Рішення № 136947387, 20.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10355/26

Провадження № 2-о/752/327/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.05.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Бєляєвої К.Д.,

за участю сторін:

представника заявника - Сурника В.М.,

представника заінтересованої особи - Мусієнка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою Сурника Віктора Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ» про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року адвокат Сурник Віктора Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересовані особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що безпосереднім приводом для звернення ОСОБА_2 до суду стало виникнення обставин, за яких щодо неї стали поширюватись припущення про причетність до нібито протиправної організації зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006.

До настання цих обставин, цільове призначення земельної ділянки не ставилось жодним учасником земельних відносин під сумнів, а ОСОБА_2 , не маючи речових прав на зазначену земельну ділянку, не мала підстав вживати заходів до судового підтвердження відповідних обставин. Таким чином, розрив між настанням первинних подій (2012 року) та зверненням до суду (2026 року) повністю зумовлений виникненням нових обставин, що безпосередньо зачепили особисті немайнові права заявниці.

Також заявник зазначає, що вказана вище земельна ділянка на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №1207 від 22.06.2012, проєкту землеустрою, договору оренди, була надана саме для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, що відповідає коду Класифікації видів цільового призначення земель «01.12», а зазначення коду КВЦПЗ «03.10» у окремих частинах документації має характер технічної описки, обумовлено виправленої уповноваженим органом. На переконання заявника встановити такі факти в адміністративному порядку неможливо, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 після її поділу припинила існування як самостійний об`єкт цивільних прав, її поземельну книгу закрито, а відомості набули архівного статусу, що й обумовлює звернення до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.04.2026 відкрито провадження у справі № 752/10355/26 та призначено її до розгляду за правилами окремого провадження; заінтересованим особам надано строк для подання пояснень.

13.05.2026 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи ТОВ «ОІЛСІ» щодо заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в яких просить суд заяву задовольнити. Пояснення ТОВ «ОІЛСІ» обґрунтовані тим, що матеріали справи та первинні правовстановлюючі документи підтверджують походження земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 із земель сільськогосподарського призначення, відсутність рішення компетентного органу про зміну її категорії на землі житлової та громадської забудови. ТОВ «ОІЛСІ» підтверджує відповідність її фактичного та правового використання коду Класифікації видів цільового призначення земель «01.12» як земель під інфраструктурою оптового ринку сільськогосподарської продукції. Додатково позиція заінтересованої особи у вказаному провадженні підтверджується процедурою виправлення помилки відповідно до пункту 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру, а також компетенцією Держгеокадастру щодо перевірки та виправлення кадастрових відомостей.

В судове засідання з`явився представник заявника, який підтримав подану заяву про встановлення юридичних фактів, що мають юридичне значення та просив її задовольнити.

В судове засідання з`явився представник заінтересована особа ТОВ «ОІЛСІ», заяву про встановлення юридичних фактів, що мають юридичне значення підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представники заінтересованої особи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та заінтересованої особи Бучанської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

15.05.2026 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Пояснення обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 виділена із земель сільськогосподарського призначення, була передана в оренду на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22.06.2012 № 1207 для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури, а тому належним для виду її використання є код Класифікації видів цільового призначення земель 01.12. У поясненнях Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області зазначено, що визначення коду Класифікації видів цільового призначення земель 03.10 розцінюється не як зміна категорії земель чи цільового призначення, а як технічна/реєстраційна помилка у відомостях Державного земельного кадастру, яка була виправлена державним кадастровим реєстратором. Додатково позиція обґрунтовується похідним характером відомостей Державного земельного кадастру від первинної землевпорядної та правовстановлюючої документації.

15.05.2026 до суду надійшли пояснення заінтересованої особи - Бучанської районної державної адміністрації Київської області щодо заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Пояснення Бучанської районної державної адміністрації Київської області обґрунтовані тим, що розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 22.06.2012 № 1207 земельну ділянку площею 157,4240 га було вилучено з постійного користування Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» та передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» саме для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури, без зміни категорії земель із земель сільськогосподарського призначення на іншу категорію. Відповідно, йдеться лише про визначення виду використання в межах тієї самої категорії, що відповідає коду Класифікації видів цільового призначення земель 01.12.

