Ухвала суду № 136950482, 29.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

462/5737/25

2/465/1365/26

У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження у справі

29.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.,

за участю секретаря судового засідання Титикайла І.Ю.,

представника позивача Репака В.В.,

представника відповідача Кирдан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову в підтриманні ділових відносин та одностороннього розірвання договору про відкриття банківського рахунку, -

в с т а н о в и в:

у провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову в підтриманні ділових відносин та одностороннього розірвання договору про відкриття банківського рахунку.

03.03.2026 року представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Кирданом А.В. подано заяву про закриття провадження у справі, в якій останній просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, посилаючись на те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що позивач є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області та відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Представник відповідача вказував, що позивач звернувся до суду не як фізична особа, а як суб`єкт незалежної професійної діяльності, а тому спір між приватним виконавцем та банком є спором між суб`єктами господарювання та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Також представник відповідача зазначив, що у справі відсутній предмет спору, оскільки на підставі заяви позивача про закриття поточних рахунків та перерахування залишків коштів рахунки були закриті, а кошти перераховані позивачу.

27.03.2026 року представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» подано письмові пояснення з клопотанням про закриття провадження у справі. У вказаному клопотанні представник відповідача просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що рішення Банку від 17.06.2025 року про встановлення неприйнятно високого ризику та відмову від підтримання ділових відносин прийняте Банком на виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та нормативно-правових актів Національного банку України. Представник відповідача вказував, що таке рішення є виключно внутрішнім документом Банку у сфері фінансового моніторингу, не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України та саме по собі не породжує для позивача цивільних прав чи обов`язків.

Також у клопотанні зазначено, що закриття рахунків позивача та перерахування залишків коштів відбулося на підставі власноруч поданої позивачем заяви від 17.06.2025 року, а тому, на переконання відповідача, будь-яке порушення прав позивача відсутнє. Крім того, представник Банку зазначив, що позивач фактично оскаржує дискреційні повноваження Банку у сфері фінансового моніторингу, що не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

23.04.2026 року представником відповідача подано ще одне клопотання про закриття провадження у справі, у якому останній додатково просив закрити провадження також на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору. У вказаному клопотанні представник відповідача покликався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2026 року у справі №910/10855/24, відповідно до якої внутрішні рішення банку у сфері фінансового моніторингу не можуть бути предметом самостійного судового оскарження.

Представник позивача подав заперечення на письмові пояснення та клопотання відповідача від 27.03.2026 року, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

У запереченнях представник позивача зазначив, що рішення Банку від 17.06.2025 року не є суто внутрішнім документом, оскільки його наслідком стало фактичне припинення банківського обслуговування приватного виконавця, розірвання договорів банківського рахунку, закриття рахунків та припинення можливості здійснювати професійну діяльність у звичному режимі. Представник позивача наголосив, що приватний виконавець відповідно до вимог законодавства зобов`язаний мати відкриті рахунки для здійснення професійної діяльності, а тому дії Банку безпосередньо вплинули на його цивільні права та законні інтереси.

Крім того, представник позивача зазначив, що заява про закриття рахунків та перерахування коштів була подана позивачем вимушено після отримання повідомлення Банку про припинення ділових відносин та не може свідчити про добровільну відмову позивача від спірних правовідносин. На думку позивача, між сторонами існує реальний спір щодо правомірності дій Банку, який підлягає вирішенню судом.

Також представником позивача подано окремі заперечення на повторне клопотання про закриття провадження у справі від 23.04.2026 року, в яких останній зазначив, що правова позиція Верховного Суду, на яку покликається відповідач, стосується інших правовідносин та не може бути безумовною підставою для закриття провадження у даній справі. Представник позивача вказав, що предметом спору є не лише внутрішнє рішення Банку, а й наслідки його реалізації, які безпосередньо вплинули на права позивача як клієнта Банку та суб`єкта незалежної професійної діяльності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності предмета спору.

Як вбачається із позовної заяви, предметом спору у даній справі є оспорення правомірності дій Банку щодо припинення ділових відносин із позивачем, розірвання договору банківського рахунку та закриття рахунків.

Тобто спір виник із договірних правовідносин банківського обслуговування між банком та фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а предметом спору є захист цивільних прав та інтересів позивача.

Сам по собі факт здійснення позивачем незалежної професійної діяльності не свідчить про те, що даний спір автоматично набуває характеру господарського та підлягає розгляду виключно господарським судом.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами чи фізичними особами-підприємцями у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що закриття провадження у справі є крайньою процесуальною формою завершення розгляду справи без ухвалення рішення по суті спору, а тому підстави для такого закриття повинні бути очевидними та безумовними.

Також судом встановлено, що у даній справі позивач оспорює не лише внутрішнє рішення Банку у сфері фінансового моніторингу, а правові наслідки такого рішення, а саме припинення ділових відносин, розірвання договорів банківського обслуговування, закриття рахунків та фактичне обмеження можливості здійснення професійної діяльності приватного виконавця.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо цивільних прав та обов`язків, які випливають із договірних відносин банківського обслуговування, що свідчить про наявність приватноправового спору, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому доводи відповідача про те, що рішення Банку є виключно внутрішнім документом та не породжує жодних правових наслідків для позивача, не спростовують того факту, що саме наслідком прийняття такого рішення стало припинення банківського обслуговування позивача та закриття його рахунків.

Суд вважає передчасними доводи представника відповідача про те, що позивач фактично оскаржує дискреційні повноваження Банку у сфері фінансового моніторингу, оскільки на даній стадії процесу суд не вирішує питання щодо законності чи незаконності дій Банку по суті спору.

Натомість оцінка: правомірності застосування Банком процедур фінансового моніторингу; наявності підстав для відмови у підтриманні ділових відносин; правової природи спірного рішення Банку, а також пропорційності втручання у права позивача може бути надана лише під час розгляду справи по суті після дослідження всіх доказів у справі.

Суд критично оцінює покликання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 16.04.2026 року у справі №910/10855/24, оскільки наведена правова позиція сформована за інших фактичних обставин та іншого предмета спору.

Як убачається зі змісту поданих клопотань, представник відповідача фактично просить суд надати оцінку обґрунтованості позовних вимог та правомірності дій Банку ще до розгляду справи по суті, що суперечить процесуальній природі інституту закриття провадження у справі.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Однак у даній справі позивач продовжує оспорювати правомірність дій Банку, вважає порушеними свої права та наполягає на судовому захисті, а тому твердження відповідача про відсутність предмета спору є необґрунтованими.

Сам факт подання позивачем заяви про закриття рахунків та перерахування коштів не свідчить про добровільне врегулювання спору, оскільки, як зазначає позивач, така заява була подана після отримання повідомлення Банку про припинення ділових відносин та була похідною від уже прийнятого Банком рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами існує реальний неврегульований спір щодо цивільних прав та інтересів позивача, який підлягає вирішенню судом у порядку цивільного судочинства, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 255, 258-261 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотань представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у цивільній справі №462/5737/25 відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та може бути оскаржена лише одночасно з оскарженням рішення суду у справі.

Суддя Дзеньдзюра С.М.