Ухвала суду № 136940751, 29.05.2026, Романівський районний суд Житомирської області

Україна

Романівський районний суд Житомирської області

290/301/26

У Х В А Л А

29 травня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., представника позивачів ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у підготовчому засіданні клопотання про закриття провадження у справі у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 про виділ часток в натурі із земельних ділянок, що перебувають у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «АР Любар», селянське (фермерське) господарство «Шанс», та про зловживання процесуальними правами представником позивачів адвокатом Борисовою Лілією Вікторівною,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Борисова Л.В. звернулася в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , із позовом до суду в якому зазначила, що позивачі та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_2 є співвласниками земельних ділянок кадастровий номер 181481000:13:000:0002 площею 50,4218 га та кадастровий номер 181481000:15:000:0125 площею 16,3051 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спірні земельні ділянки зареєстровані як спільна часткова власність позивачів та відповідачів із визначенням часток кожного без виділення земельних ділянок в натурі.

Посилаючись на те, що згода між співвласниками щодо здійснення права спільної часткової власності не досягнута, порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, відповідним договором між співвласниками не встановлювався, представник позивачів просить виділити:

- ОСОБА_4 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 16.3051 га в натурі 1/12 частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_4 , право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_4 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 50.4218 га в натурі 1/12 частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_4 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_5 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 16.3051 га в натурі 1/24 частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_5 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_5 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 50.4218 га в натурі 1/24 частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_5 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_6 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 16.3051 га в натурі 2/24 частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_6 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_6 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 50.4218 га в натурі 2/24 частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_6 право власності на виділену земельну ділянку площею;

- ОСОБА_8 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 16.3051 га в натурі 1/48 (одну сорок восьму) частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_8 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_8 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 50,4218 га в натурі 1/48 (одну сорок восьму) частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_8 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_7 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 16.3051 га в натурі 1/48 (одну сорок восьму) частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_7 право власності на виділену земельну ділянку;

- ОСОБА_7 із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:13:000:0002 (призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 50.4218 га в натурі 1/48 (одну сорок восьму) частки вказаної земельної ділянки, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та визнати за ОСОБА_7 право власності на виділену земельну ділянку.

1 травня 2026 року до суду від ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що відсутній предмет спору та позов має штучний характер. Відповідачі не отримували жодних пропозицій від представника позивачів щодо поділу, виділу майна, тому спору між сторонами не могло виникнути. Представник позивача зловживає процесуальними правами, у зв`язку з чим заявники просять закрити провадження у справі та постановити окрему ухвалу відносно адвоката Борисової Л.В.

18 травня 2026 року від представника позивачів надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі в якому зазначено, що у даному випадку позивачі не вбачають відсутність предмету позову ні на дату подання позовної заяви, ні на дату подання заперечення на клопотання, оскільки між сторонами залишаються неврегульованими питання виділу власності позивачів зі спільної часткової власності, що забезпечить позивачам право вільно (мирно) володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю у формі земельних ділянок, виділених в натурі, у зв`язку з чим просять відмовити у задоволенні клопотання. Щодо посилань заявників на порушення адвокатом Борисовою Л.В. адвокатської етики зазначили, що особиста неприязнь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 до позивачів та їх представника, а також власне хибне судження щодо здійснення представництва адвокатом не можуть слугувати підставою для накладення будь-яких санкцій на адвоката, що здійснює свої функції у відповідності до чинного законодавства України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 ОСОБА_2 клопотання підтримали з підстав зазначених у ньому..

Представник позивачів підтримала свої письмові заперечення на клопотання.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Підстави для закриття провадження у цивільній справі визначені у статті 255

Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір

про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову,

а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження

№ 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін

чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України

дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Позивачами заявлені вимоги щодо виділення із земельної ділянки кадастровий номер 1821481000:15:000:0125 в натурі частки земельної ділянки, належної їм на праві власності, у вигляді земельної ділянки площею, що буде визначена за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи.

Із аналізу положень статті 364 Цивільного кодексу України, на недотримання вимог якої посилаються відповідачі, як на підставу для закриття провадження у справі, не вбачається обов`язку співвласника, який має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, досудового врегулювання спору щодо виділення частки із спільного майна та повідомлення інших співвласників про свій намір.

Наданий час між сторонами не врегульовано питання земельних відносин, земельні ділянки в натурі позивачам не виділені. Отже підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.

За статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Закриття провадження у справі є перешкодою у доступі до правосуддя, а відтак - порушенням статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Вирішуючи клопотання про визнання зловживань процесуальними правами адвокатом Борисовою Л.В. та постановлення відносно останньої окремої ухвали, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що під час вирішення питання про постановлення окремої ухвали суд має керуватися тим, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року в справі №800/500/16 (провадження № 11-115бзаі18) зазначено, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

У суду є право, коли він встановив порушення закону, постановити окрему ухвалу. Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року в справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).

За змістом статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами передбачена в статті 44 ЦПК України, відповідно до якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 травня 2025 року в справі № 380/22793/23 зробив висновок, що суд повинен встановити в сукупності такі ознаки зловживання процесуальними правами: наявність намірів перешкодити судочинству (суб`єктивний елемент); недобросовісний характер дій (об`єктивний елемент); відсутність потреби у відповідній дії в рамках справи; наслідки для процесу у формі затягування, плутанини, перешкоджання іншій стороні.

Відповідно до норм цивільного процесуального закону для визнання дій зловживанням процесуальними правами необхідно встановити наявність умислу на перешкоджання судочинству.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що в межах обставин даної справи суд не встановив таких порушень закону, які б зумовлювали постановлення окремої ухвали, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Керуючись статтями 259-262 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_2 про визнання зловживань процесуальними правами адвокатом Борисовою Лілією Вікторівною та постановлення окремої ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Кірічук