Додатково у поясненнях Бучанської районної державної адміністрації Київської області зазначається, що після 01.01.2013 районні державні адміністрації втратили повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, такі повноваження перейшли до органів Держгеокадастру, а правонаступництво Бучанської районної державної адміністрації Київської області після реорганізації Києво-Святошинської РДА не означає набуття нею статусу актуального розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, тому встановлення заявлених юридичних фактів не впливає на права, обов`язки чи охоронювані законом інтереси Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Державним актом про право постійного користування земельною ділянкою № 549 від 11.11.2002 Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» надано у постійне користування 1 448, 5994 га земель у межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення).

13.09.2011 Києво-Святошинською районної державної адміністрації Київської області видано розпорядження № 2223, яким надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо вилучення з постійного користування Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» земельної ділянки площею 157,4240 га та відведення її в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об?єктами інфраструктури.

На виконання зазначеного розпорядження, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ», розроблено відповідний проєкт землеустрою.

22.06.2012 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області видано розпорядження № 1207, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об?єктами інфраструктури загальною площею 157,4240 га.

Також вказаним розпорядженням вилучено земельну ділянку площею 157,4240 га з постійного користування Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» та передано її Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» в оренду строком на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури.

11.09.2012 між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» укладено договір оренди земельної ділянки площею 157,4240 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:5006, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об?єктами інфраструктури.

22.09.2015 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 було відкрито поземельну книгу. Як вбачається з пояснень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 15.05.2026 (вих. № 04-15/197), поданих до суду в межах цієї справи, на момент перенесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру (тобто при відкритті поземельної книги 22.09.2015) цільове призначення земельної ділянки було зазначено як «03», а категорія земель - як «землі житлової та громадської забудови», що не відповідало змісту правовстановчих та землевпорядних документів, на підставі яких відомості мали бути внесені до Державного земельного кадастру, а саме: розпорядженню Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, проекту землеустрою та договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012, якими ділянка була виділена із земель сільськогосподарського призначення для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції.

29.11.2019 за результатами опрацювання заяви ЗВ-3219029692019 внесено зміни до відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, в результаті чого код її цільового призначення в Державному земельному кадастрі деталізовано як «03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)».

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області вбачається, що невідповідність між кадастровими відомостями та змістом первинних правовстановлюючих документів виникла на стадії перенесення відомостей до Державного земельного кадастру у 2015 році, а не у самій землевпорядній чи правовстановлюючій документації, які з 2012 року не зазнавали змін у частині визначення категорії земель або виду використання земельної ділянки.

29.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про приведення відомостей Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 у відповідність до договору оренди від 11.09.2012, а саме - замість цільового призначення «03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов?язаної з отриманням прибутку)» вказати цільове призначення «01.12 Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції».

31.03.2021 державний кадастровий реєстратор відділу у Києво-Святошинському районі Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області Мишко М.Д. розглянула заяву та внесла зміни до відомостей Державного земельного кадастру, виправивши описку у цільовому призначенні земельної ділянки з «03.10» на «01.12».

06.04.2021 між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ» укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макухою О.О. та зареєстрованого за № 1646. Відповідно до вказаного договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012 новим орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ».

Оцінюючи наявність у заявниці юридично значущого інтересу в установленні заявлених фактів, суд виходить із того, що заявницю, пов?язують з, нібито, протиправною організацією зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 з «03.10» на «01.12».

Правомірність відведення спірної земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення без зміни її цільового призначення вже була предметом судової перевірки в адміністративному судочинстві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2015 у справі № 826/6817/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015, встановлено, що виходячи з формулювань розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, та інших документів, змін до землевпорядної документації щодо зміни категорії земель або цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 у порядку, передбаченому статтею 20 Земельного кодексу України та статтею 31 Закону України «Про землеустрій», не здійснювалося. Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Суд звертає увагу, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин (червень 2012 року) законодавство розрізняло три самостійні правові категорії: - категорія земель - встановлювалася статтею 19 Земельного кодексу України та визначала найзагальніший правовий режим земель (землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови тощо); - цільове призначення земельної ділянки - встановлювалося в межах відповідної категорії та визначало напрям використання ділянки; - вид використання земельної ділянки - деталізував цільове призначення та регулювався, зокрема, частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України.

