Ухвала суду № 136928603, 28.05.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

294/942/26

У Х В А Л А

селище Романів 28 травня 2026 року

Слідчий суддя Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , під час розгляду в режимі відеоконферекнції клопотання заступника начальника-начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України (далі КК України) ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И В :

28 травня 2026 року до Романівського районного суду Житомирської області із Житомирського апеляційного суду в порядку статті 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) надійшли матеріали клопотання заступника начальника-начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, зокрема Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженого Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, дію правового режиму воєнного стану було вчергове продовжено строком на 90 діб, а саме до 14.02.2024, тобто станом на 08.01.2024 його дію не було припинено або скасовано.

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частиною 2 статті 5 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.02.2022 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №149 від 18.07.2023 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07 липня 2023 року № 86-РС на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, відповідно до вимог ст. ст. 4, 11, 12, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).

Згідно вимог статей 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, перебуваючи на посаді робітника підсобного третього інженерного відділення третього інженерного взводу другої інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 4, 11, 12, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану 08.01.2024 року близько 20 год. 00 хв. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 09.09.2025, доки не прибув до СВ ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Соборна, 5, м. Чуднів, Житомирського району, Житомирської області, чим завершив вчинення кримінального правопорушення.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про нез`явлення ним до місця служби та його причини не повідомляв, та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи це із виконання службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

26.05.2026 о 18 год. 20 хв., у відповідності до вимог статей 276-278 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину підтверджується також зібраними у ході розслідування доказами, що додані до клопотання.

У своєму клопотанні слідчий у даному кримінальному провадженні просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Зокрема, даний запобіжний захід слідчий у даному кримінальному провадженні вважає за необхідне застосувати з метою запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

У судовому засіданні слідчий у даному кримінальному провадженні підтримав подане клопотання.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечили.

Узгодженою позицією сторони захисту є прохання застосувати відносно ОСОБА_5 менш суворий запобіжний захід - заставу в мінімальному розмірі.

Дослідивши матеріали, надані учасниками кримінального провадження, заслухавши пояснення слідчого,підозрюваного, захисника, прокурора, встановивши наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та оцінивши в сукупності обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до статті 178 КПК України, слідчий суддя прийшов до переконання про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність застосування до ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства, Лабіта проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства, Ільгар Маммадов проти Азейбарджану, Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що стандарт доказування обґрунтована підозра вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування обґрунтована підозра не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Згідно із статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років .

Не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 на цій стадії кримінального провадження, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин та обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407КК України.

У відповідності до пункту 4 частини другої статті 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, що повністю узгоджується із санкцією частини п`ятої статті 407 КК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення небезпідставної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому чинний кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує йому у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження його до покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є небезпідставним.

Кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, досудове розслідування триває, не встановлено та не відшукано всі докази, не допитано всіх осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.

Тому з метою нівелювання такого ризику, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.

Суд вважає обґрунтованими твердження у клопотанні про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Наявність цього ризику підтверджується тією обставиною, що тривалий час (більше півтора року) підозрюваний органи державної влади та правоохоронні органи про належність його до військової служби не повідомляв. Крім того відповідно до службової характеристики з в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 схильний до самовільного залишення військової частини.

При розгляді клопотання враховуються обставини, визначені в статті 178 КПК України, наслідки кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, соціальні зв`язки обвинуваченого (одружений), який самовільно залишив військову частину, вік (є особою працездатного віку), за місце несення служби характеризується негативно.

Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обставин, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Окрім цього, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Також у відповідності до вимог статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п.76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п.23-24).

Беручи до уваги вищевказану практику ЄСПЛ, а також вимоги статті 183 КПК України, яка в даному випадку наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно визначення застави, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має вагітну дружину, якій встановлено інвалідність ІІІ групи, суд вважає, що ОСОБА_5 у даному випадку можливо визначити заставу.

Відповідно до вимог частин четвертої та п`ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини п`ятої статті 182 КПК України).

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в межах пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК України у вигляді 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та необхідною для забезпечення належної процесуальної поведінки.

Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути внесена до часу закінчення дії цієї ухвали, суд покладає на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

З огляду на наведені обставини, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 177-179, 183, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання заступника начальника-начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_7 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України у кримінальному провадженні № 62024100140000619 від 12.09.2024 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 25 липня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою на відповідний депозитний рахунок за наступними реквізитами: одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код ЄДРПОУ - 26278626, банк отримувача - ДКС України, м. Київ, розрахунковий рахунок UA758201720355229001500000277, призначення платежу - внесення застави за підозрюваного ОСОБА_5 на виконання ухвали Романівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2026 року (справа № 294/942/26).

3 моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого та прокурора, що здійснюватимуть досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за першим викликом та до суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або роботи;

- не відлучатись за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, а саме за межі с. Рогачів Звягельського району Житомирської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України її підрозділу) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України (за наявності).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 25 липня 2026 року.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

У разі внесення застави підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_5 , захиснику, слідчому та прокурору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали, яка підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1