Рішення № 136937990, 06.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51122/25-ц

пр. 2-5798/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач, КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») теплову енергію у розмірі 56 737,93 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 37 957,68 грн., три проценти річних 11 639,83 грн., також 3 028,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 21.12.2015 року між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 521698-02 на постачання теплової енергії, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов`язувалася поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 86,6 кв.м, а абонент зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданим актом прийняття теплового вузла обліку № 2-7996.

11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії. Проте, відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з постачання теплової енергії, в результаті чого утворилася заборгованість за період з грудня 2015 року по квітень 2018 року у розмірі 56 737,93 грн.

У зв`язку з невиконанням свого зобов`язання позивач має право на підставі ст. 625 ЦК України на стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 37 957,68 грн. та трьох процентів річних у розмірі 11 639,83 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.01.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2026 року відкладено розгляд справи на 06.04.2026 року.

06.02.2026 року до суду представником Нітченко О.О. подано відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позову. Указувала, що відповідач була власником нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 (групи приміщень № 23-24) (в літ А) у місті Києві, але жодних договорів з «Київтеплоенерго» вона не укладала та нікого не уповноважувала на їх укладання. Зазначає, що 25.05.2021 року відповідач відчужила нежилі приміщення (групи приміщень № 23-24) (в літ А), загальною площею 86,6 кв.м, які знаходились адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем. Крім того, наголошувала, що позивачем пропущено строк позовної давності.

26.02.2026 року до суду представником позивача подано пояснення у яких зазначено, що з 12.03.2020 року і до 30.06.2023 року на території України встановлено і діяв карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 (COVID-19). 3 17.03.2022 року до 29.01.2024 року - діяв п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З 30.01.2024 року до 03.09.2025 року - діяла зупинка перебігу строків давності також відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Після 4 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідних положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Отже, строк позовної давності не може бути застосований до нарахувань, які знаходяться в періоді з листопада 2015 року по травень 2018 року, оскільки трирічний строк позовної давності по даним зобов`язанням не сплив.

Також, позовні вимоги стосуються періоду з грудня 2015 року по квітень 2018 року - часом перебування нерухомого майна у власності відповідача. Відтак саме ОСОБА_1 є належним відповідачем.

Представник позивача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; представник відповідача подав заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 21.12.2015 року між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 521698-02 на постачання теплової енергії, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов`язувалася поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальна площа 86,6 кв.м, а абонент зобов`язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пункт 8.1 Договору передбачає, що договір набуває чинності з 01.10.2015 року та діє до 15.04.2016 року.

Відповідно до п. 8.3. Договору, припинення дії договору не звільняє «Абонента» від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін. (п. 8.4 Договору).

Відповідно до п. 2.2.1, п. 2.2.2 Договору, Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Енергопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим КМДА (Додаток № 2).

Згідно п. 2.3.1. Договору відповідач зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.3.2. Договору, Відповідач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 Договору.

Відповідно до п.1 Додатку 3 до Договору, розрахунки з Відповідачем, за відпущену теплову енергію, проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ для потреб опалення - 1 252,83 грн (грн./Гкал).

Пункт 5 Додатку 4 до Договору визначає, що відповідач щомісяця самостійно отримує з 12 по 15 число в РТМ «Печерськ» за адресою: вул.. Курганівська, буд. 4: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в Центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданим актом прийняття теплового вузла обліку № 2-7996.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.05.2021 року ОСОБА_1 відчужила нежилі приміщення (групи приміщень № 23-24) (в літ А), загальною площею 86,6 кв.м, які знаходились адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «Київенерго» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води. Отже, набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з постачання теплової енергії.

Сума заборгованості відповідача за спожиті послуги з постачання теплової енергії до 01.05.2018 року за період з грудня 2015 року по квітень 2018 року становить 56 737,93 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 37 957,68 грн. та трьох процентів річних у розмірі 11 639,83 грн.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є здійснення оплати за надані йому послуги, у розмірі та у валюті, визначеними договором.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язанням. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги, а саме за отримання теплової енергії.

Так, відповідно до загальних умов виконання зобов`язанням, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язанням повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період часу з грудня 2015 року по квітень 2018 року у розмірі 56 737,93 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційну складову боргу та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першої ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції підлягають задоволенню, на підставі зазначених розрахунків наявних у позовній заяві.

Доводи відповідача про те, що вона є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.05.2021 року ОСОБА_1 відчужила нежилі приміщення (групи приміщень № 23-24) (в літ. А), які знаходились адресою: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 8, не заслуговують на увагу, з урахуванням того, що позовні вимоги стосуються періоду з грудня 2015 року по квітень 2018 року - час перебування нерухомого майна у власності відповідача.

Відповідачем не спростовано належними та допустимим доказами правильності нарахування КП «Київтеплоенерго» заборгованості за вказані послуги, а також не надано власного розрахунку заборгованості.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків давності у цій справі, суд зазначає наступне.

02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» ведено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення до суду із позовом, тобто станом на місяць жовтень 2025 року, продовжено дію воєнного стану на усій території України, а відтак і строк позовної давності зупинено.

Суд прийшов до переконання про те, що оскільки з 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, та зупиненням такого строку на час діє воєнного стану в Україні, який введений з 24.02.2022 та діє на момент розгляду справи у суді, а тому позивач в межах строку позовної давності мав право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, яка утворилася, починаючи з 02.04.2017 року. Заборгованість, яка утворилася до вказаної дати, стягненню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір відповідно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до платіжної інструкції від 03.10.2025 року № 12202 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиту до 01.05.2018 року теплову енергію у розмірі 56 737 (п`ятдесят шість тисяч сімсот тридцять сім) грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» інфляційну складову боргу у розмірі 37 957 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн. 83 коп.

Позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; код ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 20.04.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