Висновки суду щодо розмежування понять «категорія земель», «цільове призначення» та «вид використання земельної ділянки» узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду. Так, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 640/23893/19, від 13.04.2022 у справі № 826/1754/18, від 16.05.2023 у справі № 640/4844/22 та від 23.11.2023 у справі № 420/21826/21 Верховним Судом сформульовано підхід, відповідно до якого категорія земель і вид використання земельної ділянки є самостійними правовими категоріями, а зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не може ототожнюватися зі зміною її цільового призначення в розумінні статті 20 Земельного кодексу України.

Суд враховує, що зазначені судові рішення в адміністративному судочинстві не мають преюдиційного значення для цієї цивільної справи в розумінні частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки склад учасників і предмет тих справ є відмінними. Водночас вони мають доказове значення як офіційні документи у розумінні статті 95 ЦПК України, оскільки містять висновки уповноваженого суду щодо тих самих фактичних обставин і складають усталену судову практику щодо виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006.

Щодо правової природи відомостей Державного земельного кадастру суд враховує висновки, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 600/5817/21-а, згідно з якими при формуванні земельної ділянки визначення її виду цільового призначення здійснюється розробником документації із землеустрою з урахуванням рішення компетентного органу. Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 22.02.2024 у справі № 120/5760/21-а, зазначивши, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення здійснюється на підставі поданої документації із землеустрою; а у постанові від 07.11.2023 у справі № 400/4165/21 - що відомості Державного земельного кадастру вважаються офіційними та достовірними доти, доки інше не буде доведено у встановленому законом порядку.

Із наведеного слідує, що Державний земельний кадастр не є самостійним джерелом відомостей про цільове призначення земельної ділянки; його зміст є похідним від рішень уповноважених органів та документації із землеустрою, на підставі яких такі відомості були внесені. У разі розбіжності між відомостями Державного земельного кадастру та змістом первинних документів пріоритет, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, надається первинним документам.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.06.2012 - момент виникнення правовідносин - відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ»), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень компетентних органів, а зміна цільового призначення земель також вимагає відповідного рішення органу, який передає землю у власність чи користування, вилучає її та затверджує проєкт землеустрою.

Натомість частина п`ята цієї ж статті встановлювала, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Стаття 22 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 22.06.2012) прямо відносила землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції до земель сільськогосподарського призначення, а стаття 38 цього Кодексу визначала землі житлової та громадської забудови як земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд.

Системне тлумачення статей 22 та 38 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 22 червня 2012 року), дає підстави для висновку про неможливість віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 до земель житлової та громадської забудови з кодом цільового використання «03.10» за Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548.

Цей висновок додатково підтверджується методом доведення від зворотного. Якщо припустити, що Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22.06.2012 № 1207 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 було передано саме з кодом цільового використання «03.10», такі правові наслідки були б очевидно несумісними з чинною на той час нормативною базою з огляду на таке.

По-перше, відповідно до довідки виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 13.07.2011 № 1341, наявної у матеріалах справи, земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту. Водночас стаття 38 Земельного кодексу України прямо обмежує застосування категорії «землі житлової та громадської забудови» земельними ділянками саме в межах населених пунктів. Отже, кваліфікація земельної ділянки за кодом «03.10» вже на момент її відведення суперечила б імперативній нормі статті 38 Земельного кодексу України.

По-друге, інфраструктура оптового ринку сільськогосподарської продукції за змістом статті 1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» становить виробничу інфраструктуру сільського господарства. Розміщення такої інфраструктури не підпадає під ознаки «житлової забудови, громадських будівель і споруд» у розумінні статті 38 Земельного кодексу України, а охоплюється поняттям земель сільськогосподарського призначення відповідно до статті 22 цього Кодексу, який прямо відносить землі під такою інфраструктурою до земель сільськогосподарського призначення.

