Рішення № 136954244, 28.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 639/9418/25

Провадження № 2/638/5155/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

11 грудня 2025 року представник позивача - Матула Вікторія Юріївна звернулася до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, 23.11.2016 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630519189.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 162 866,89 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

В зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

В свою чергу, ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року матеріали справи за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано за територіальною підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, передбаченого статтями 274 279 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. Разом з тим, при подачі позову до суду, в позовній заяві, представник позивача просить суд, розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку відповідно до вимог статті 128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву суду не надали.

Разом з тим, поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому про зміну місця проживання відповідач. суд не повідомляв. Дані щодо будь-якої іншої адреси місця проживання, в матеріалах справи також відсутні.

Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Згідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, та, зі згоди позивача, на підставі ухвали суду, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд доходить таких висновків:

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 23.11.2016 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630519189.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 162 866,89 грн.

Випискою з рахунка приватного клієнта № 807115-2025/1028 за розрахунковий період з 23.11.2016 по 30.09.2025 підтверджується відкриття Банком відповідачеві банківського рахунку у гривні, надання відповідачу кредитних коштів, користування ними відповідачем та часткове повернення кредитних коштів Банку.

Згідно з Розрахунком заборгованості, складеним позивачем, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 162 866,89 грн.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменування АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, змінено на АТ «СЕНС БАНК».

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме обставини щодо укладення між сторонами зазначеного кредитного договору на умовах, зазначених у позовній заяві; належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, тобто надання відповідачу у розпорядження кредитних коштів; неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення тіла кредити та сплати процентів.

Долучені позивачем до позовної заяви виписки з рахунків відповідача, які містять відомості про рух коштів по банківських рахунках відповідача, записи про операції, здійснені протягом операційного дня, свідчать про отримання кредитних коштів відповідачем, користування ними, здійснення часткового погашення суми, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність та розмір заборгованості за даним кредитним договором.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів належного, тобто відповідно до умов договору, виконання своїх зобов`язань з повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, не надав власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними належними та допустимими доказами, не спростував розмір заборгованості за договором.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання, чим порушив цивільні права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту цих прав та інтересів позивача в обраний ним спосіб, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 162 866,89 грн, з яких 86 899,39 грн - заборгованість по тілу кредиту, 75 967,50 грн - заборгованість по відсотках.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» заборгованість в розмірі 162 866 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс-Банк» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб - адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб - порталі судової влади України.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2026 року.

Суддя В.М. Яковлева