Рішення № 136937991, 13.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34107/25-ц

пр. 2-4580/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - позивач, ТОВ «Перший український експертний центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: 66 939,60 грн основної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 14.08.2018 року; 13 722,68 грн інфляційних втрат та 3 937,27 грн. - три проценти річних за період з 01.10.2018 року по 31.01.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.05.2025 року, а також 3 028,00 грн судових витрат.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житлові будинки на подальшу експлуатацію та обслуговування від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 2617» (далі - ТОВ «ЖЕК - 2617»), що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2017 року. Позивач є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «ЖЕК - 2617» у зв`язку з припиненням цього товариства шляхом приєднання до ТОВ «Перший український експертний центр». Таким чином, позивач з 01.07.2017 року є виконавцем послуг з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2018 року.

Позивачем надавались житлово-комунальні послуги у вказаному житловому будинку, у тому числі і у належній відповідачу квартирі, у повному обсязі та належним чином, однак відповідач свої обов`язки з щомісячної оплати комунальних послуг не виконував.

Посилаючись на те, що відповідач, користуючись житлово-комунальними послугами, не повністю оплачує вартість отриманих комунальних послуг, у зв`язку з чим у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 66 939,60 грн. за період з 14.08.2018 року по 30.06.2025 року, на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 319, 322, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просить стягнути з відповідача на свою користь указану суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ТОВ «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.10.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2025 року відкладено розгляд справи на 04.02.2026 року.

27.01.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Указувала, що заборгованість за твердженням позивача виникла починаючи з 14.08.2018 року, відтак право позивача на звернення до суду щодо заборгованості, яка виникла у 2018-2021 роках, припинилося не пізніше 2021-2024 років відповідно. Позов подано лише у липні 2025 року, тобто після спливу строку позовної давності щодо значної частини заявлених вимог.

20.01.2026 року до суду позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначено, що із 02.04.2020 року до 30.06.2023 року перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Зупинка строків стосувалася відносин, визначених у ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України.

Карантин скасовано з 01.07.2023 року, але Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022; в редакції Закону № 3450-1X від 08.11.2023 наступного змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Крім того, у зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними Указами Президента України. Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідних положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025 року, відновлено перебіг позовної давності.

02.02.2026 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2025 року відкладено розгляд справи на 04.02.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2026 року відкладено розгляд справи на 13.04.2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка від 02.07.2025 року № 433716269) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2058, виданий 14.08.2018 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соболєва В.Л.

Згідно з передавальним актом ТОВ «ЖЕК - 2617» від 15.09.2017 року все майно, права та зобов`язання ТОВ «ЖЕК - 2617» стосовно всіх його кредиторів та дебіторів, включаючи зобов`язання, що оспорюються сторонами, а також всі активи і пасиви, після його припинення переходять до правонаступника - ТОВ «Перший український експертний центр».

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини за адресою: АДРЕСА_1 , від 01.07.2017 року проведено обстеження активів вказаного житлового комплексу, що передається з обслуговування ТОВ «ЖЕК - 2617» на обслуговування ТОВ «Перший український експертний центр».

Позивач з 01.07.2017 року надає житлово-комунальні послуги та є виконавцем послуг з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У ОСОБА_1 утворилась перед ТОВ «Перший український експертний центр» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 66 939,60 грн. за період з 14.08.2018 року по 30.06.2025 року.

Відповідно до ст. 10 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 24 ЖК УРСР, житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

За положеннями ст. 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити надані їм житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає житлово-комунальні послуги у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу, проте він не в повному обсязі оплачував вартість отриманих житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, вищевказана стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якими він користувався та які були надані позивачем.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язанням. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язанням, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Передбачена п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року в справі № 6-2023цс15.

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача 13 722,68 грн інфляційних втрат та 3 937,27 грн. - три проценти річних за період з 01.10.2018 року по 31.01.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.05.2025 року є обґрунтованими.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку, а наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення до суду із позовом, тобто станом на місяць квітень 2024 року, продовжено дію воєнного стану на усій території України, а відтак і строк позовної давності зупинено.

Суд прийшов до переконання про те, що оскільки з 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, та зупиненням такого строку на час діє воєнного стану в Україні, який введений з 24.02.2022 року та діє на момент розгляду справи у суді, а відтак строк позовної давності як за основою вимогою так і за вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до ст. 625 ЦК України не пропущено.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2025 року № 1100.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 028,00 грн. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 264, 265, 273, 280, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»: 66 939 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 60 коп. основної заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги; 13 722 (тринадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 68 коп. інфляційних втрат та 3 937 (три тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн. 27 коп. - три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, офіс 1004, код ЄДРПОУ 36844047.

Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 23.04.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