По-третє, припущення про віднесення земельної ділянки до коду «03.10» вже при її відведенні було б рівнозначне твердженню про прийняття Розпорядження № 1207 з порушенням приписів статей 22, 38 Земельного кодексу України, а також про невідповідність законодавству позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 19.06.2012 № 869-13e, договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012 і рішення Києво-Святошинської районної ради від 28.08.2012 № 246-19-VI про нормативну грошову оцінку. Жоден із цих документів не оскаржено, не скасовано і не визнано таким, що суперечить закону, протягом понад чотирнадцяти років. У силу презумпції правомірності актів органів державної влади (частина друга статті 19 Конституції України) та презумпції правомірності правочинів (стаття 204 Цивільного кодексу України) суд виходить із чинності зазначених актів та документів.

Таким чином, єдиним послідовним тлумаченням, яке узгоджується із чинною нормативною базою та з усіма правовстановлюючими і землевпорядними документами щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, є тлумачення, відповідно до якого з моменту відведення (2012 рік) вид використання земельної ділянки охоплювався кодом «01.12» «Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції» за Класифікацією видів цільового призначення земель, а наявність у частині документів та у відомостях Державного земельного кадастру коду «03.10» становить технічну помилку та не змінює фактичного цільового призначення.

Отже, для висновку про реальну зміну категорії земель або цільового призначення у розумінні статті 20 Земельного кодексу України необхідне окреме рішення уповноваженого органу, прийняте в установленому законом порядку. Внесення державним кадастровим реєстратором 31.03.2021 змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо коду виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 з «03.10» на «01.12» таким рішенням не є і за своїм правовим змістом не змінювало категорії земель або цільового призначення земельної ділянки. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення - залишалася незмінною з моменту відведення ділянки у 2012 році.

Наявні матеріали справи в сукупності свідчать, що відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ» та її подальше використання здійснювалось в межах категорії земель сільськогосподарського призначення для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції.

Наведене підтверджено у висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо відповідності законодавству України визначення цільового призначення земельної ділянки, наданої в оренду для розміщення оптового ринку сільськогосподарського призначення.

Судом також установлено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки довгострокову оренду ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції Столичний» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що розроблений на підставі договору №8361 від 14.10.2011 на окремих аркушах наявні виправлення реквізитів щодо виду використання / коду КВЦПЗ та форми власності. Такі виправлення здійснені у встановлений законодавством спосіб шляхом внесення відповідних виправлень, засвідчених уповноваженим органом. Тоді як у деяких табличних матеріалах («Експлікація земель») залишився інший код.

Так, на сторінці 5 у документі «Вихідна земельно-кадастрова інформація» здійснено обумовлене виправлення у пункті «Цільове використання землі та його коду згідно КВЦПЗ» цільового призначення «03.10» заклеюванням клаптиком паперу з цільовим призначенням «01.12» і проставлення печатки «Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області». На сторінці 5 у документі «Вихідна земельно-кадастрова інформація» здійснено обумовлене виправлення у пункті «Форма власності на землю та її код згідно з УКФВЗ» форми власності «Власність юридичних осіб - одноосібна (2,1)» заклеюванням клаптиком паперу з написом «державна власність - регіональна (4,2)» і проставлення печатки «Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області». На сторінці 59 у документі «Умови відведення земельної ділянки», здійснено обумовлене виправлення «Коду використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ)» шляхом закреслення цифр «03.10» із збереженням можливості прочитання та нанесенням правильного тексту (від руки) - цифр «01.12», нанесення тексту (від руки) «Виправленому на 01.12 вірити В.о. начальника управління О.В. Левченко», його підпису та проставлення печатки «Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області».

Оцінюючи характер цих виправлень, суд виходить з того, що чинне на момент розроблення проекту землеустрою законодавство - Закон України «Про землеустрій», Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) - не містило прямої заборони на внесення обумовлених виправлень технічних описок у землевпорядну документацію за умови, що такі виправлення засвідчені уповноваженою посадовою особою органу, який здійснив погодження чи перевірку документації.

Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 19.06.2012 № 869-13e, виданий на проект землеустрою в цілому, є позитивним. Цей висновок, у поєднанні з подальшим затвердженням проекту землеустрою розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012 та укладенням договору оренди від 11.09.2012, в якому цільове призначення ділянки сформульовано саме як «будівництво, експлуатація та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури», підтверджує, що погоджений та затверджений зміст проекту землеустрою охоплювався кодом «01.12» Класифікації видів цільового призначення земель.

Оцінюючи правове значення розбіжності між зазначенням коду «01.12» в основних текстових частинах проекту землеустрою (сторінки 5, 59) та коду «03.10» у таблицях «Експлікації земель» того ж проекту (сторінки 73, 75, 77), суд виходить з такого.

Експлікація земель є допоміжним табличним розділом проекту землеустрою, що відображає узагальнені відомості про склад земельних угідь. Основні правовстановчі положення про цільове призначення та вид використання земельної ділянки містяться у текстовій частині проекту (на сторінках 5 і 59 та у документі «Умови відведення земельної ділянки»), яка містить обґрунтування цільового призначення, погодження уповноважених органів та юридичні висновки, що стали підставою для затвердження документації.

Правовий режим земельної ділянки, у тому числі визначення виду її використання, формується актом органу виконавчої влади про затвердження проекту землеустрою та укладеним на його підставі договором оренди земельної ділянки, а не таблицями допоміжних розділів проекту землеустрою. У зв`язку з цим зазначення на сторінках 73, 75, 77 «Експлікації земель» проекту землеустрою коду «03.10», не відображеного ні в розпорядженні Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, ні в укладеному на його підставі договорі оренди земельної ділянки від 11.09.2012, не змінює виду використання земельної ділянки, визначеного цими документами.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на 31.03.2021) державний кадастровий реєстратор перевіряє відповідність поданих документів вимогам закону та документації із землеустрою, формує поземельні книги, вносить відомості до кадастру та здійснює виправлення помилок у ньому.

Суд враховує визнання Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у поясненнях від 15.05.2026 факту того, що помилка була допущена не у самій документації із землеустрою, а на етапі перенесення її змісту до Державного земельного кадастру.

Окремо суд звертає увагу на те, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі державного кадастрового реєстратора Мишко М.Д., ще 31 березня 2021 року, тобто за п`ять років до подання цієї заяви до суду, своїм адміністративним рішенням здійснило виправлення відомостей Державного земельного кадастру з коду «03.10» на код «01.12». Це рішення прийняте у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пунктом 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру, тобто було юридично кваліфіковане самим уповноваженим органом саме як виправлення технічної помилки, а не як зміна цільового призначення у розумінні статті 20 Земельного кодексу України.

Зазначене адміністративне рішення не оскаржувалося, не скасовувалося, і станом на дату ухвалення цього рішення залишається чинним. Письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, подані до матеріалів цієї справи, прямо підтверджують ту саму правову кваліфікацію.

Питання законності дій державного кадастрового реєстратора щодо виправлення помилки в Державному земельному кадастрі вирішувалось у межах дисциплінарної справи щодо державного кадастрового реєстратора Мишко Марини Дмитрівни.

За результатом розгляду вказаної дисциплінарної справи, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.01.2022 було закрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_3 , у зв?язку із відсутністю підстав для притягнення зазначеної особи до дисциплінарної відповідальності.

Послідовність та узгодженість правової позиції держави в особі уповноваженого центрального органу виконавчої влади, виявлена в цих діях, відповідає засаді добросовісності, передбаченій пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, а також пов`язаній з нею доктрині неможливості зайняття суб`єктом правовідносин взаємовиключних позицій у різних провадженнях (venire contra factum proprium). Аналогічний підхід застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі N 145/2047/16, де зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Таким чином, єдина і послідовно зайнята позиція Держгеокадастру щодо технічного характеру виправлення відомостей Державного земельного кадастру є додатковим вагомим аргументом на користь висновку про те, що жодної зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 у розумінні статті 20 Земельного кодексу України не відбувалось.

