Ухвала суду № 136920748, 18.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11133/26

Провадження № 1-кс/761/7769/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100001108 від 14.03.2024,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва поштою надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100001108 від 14.03.2024.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Шевченківським УП ГУ НП у м. Києві, за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100001108 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16 грудня 2022 року за результатами проведеної електронної закупівлі (індифікатор лоту: UA-2022-12-19-008305-a) між ПАТ АБ «Укргазбанк»(код ЄДРПОУ 23697280), в особі директора Департаменту закупівель та контролінгу ОСОБА_4 та ТОВ «ТОМКАС», в особі директора ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ 41903329) укладено договір поставки мережевого обладнання для інтернету Starlink в кількості 100 штук на загальну суму 5 677 тис. грн.

Згідно специфікації, що є додатком до вищевказаного договору, предметом закупівлі став комплект обладнання для доступу до мережі Інтернет в загальній кількості 100 шт. з вартістю понад 56 тис. грн за 1 шт.

Проведеним моніторингом електронної системи публічних закупівель Prozorro щодо придбання вказаного обладнання іншими замовниками на території України, встановлено, що вартість придбання в аналогічний період одного комплекту в середньому складає близько 30 тис. грн, враховуючи також те, що постачання здійснювалось гуртове.

Крім цього, встановлено, що суб`єкт господарювання в переважній більшості приймає участь у публічних закупівлях із банківськими установами державного сектору, починаючи з грудня 2022 року.

Аналізом господарської діяльності Товариства встановлено, що поставка вищевказаного мережевого обладнання здійснювалась лише до ПАТ АБ «Укргазбанк», відсутня також інформація щодо поставки іншим замовникам будь-якого іншого товару, який відповідає коду СР? (32531000-4 обладнання супутникового зв`язку).

Між іншим, спостерігається залучення пов`язаних суб`єктів господарської діяльності, з метою створення уявної конкуренції, та подання документів зі завідомо неправдивими відомостями у складі тендерної пропозиції, під час участі у відкритих торгах.

Отже, можливо дійти висновку, що під час здійснення закупівлі телекомунікаційного супутникового обладнання між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Укргазбанк» та суб`єктом господарювання за вищевказаним укладеним договором відбулось штучне завищення вартості предмета закупівлі, що дало змогу заволодіти надлишком отриманих коштів.

Для з`ясування вказаних обставин, що мають значення для кримінального провадження, виникла необхідність у застосуванні спеціальних знань, а саме у призначенні комплексної судової товарознавчої експертизи.

14.01.2026 отримано висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №2159-95/2025.01-06 відповідно до якого: в обсязі наданих матеріалів документально підтверджується різниця вартості обладнання в розмірі 1 340 833,00 грн., з урахуванням висновку судової товарознавчої експертизи від 27.11.2025 №977-95/2025.01-6 та укладеного договору №705/22 від 16 грудня 2022 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» і ТОВ «ТОМКАС».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2026 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 17.03.2026, в період часу з 07:03 по 08:28, в ході проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою НОМЕР_4 ; ноутбук MacBook Air Apple M2, серійний номер LQH6Y366TH, сірого кольору.

Постановою слідчого від 17.03.2026 на підставі ст.98 КПК України винесено постанову про визначення вищезазначеного майна речовими доказами у кримінальному провадженні.

З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.

Прокурор про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з`явився, при цьому звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність. Крім того, на обґрунтування доводів клопотання про арешт майна, долучив копії документів з матеріалів кримінального провадження.

Від представника власника вилученого майна - адвоката ОСОБА_7 на адресу суду надійшли письмові заперечення на клопотання про арешт майна. Так, адвокат зазначив, що ОСОБА_6 під час проведення обшуку було надано доступ для техніки, дозвіл на вилучення мобільного телефону та ноутбуку ухвалою слідчого судді не надався. Крім того, зазначив, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваної, з огляду на викладене просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В той же час, неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна на підставі наявних в розпорядженні слідчого судді документів, долучених до клопотання.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Шевченківської окружної прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100100001108 від 14.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

17.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою НОМЕР_4 ; ноутбук MacBook Air Apple M2, серійний номер LQH6Y366TH, сірого кольору.

Постановою слідчого від 17.03.2026 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024100100001108 від 14.03.2024.

Згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками вчинення якого розслідується кримінальне провадження та у межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, а також те, що вилучене майно, в ході проведення обшуку, цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речових доказів, з метою забезпечення їх збереження, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного майна.

При цьому, наведені адвокатом ОСОБА_7 заперечення на клопотання прокурора про арешт майна, не можуть бути взяті до уваги слідчим суддею, оскільки вони спростовуються дослідженими матеріалами досудового розслідування, долученими до клопотання про арешт майна.

Крім того, положеннями КПК України визначено, що майно, яке має ознаки речового доказу, вилучається та на нього може бути накладений арешт незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність вилученого майна у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва про дозвіл на проведення обшуку, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, з урахуванням дотримання прокурором вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

Крім цього, на переконання слідчого судді, прокурором у клопотанні доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що у разі повернення тимчасово вилученого майна власник зможе його приховати, знищити його або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, з наданих прокурором протоколів огляду мобільного телефону та ноутбуку, вилученого в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 вбачається, що на них міститься інформація, яка має значення для кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею врахована стадія кримінального провадження, в якому досудове розслідування ще не закінчено, органом досудового розслідування здійснюються слідчі /розшукові/ та інші процесуальні дії, в тому числі щодо вилученого майна, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження є необхідним для досягнення дієвості та виконання завдань кримінального провадження, визначених положеннями ст. 2 КПК України.

Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100001108 від 14.03.2024, - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон iPhone 16 Pro Max, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою НОМЕР_4 ; ноутбук MacBook Air Apple M2, серійний номер LQH6Y366TH, сірого кольору.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя