Постанова № 136971291, 01.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/27872/25

Провадження №3/522/845/26

29 травня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., за участі секретаря судового засідання Волохової В.Р., представника ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року о 22:10 годині у м. Одеса, по узвізу Деволанівський, 1, водій керував транспортним засобом TOYOTA RAV4 днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР, водій відмовився. ПВР: 470678; 471330, чим порушив п. 2. 5. ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовий розгляд в суді проведено за відсутності ОСОБА_2 , який в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_2 , суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з`явився, суд оцінює таку поведінку як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді. Крім того, його інтереси були належним чином представлені представником ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

За даних обставин, з урахуванням положень ст. 268 КУпАП, справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, до суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП , у зв`язку з відсутністю в його діях вини, події і складу складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказане клопотання представник обґрунтував тим, що громадянин ОСОБА_2 вважає, що факти викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №538212 від 11.12.2025 року відповідають дійсності, а саме: громадянин ОСОБА_2 стверджує, що він не керував транспортним засобом; немає доказів існування ознак сп`яніння у ОСОБА_2 ; громадянину ОСОБА_2 не було надано направлення на проходження огляду в медичному закладі; громадянину ОСОБА_2 не роз`яснено наслідків відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння та не роз`яснено санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, представник зазначає, що немає будь-яких достатніх та належних доказів керування громадянином ОСОБА_2 своїм транспортним засобом безпосередньо перед запропонуванням йому проходження огляду на стан сп`яніння та відсутні жодні з ознак алкогольного сп`яніння наведені у Інструкції у водія, згідно з відеозаписів виявлено не було, а поліцейські про них у відеозаписі не вказували, а коли ОСОБА_2 вказав що ніякої ознаки нестійкої ходьби у нього немає то поліцейський підказав йому оспорювати ці ознаки у суді. Представник зазначив, що у цьому випадку не було підстав вважати, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тому у поліцейських не було підстав для його огляду на стан алкогольного сп`яніння та направляти ОСОБА_2 до найближчого закладу охорони здоров`я, направлення на огляд, ОСОБА_2 не отримував. Також, представник хоче звернути увагу, що ОСОБА_2 не було роз`яснено його права, у тому числі його відповідальність за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейські скористалися тим, що ОСОБА_2 не знає процесуальних наслідків відмови від її проходження не повідомили йому, що він має право скористатися правовою допомогою спеціаліста, тим самим психологічно змусили відмовитися від проходження огляду, скориставшись його необізнаністю із санкцією ст. 130 КУпАП та п. 2. 5. а ПДР.

Крім того, до суду надійшло доповнене посиланнями на релевантну судову практику клопотання від представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 підтримав своє подане клопотання у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та зміст клопотання представника, а також дослідивши відеозапис з місця події, суддя приходить до наступного.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, згідно до п. 2. 5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_2 , а також викладені обставини підтверджуються:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №538212 від 11.12.2025 року;

- довідкою станом на 16.12.2025 року, про те що протягом року ОСОБА_2 не піддавався адміністративному стягнення за ст. 130 КУпАП;

-довідкою станом на 16.12.2025 року відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», про те що ОСОБА_2 отримав посвідчення водія з 03.12.2022 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.12.2025 року, згідно з яким ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду;

-відеозаписом з місця події, долученого до матеріалів справи.

З оглянутого судом відеозапису вбачається, 11.12.2025 року о 22:13 годині, співробітники поліції зупинили ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом TOYOTA RAV4 днз НОМЕР_1 , через те, що він порушив дорожній знак 1.1., тобто правила ПДР.При перевірці документів у ОСОБА_2 , працівники поліції запитали у нього, чи вживав він алкогольні напої та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі. ОСОБА_2 запитав у співробітників поліції якщо він відмовиться, на що співробітники поліції відповіли, що тоді на нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_2 сказав, що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння. О 22:27 годині, працівники поліції почали складати направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_2 та о 22:37 склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього, з яким працівники поліції його ознайомили, та ОСОБА_2 поставив підписи у протоколі про адміністративне правопорушення. Та ОСОБА_2 було роз`яснено його права та обов`язки.

Зафіксовані відеозаписами обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянуті відеозаписи дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає їх як належний доказ у справі.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаних відеозаписів стороною захисту не надано. Не встановлено таких і під час судового розгляду.

Частиною 4 ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно з ч. 5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія транспортного засобу, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Пунктами 3 та 4 Розділу Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, встановлено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів ;порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Так, співробітником поліції було встановлено у ОСОБА_2 дві ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. У зв`язку з чим і було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно із ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, п. 6 Розділу Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія тощо) - ПДР не містять.

Так, працівниками поліції ОСОБА_2 було роз`яснено його права, зокрема положення ст. 63 Конституції України, та ознайомлено його зі змістом протоколу, про що свідчить підпис останнього.

Відтак, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції діяли згідно інструкції та чинного законодавства.

Аналізуючи наведені докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), суд приходить до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Враховуючи обставини справи, дані про особу правопорушника, вважаю необхідним визначити ОСОБА_2 адміністративне стягнення у межах санкцій ч.1 ст.130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, на порушника покладається обов`язок сплати судовий збір, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок на користь держави.

Керуючись ст.ст. 130 ч.1, 283,284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок. Отримувач коштів ГУК в Одеській області /Приморський район/ 22030101 ЄДРПОУ отримувача - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UА268999980313111206000015758, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту прокурора без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: К.О. Лагода