Стаття 24 цього Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги, а підставою для такої реєстрації є відповідна документація із землеустрою. Стаття 25 Закону передбачає, що у поземельній книзі фіксуються, зокрема, категорія земель, вид використання земельної ділянки та інформація про документацію із землеустрою, яка стала підставою для внесення цих відомостей.

Частина перша статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей.

Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Пункт 3 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, додатково закріплює, що при розбіжностях між електронними та паперовими носіями пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Так, зокрема, у разі якщо відомості, внесені до Державного земельного кадастру, не відповідають документам, на підставі яких вони були внесені, а самі такі документи містять належні відомості, застосуванню підлягає пункт 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру. У цьому випадку виправлення здійснюється шляхом приведення кадастрових відомостей у відповідність до документів, що були підставою для їх внесення, без попереднього внесення змін до таких документів.

За наданими суду матеріалами, основні правовстановлюючі та землевпорядні документи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 відображали вид використання, який відповідає коду Класифікації видів цільового призначення земель «01.12», тоді як код Класифікації видів цільового призначення земель «03.10» було відображено у частині табличних або кадастрових даних.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 31.03.2021 кадастровий реєстратор діяв саме в цій процедурі: за зверненням орендаря земельної ділянки перевірив відповідність відомостей Державного земельного кадастру первинній правовстановлюючій та землевпорядній документації (розпорядження № 1207 від 22.06.2012, проект землеустрою, договір оренди від 11.09.2012) та привів кадастрові відомості у відповідність до цієї документації. Жодного нового рішення про віднесення земельної ділянки до іншої категорії, зміну цільового призначення або зміну виду використання реєстратором не приймалося - здійснено лише технічну корекцію раніше внесеного запису.

Цей юридичний механізм не передбачає прийняття або зміни рішень розпорядника землі і не може ототожнюватися з процедурою, передбаченою статтею 20 Земельного кодексу України.

Розмежування процедур, передбачених статтею 20 Земельного кодексу України та статтею 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», має принципове значення для правильного вирішення цієї справи. Стаття 20 Земельного кодексу України регулює зміну категорії земель та цільового призначення земельної ділянки, що передбачає матеріально-правовий акт уповноваженого органу (рішення про передачу земельної ділянки у власність чи користування, її вилучення та затвердження проєкту землеустрою). Натомість стаття 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у поєднанні з пунктом 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру регулюють виключно процедуру виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру, тобто приведення кадастрового запису у відповідність до первинної правовстановлюючої та землевпорядної документації.

Принципова відмінність між цими процедурами полягає в тому, що процедура зі статті 20 Земельного кодексу України передбачає створення нового правового стану - категорія земель або цільове призначення фактично змінюються рішенням уповноваженого органу, а процедура зі статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» нового правового стану не створює, а лише фіксує об`єктивно існуючий правовий стан, який раніше був неправильно відображений у відомостях Державного земельного кадастру.

Цей висновок узгоджується також з частиною другою статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка встановлює, що при розбіжностях між електронними та паперовими носіями пріоритет мають відомості на паперових носіях. Указана норма прямо підтверджує похідний (а не самостійний) характер електронних відомостей Державного земельного кадастру і обґрунтовує обов`язок державного кадастрового реєстратора привести електронні відомості у відповідність до паперових носіїв, якщо такі розбіжності виявлено.

Зважаючи на викладене, дії державного кадастрового реєстратора від 31 березня 2021 року з виправлення коду цільового використання земельної ділянки з «03.10» на «01.12» не лише не змінили цільового призначення земельної ділянки, а й не могли його змінити за самою своєю правовою природою. Зміна цільового призначення вимагала б іншого юридичного факту - рішення уповноваженого органу про передачу, вилучення або зміну виду використання земельної ділянки в порядку статей 20, 122, 123 Земельного кодексу України, чого в цій справі не відбувалось і про що матеріали справи не свідчать.

Питання, який саме орган державної влади набув і реалізує повноваження розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, не потребує окремого встановлення в порядку статті 315 ЦПК України, оскільки визначається безпосередньо на підставі статті 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013.

Системний аналіз нормативно-правових актів, які регулювали розподіл компетенції між органами виконавчої влади у сфері земельних відносин у період з 2012 по 2026 роки, дає підстави для висновку, що з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою як земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності здійснюються територіальним органом Держгеокадастру, а не районною державною адміністрацією.

