУМБ" (банківська платіжна картка № НОМЕР_1 ).

Факт наявності у Білоуса Андрія Федоровича рахунку НОМЕР_2 від АТ "ПУМБ", випуску банківської платіжної картки № НОМЕР_1 до такого рахунку підтверджено листом АТ "ПУМБ" № КНО-07.8.5/15417БТ від 13.11.2025, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Крім того, листом АТ "ПУМБ" № КНО-07.8.5/8621БТ від 19.05.2026 надано виписку по банківському рахунку НОМЕР_2 .

Слід звернути увагу на те, що:

- 09.11.2023 11:53:39 договір № 476829-КС-002 від 09.11.2023 підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором позичальника;

- 09.11.2023 11:53:41 договір № 476829-КС-002 від 09.11.2023 підписано кваліфікованим електронним підписом кредитодавця;

- 09.11.2023 11:53:47 на банківський рахунок відповідача НОМЕР_2 надійшли грошові кошти у розмірі 20 000 грн.

Що додатково підтверджує факт отримання відповідачем кредиту за договором № 476829-КС-002 від 09.11.2023.

З урахуванням графіку платежів, наведеного у п. 3 договору, строк виконання позичальником зобов`язання з повернення кредитних коштів є таким, що настав.

Однак, позичальник порушив умови кредитного договору та не повернув кредитні кошти у повному обсязі у встановлені строки.

Всього позичальником було повернуто позикодавцю 456,86 грн.

За таких обставин, у Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у розмірі 19543,14 грн.

А отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості з тіла кредиту у розмірі 19 543,14 грн. - є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховується за ставкою, вказаною у п. 1 договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 договору і розраховується в порядку, описаному нижче.

Згідно з п. 2.1 договору, у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. З до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору

Відповідно до п. 2.2 договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору

У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного Кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 розмежувала поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а отже проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Так, згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

В п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила про таке.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16).

У даному випадку, предметом спору є стягнення саме процентів за "користування кредитом" у розмірі 48 083,84 грн.

Разом з тим, такі проценти нараховані кредитодавцем тільки до 25.04.2024 (дати закінчення терміну дії договору). Що відповідає приписам чинного законодавства.

Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума процентів 48 083,84 грн. нарахована по 25.04.2024, а після 25.04.2024 позивач тільки дублював цей самий розмір процентів у кожну наступну дату.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 48 083,84 грн. є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії.

За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було вказано вище, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20).

З урахуванням того, що кредитний договір № 476829-КС-002 від 09.11.2023 є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, сторони мають виконувати погоджені цим договором умови щодо сплати комісії.

Нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання.

Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів/винагороди/комісії), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Слід зауважити, що умовами договору передбачено сплату позичальником комісії у розмірі 3000 грн.

Позичальником було сплачено кредитодавцю комісію на суму 2 653,89 грн.

Заборгованість позичальника зі сплати комісії становить 346,11 грн.

Незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату комісії, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення, не є підставою для визначення умов договору такими що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17січня 2024 року у cправі № 904/7260/21.

А отже, позовні вимоги про стягнення комісії у розмірі 346,11 грн. є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 476829-КС-002 від 09.11.2023 (т. 1 а.с. 20 - 21, 129 - 130), довідкою про стан заборгованості (т. 1 а.с. 17), пропозицією укласти договір (т. 1 а.с. 22 - 23), акцептом пропозиції (т. 1 а.с. 24 - 25), віртуальною формою послідовності дій клієнта (т. 1 а.с. 26), анкетою клієнта від 22.10.2025 (т. 1 а.с. 27), підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (том 1 а.с. 28), Правилами про надання грошових коштів у кредит (т. 1 а.с. 29 - 36), паспортом громадянина України Білоуса А.Ф. (т. 1 а.с. 45 - 47), довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (т. 1 а.с. 48), договором про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 (т. 1 а.с. 101 - 107), квитанціями про оплату (т. 1 а.с. 108 - 109), електронним листуванням (т. 1 а.с. 110), випискою по рахунку позичальника (диск CD-R в матеріалах справи).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця Білоуса Андрія Федоровича (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (місце реєстрації: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239) заборгованість з тіла кредиту у розмірі 19 543,14 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 48 083,84 грн., комісію у розмірі 346,11 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 29.05.2026.

Суддя М.О. Ніколенко