Рішення № 136972820, 16.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32755/25-ц

пр. 2-4510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня Авто» про розірвання договору комісії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня Авто» (далі - відповідач, ТОВ «Бриня Авто»), у якому просить розірвати договір комісії про надання послуг № 43976 від 14 жовтня 2024 року, укладений між ТОВ «Бриня Авто» та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ «Бриня Авто» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 293 819,70 грн, пеню у розмірі 20 213,19 грн, 3% річних у розмірі 1 956,11 грн, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бриня Авто» договір комісії про надання послуг № 43976 (далі - Договір комісії).

На виконання умов договору позивачем згідно інвойса Ford Escape SE № 1FMCU0G95EUB60134 сплачені усі послуги, які мали б бути надані відповідачем, у розмірі 7 042,00 дол. США, що еквівалентно 293 819,70 грн.

За вказані кошти відповідач взяв на себе зобов`язання діяти виключно в інтересах позивача та здійснювати правочини щодо надання послуг із підбору, придбання, перевезення та розмитнення транспортного засобу.

Проте, станом на дату звернення до суду, відповідач не забезпечив передачу транспортного засобу позивачу та всіх необхідних документів, які надають право останньому розпоряджатись таким, в тому числі оформити право власності. Відтак відповідач ухилився від обов`язку виконувати умови договору комісії, що призвело до порушення прав позивача та виникнення спору повернення сплачених ним на користь відповідача грошових коштів, пені, 3% річних та моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.07.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у вищевказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 30.09.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2025 року відкладено розгляд справи на 15.01.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2026 року відкладено розгляд справи на 16.03.2026 року.

Позивач в засідання не з`явився, повідомлялася належним чином про розгляд справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив позов задовольнити.

Представник відповідача не з`явився у судове засідання, повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 04 липня 2023 року між ТОВ «Бриня Авто» та ОСОБА_1 укладено договір комісії про надання послуг № 43976.

Згідно пункту 1.4 договору комісії на надання послуг № 43976 від 14 жовтня 2024 року визначено, що комісіонер після оплати комітентом виграного лоту відповідно до пункту 2.3 договору забезпечує доставку товару наземним транспортом з торгівельного майданчика аукціону на територію України третіми сторонами.

14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було сплачено 250,00 дол. США, що еквівалентно 10 250,00 грн. за послугу щодо підбору та бронювання транспортного засобу.

Окрім послуг щодо підбору та бронювання транспортного засобу за Договором комісії позивачем також сплачено відповідачу 6 792,00 дол. США за придбаний автомобіль, що підтверджується актами приймання-передачі від 18 жовтня 2024 року та від 10 грудня 2024 року.

За вказані кошти відповідач взяв на себе зобов`язання діяти виключно в інтересах позивача та здійснювати правочини щодо надання послуг із підбору, придбання, перевезення та розмитнення транспортного засобу.

Пунктом 3.1 Договору комісії встановлено, що підібраний, придбаний, доставлений та розмитнений комісіонером товар передається комітенту за актом приймання-передачі.

Згідно пункту 1.5 Договору строк поставки товару визначається сторонами відповідно до розумних термінів на здійснення поставки щодо аналогічних товарів, але не може перевищувати 6 (шість) місяців.

Однак, у даному випадку товар не був переданий комітенту, що є порушенням умов. Акт приймання-передачі відсутній.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі неотримання комітентом товару комісіонер повертає комітенту повну суму платежів, отриманих від комітента за даним договором.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору. Умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. А також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із частиною першою статті 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина перша статті 1012 ЦК України).

За змістом статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові

Суд звертає увагу на те, що договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків).

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа з якою комісіонер уклав договір не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться. Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере), а також якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (статті 1016, 1017 ЦК України).

Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітету і останній набуває право власності ще до фактичного отримання від комісіонера, але саме того, що придбано, а не того, що має бути придбано, оскільки у контексті частини третьої статті 1017 ЦК України, комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Згідно із статтею 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Прийняття комітентом виконання за договором комісії визначено у статті 1023 ЦК України, за положеннями якої комітент зобов`язаний, зокрема, прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

Згідно зі статтею 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Приписами статті 533 Цивільного кодексу України встановлено вимоги щодо валюти виконання грошового зобов`язання, а саме, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою статті 77 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання за договором щодо розрахунків за товар, переданий на комісію.

Оскільки, відповідач не забезпечив передачу транспортного засобу позивачу та всіх необхідних документів, які надають право останньому розпоряджатись таким, в тому числі оформити право власності, суд приходить до висновку про ухилення відповідача від обов`язку виконувати умови Договору комісії. Вказане не спростовано відповідачем.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідач не спростував доводів позивача, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору комісії та стягнення грошових коштів, сплачених позивачем на користь відповідача в розмірі 293 819,70 грн. на виконання умов договору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені та трьох процентів річних від простроченої суми суд зазначає про таке.

Згідно частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правилами частини другої статті 625 ЦК України визначено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ураховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок, наданий позивачем та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про те, що пеня у розмірі 20 213,19 грн. та 3% річних у розмірі 1 956,11 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до абз. 1 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд під час розгляду справи дійшов висновку, що позивачеві завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, тяжкості вимушених змін у житті у зв`язку із неможливістю користуватися придбаним транспортним засобом.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, пов`язаних з невиконанням договірних зобов`язань з боку відповідача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Крім того, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Приписами статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім цього, пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями частини третьої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатське: бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 30 квітня 2025 року; акт прийому-передачі грошових коштів в сумі 4 000,00 грн до договору про надання правничої допомоги від 30 квітня 2025 року; рахунок-фактуру №1 від 16 червня 2025 року на суму 12 000,00 грн; квитанцію про перерахунок коштів.

Зі змісту наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу вбачається, що адвокатом Косянчуком С. В. було надано позивачеві послуги з правничої допомоги, вартість яких у сумі становить 16 000,00 грн.

Надання адвокатом позивачеві правничої допомоги у межах даної справи є реальним та підтверджується матеріалами справи. Окрім того, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та значенням справи для позивача.

При цьому суд також, враховує положення частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України за якими у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак відповідач не подавав до суду заяв про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Отже, беручи до уваги співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, задоволення позовних вимог у повному обсязі, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 209,89 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі вказаного закону.

Керуючись статтями 258-259,263-268,273, 274, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня Авто» про розірвання договору комісії та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня Авто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором комісії у розмірі 293 819 (двісті дев`яносто три тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн. 70 коп.; пеню у розмірі 20 213 (двадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 1 956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 11 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриня Авто» на користь держави судовий збір в розмірі 3 209 (три тисячі двісті дев`ять) грн. 89 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бриня Авто»: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, булж. 16, кімн. 4; код ЄДРПОУ 45000461.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 16.04.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