Цей висновок узгоджується з даними договору про внесення змін до договору оренди від 06.04.2021, у якому орендодавцем виступає саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» інфраструктура оптового ринку сільськогосподарської продукції - це система обслуговуючих структур, споруд, будівель, систем, мереж, ліній, служб, складських приміщень, сховищ, залів, площадок, павільйонів, обладнання, транспорту, під`їзних та внутрішніх шляхів, засобів зв`язку, що включені до проекту (бізнес-плану) організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції.

Із наведеного легального визначення вбачається, що до інфраструктури оптового ринку відносяться як його будівлі та споруди, так і допоміжні об`єкти.

У зв`язку з цим формулювання «будівництво, експлуатація та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури», вжите у розпорядженні Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, у договорі оренди земельної ділянки від 11.09.2012 та в основних текстових частинах проекту землеустрою, за своїм змістом описує об`єкти, що становлять інфраструктуру оптового ринку у розумінні статті 1 зазначеного Закону, і відповідно охоплюється змістом коду «01.12 Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції» Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження N 61-51сво18, зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд, також враховує, що Бучанська районна державна адміністрація Київської області є процесуальним правонаступником Києво-Святошинської районної державної адміністрації у зв`язку з її реорганізацією на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р. Водночас таке правонаступництво не означає автоматичного набуття Бучанською районною державною адміністрацією Київської області повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 або земельними ділянками, утвореними внаслідок її поділу.

Починаючи з 01.01.2013, після змін до статті 122 Земельного кодексу України, внесених Законом України № 5245-VI, повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності перейшли від районних державних адміністрацій до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів.

Тому на момент реорганізації у 2020 році такі повноваження вже не належали Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, а отже не могли перейти до Бучанської районної державної адміністрації Київської області як до правонаступника. Її участь у справі зумовлена лише тим, що вона є правонаступником органу, який приймав розпорядження у 2012 році, але не актуальним розпорядником спірної земельної ділянки.

Суд також виходить із того, що в обставинах цієї справи відсутні будь-які альтернативні процесуальні механізми, які б дозволили заявниці досягти мети - захисту її особистих немайнових прав шляхом фіксації об`єктивно існуючих фактологічних обставин:

1) Адміністративний позов про оскарження рішення державного кадастрового реєстратора від 31 березня 2021 року заявницею не може бути поданий, оскільки заявниця не є особою, чиї речові права були порушені цим рішенням (стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України), а саме рішення, навпаки, привело відомості Державного земельного кадастру у відповідність до первинної правовстановлюючої та землевпорядної документації, тобто не порушило, а сприяло реалізації прав учасників земельних відносин. Крім того, строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України, давно минув.

2) Внесення змін до проєкту землеустрою у звичайному порядку, передбаченому статтею 50 Закону України «Про землеустрій», є об`єктивно неможливим, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, щодо якої складено проєкт землеустрою, припинила існування як об`єкт цивільних прав у зв`язку з її поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5888, 3222486200:04:001:5889, 3222486200:04:001:5890, 3222486200:04:001:5891, 3222486200:04:001:5893, 3222486200:04:001:5894, 3222486200:04:001:5895, 3222486200:04:001:5896 та 3222486200:04:001:5897. Відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державну реєстрацію земельної ділянки скасовано, її Поземельну книгу закрито, а відомості про неї набули статусу архівних.

3) Звернення про повторне виправлення помилки в Державному земельному кадастрі у порядку статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру є об`єктивно неможливим з тих самих підстав - оскільки відповідна земельна ділянка більше не існує як об`єкт обліку, відомості про неї не можуть зазнавати ні змін, ні виправлень.

Таким чином, установлення фактів у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України, є єдино можливим процесуальним механізмом захисту особистих немайнових прав заявниці в обставинах цієї справи. Жодного іншого порядку встановлення відповідних фактів чинне законодавство України не передбачає, що повністю відповідає одній із обов`язкових умов окремого провадження, сформульованих у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у якому суд підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або для створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України до такого порядку віднесено справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частина третя статті 294 ЦПК України передбачає, що такі справи розглядаються з додержанням загальних правил цивільного процесу, але без елементів позовної змагальності, притаманних спору про право.

