Рішення № 136975716, 01.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/215/26

Провадження № 2/159/974/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

відповідач - не з`явися;

третя особа - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась:

- після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- після смерті після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- після смерті після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла його мати ОСОБА_6 , яка на час смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. Оскільки разом з ОСОБА_6 на час її смерті проживав її чоловік, ОСОБА_3 , то він прийняв спадщину по закону.

В травні 2025 року батько позивача передав останньому заповіти ОСОБА_6 та її сестер ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які ОСОБА_1 знайшов в документах померлої ОСОБА_6 . Ці заповіти були складені на ім`я ОСОБА_1 .

Спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ніхто не приймав. Спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 прийняв ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання зі спадкодавицею на час її смерті.

Спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 позивач не приймав, тому що не знав про наявність заповітів на його ім`я.

Інша тітка позивача, ОСОБА_8 , в АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_4 , яка з нею проживала на час смерті.

Позивач зазначає, що згідно Витягів зі спадкового реєстру після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 спадкові справи не відкривалися, ніхто не заявляв про право на спадкування на житловий будинок по АДРЕСА_3 ., у зв`язку з наведеним просить суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у своїх заявах від 20.04.2026 про розгляд справи за їх відсутності зазначили що позов визнають та не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Третя особа у своїй заяві від 30.03.2026 про розгляд справи за їх відсутності зазначила що у вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Ухвалою від 13.02.2026 суд залишив без руху вказану вище позовну заяву, надавши позивачу та його представнику десятиденний строк для усунення недоліків.

24.02.2026 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

25.02.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 23.03.2026, витребував у нотаріуса матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог Голобську селищну раду Ковельського району.

12.03.2026 до суду від нотаріуса надійшла інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ухвалою від 27.04.2026 суд закрив підготовче провадження, справу призначив до судового розгляду по суті на 22.05.2026.

22.05.2026 учасники судового провадження не з`явились, хоча належно повідомлялись, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з`явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ковель, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 від 21.05.2025 виданого повторно.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Гірники Ратнівський район Волинська область, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 21.05.2025, виданого повторно.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Ковель, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 від 21.05.2025, виданого повторно.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у с. Гірники Ратнівського району, батьком якого є ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 від 30.11.1966 року.

Копією паспорта громадянина України НОМЕР_5 стверджується, що позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 .

Копією заповіту, складеного ОСОБА_5 , 08.07.2005, зареєстрованому в реєстрі №3-858 та посвідченого державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори Голомис С.В., стверджується, що спадкодавець заповів 1/4 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудам, що знаходиться в АДРЕСА_3 , а також належну їй частину земельної ділянки за цією адресою заповіла ОСОБА_1 .

Копією заповіту, складеного ОСОБА_6 , 15.03.2004, зареєстрованому в реєстрі №2-135 та посвідченого державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори Ваврищук В.С.., стверджується, що спадкодавець заповів належні їй частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_3 заповіла ОСОБА_1 .

Копією заповіту, складеного ОСОБА_7 , 15.03.2004, зареєстрованому в реєстрі №2-136 та посвідченого державним нотаріусом Ковельської державної нотаріальної контори Ваврищук В.С.., стверджується, що спадкодавець заповів належні їй частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_3 заповіла ОСОБА_1 .

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2119910 від 27.11.2003 стверджується, що ОСОБА_5 належить 1/4 частка будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2669027 від 27.01.2004 стверджується, що:

- ОСОБА_6 належить 1/4 частка будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_8 належить 1/4 частка будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_7 належить 1/4 частка будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Копією довідки виконавчого комітету Ратнівської селищної ради від 28.05.2025 підтверджується, що згідно із запису з погосподарської книги №4 по особ. Рахунку НОМЕР_6 по селу Гірки за 2022 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на день смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав ОСОБА_3 . Заповіт від імені ОСОБА_6 не посвідчувався.

Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 84391503 від 05.03.2026 стверджується відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 84391445 від 05.03.2026 стверджується відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_6 .

Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 84391383 від 05.03.2026 стверджується відсутність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_7 .

З`ясувавши обставини справи, вивчивши доводи учасників справи суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері спадкових правовідносин щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218, частиною 2 статті 1220 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Як передбачено частиною 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Місце проживання позивача не було зареєстроване за місцем проживання спадкодавців на день їх смерті, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач постійно проживав зі спадкодавцями на час їх смерті, доказів того, що позивач протягом шести місяців з дня смерті спадкодавців звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Як передбачено частиною 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров`я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 (провадження № 61-12451св21).

Поважною причиною пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач зазначає, що він не знав про наявність заповітів на його користь.

На підставі наведеного, зазначена позивачем причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, на переконання суду, не може вважатись поважною.

Приймаючи рішення, суд також враховує, що за змістом відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Водночас, у матеріалах справи відсутня інформація, що Голобська селищна рада по спливу одного року після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зверталася до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

Натомість, Голобська селищна рада подала до суд заяву у якій під час вирішення справи поклалася на розсуд суду.

Також суд враховує, що відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття «майно» у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Воно охоплює не лише наявні речі, а й майнові інтереси та право на інтерес.

Якщо особа має майновий інтерес, вона може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги у сенсі Конвенції, коли для такого інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем після смерті спадкодавців, ні інші спадкоємці, ні орган місцевого самоврядування не заявили своїх вимог на спадкове майно після смерті спадкодавця, суд дійшов висновку, що майновий інтерес позивача у спадкуванні майна спадкодавця складає майно в розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи рішення суд враховує позицію Голобської селищної ради, яка не заперечували проти надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, а також позицію відповідачів, які позов визнали.

Отже, за відсутності заперечень з боку Голобської селищної ради щодо задоволення позовних вимог, відсутності звернення органу місцевого самоврядування до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою, визнання позову відповідачами, суд дійшов висновку, що не надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини становитиме непропорційне втручання у його майновий інтерес, що полягає у спадкуванні після смерті спадкодавців, які склали заповіти на його ім`я.

Підсумовуючи наведене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши докази у справі на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а у сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, керуючись внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що не надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавців порушуватиме його законне право на спадкування, а тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 необхідно задовільнити в повному обсязі, надавши позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 );

Відповідачі:

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_8 );

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 );

Третя особа без самостійних вимог Голобська селищна рада Ковельського району Волинської області (45070, Волинська область, Ковельський район, селище Голоби, вул. Ковельська, буд. 1; ЄДРПОУ 04333141)

Повне судове рішення складене 01.06.2026.

Головуючий: Р.Я.Смалюх