Суд окремо досліджує питання про те, чи не є предмет цієї заяви прихованим спором про право, який не може розглядатися в порядку окремого провадження. На переконання суду, такий спір про право в обставинах цієї справи відсутній, з огляду на сукупність таких міркувань, що по-перше, жодна із заінтересованих осіб у цій справі - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ» - не висуває до ОСОБА_2 жодних матеріально-правових вимог щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 або земельних ділянок, утворених у результаті її поділу, та об`єктивно не може їх висувати, оскільки заявниця не є та ніколи не була ні власником, ні орендарем, ні землекористувачем цієї ділянки; по-друге, виправлення у Державному земельному кадастрі, які є предметом у цій справі, вже здійснені відповідним уповноваженим органом 31 березня 2021 року, ніким з учасників земельних правовідносин не оскаржуються.

Усі заінтересовані особи - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ» - у поданих суду письмових поясненнях не оспорюють жодного з первинних правовстановчих або землевпорядних документів, не висловлюють заперечень щодо обставин, які заявниця просить встановити, і не заявляють самостійних матеріально-правових вимог. Жодним з учасників справи не оспорюється правомірність дій державного кадастрового реєстратора від 31.03.2021.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Статті 318 і 319 ЦПК України вимагають, щоб у заяві й у рішенні були зазначені сам факт, мета його встановлення та докази, на підставі яких суд дійшов відповідного висновку.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що заявлені факти підтверджуються поданими письмовими доказами, мають юридичне значення для заявника, не пов`язані з вирішенням спору про право і підлягають встановленню в порядку окремого провадження, тому заява підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву Сурника Віктора Миколайовича , який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОІЛСІ» про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт обумовлених виправлень у «Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» від 2012 року, а саме:

-на сторінці 5 у документі «Вихідна земельно-кадастрова інформація» здійснено обумовлене виправлення у пункті «Цільове використання землі та його коду згідно КВЦПЗ» цільового призначення «03.10» заклеюванням клаптиком паперу з цільовим призначенням «01.12» і проставлення печатки «Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області»;

-на сторінці 5 у документі «Вихідна земельно-кадастрова інформація» здійснено обумовлене виправлення у пункті «Форма власності на землю та її код згідно з УКФВЗ» форми власності «Власність юридичних осіб - одноосібна (2,1)» заклеюванням клаптиком паперу з написом «державна власність - регіональна (4,2)» і проставлення печатки «Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області»;

-на сторінці 59 у документі «Умови відведення земельної ділянки», здійснено обумовлене виправлення «Коду використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ)» шляхом закреслення цифр «03.10» із збереженням можливості прочитання та нанесенням правильного тексту (від руки) - цифр «01.12», нанесення тексту (від руки) «Виправленому на 01.12 вірити В.о. начальника управління О.В. Левченко», його підпису та проставлення печатки «Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області».

Встановити юридичний факт отримання ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «СТОЛИЧНИЙ», на підставі Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №1207 від 22.06.2012, земельної ділянки в оренду на 25 років загальною площею 157,4240 га з них: 150,2194 га (рілля зрошена); 3,5618 га (під господарськими шляхами); 3,0267 га (полезахисних лісосмуг); 0,6161 га (забудовані землі) в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим використанням землі та його кодом згідно КВЦПЗ - 01.12. для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Встановити юридичний факт, що визначений у «Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» вид використання земельної ділянки - «для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури» - відповідає коду «01.12» з назвою «Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції» за Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548.

Встановити юридичний факт, що зазначення коду «03.10» у «ЕКСПЛІКАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ» (на сторінках 73, 75, 77) «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», розробленого на підставі договору № 8361 від 14.10.2011, не впливає на зміст проекту землеустрою, оскільки словесне формулювання цільового призначення земельної ділянки в проекті землеустрою визначено вірно та відповідає фактичному виду використання «01.12» і погодженню компетентних органів.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур