Постанова № 13688426, 05.08.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

5 серпня 2010 р. №2а-4402/10/1070 приміщення суду за адресою:

м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 , зал судових засідань № 1018

час прийняття постанови : 10 год. 16 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Леонтович А.М.

при секретарі - Воронюк М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шапочкін Д.Ю. (за довіреністю)

від відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит Київ» про стягнення податкової заборгованості в сумі 36 111 грн 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Ірпінська обєднана державна податкова інспекціяКиївської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит Київ», в якому просить стягнути до Державного бюджету України заборгованість перед бюджетом в сумі 36 111 грн 45 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та земельного податку з юридичних осіб. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обовязкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами. Виявивши наявність у відповідача податкової заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості до державного бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та просив позов задовольнити.

Відповідач до суду повторно не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, явку повноважних представників не забезпечив.

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Візит - Київ» є юридичною особою, що зареєстровано 25.08.1998 року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13571200000000128), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 25.08.1998 року за № 745.

У відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та земельного податку з юридичних осіб.

Податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав.

Відповідачем було подано до Ірпінської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість згідно з якими платником податків самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32024 грн 04 коп.

Крім того, працівниками Ірпінської ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість (акт від 26.11.2008 року №2221/15-3/30023630/392). Перевіркою встановлено факт порушення відповідачем підпункту 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі Закон України № 2181-ІІІ)

За результатами перевірки податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ прийнято і надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 №000492150/0, згідно з яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 518 грн 53 коп. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 26.11.2008 року і не оскаржено в установленому порядку. Таким чином, сума податкового зобовязання вважається узгодженою.

Сума заборгованості відповідача за податком на додану вартість разом із штрафною санкцією становить 32542 грн 57 коп.

Податкова заборгованість з податку на прибуток виникла з таких підстав.

У лютому 2009 року відповідачем було подано до Ірпінської ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І-й квартал 2008 року в якій позивач самостійно визначив податкове зобовязання за цим платежем в сумі 1425,00 грн.

Крім того працівниками Ірпінської ОДПІ у січні та листопаді 2009 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати відповідачем податку на прибуток (акт від 29.01.2009 року № 26/75 та від 30.11.2009 року № 517/1769). Перевірками встановлено порушення вимог пункту 16.4. статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-ІІІ.

За результатами перевірок були винесені податкові повідомлення рішення від 29.01.2009 року № 0000351510/0 в сумі 348 грн 33 коп. та від 30.11.2009 року № 0012291510/0 в сумі 170 грн 00 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача та відповідно отримані 29.01.2009 року та 08.12.2009 року.

Відповідач вказані суми податку до бюджету в установлені строки не сплатив.

За порушення строків сплати податкових зобовязань відповідачу нараховано пеню в сумі21 грн 19 коп.

Загальна сума заборгованості відповідача за податком на прибуток разом із фінансовими санкціями та пенею становить 1779 грн 19 коп.

Податкова заборгованість за земельним податком виникла у відповідача з таких підстав.

У лютому 2009 року відповідачем подано до Ірпінської ОДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік (від 25.02.2009 року), в якому він самостійно визначив податкові зобовязання за цим платежем, а саме: 2841 грн 36 коп. за рік із щомісячною сплатою 236 грн 78 коп.

Оскільки заборгованість добровільно відповідачем сплачена не була, податковим органом надіслано на адресу відповідача першу і другу податкові вимоги (від 11.12.2008 №1/461 та від 21.01.2009 №2/39), однак відповідач податкову заборгованість не погасив.

На день судового розгляду загальна сума податкової заборгованості відповідача за податком на додану вартість становить 32542 грн 57 коп., податком на прибуток приватних підприємств 1779 грн 19 коп. та земельним податком з юридичних осіб -1789 грн 69 коп., що підтверджується довідкою Ірпінської ОДПІ станом на 11.03.2010 року про суми податкової заборогованості.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону Украіни «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при сплаті податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до статті 2 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток є, зокрема, субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Обєктом оподаткування, в силу статті 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (стаття 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР) .

Валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (стаття 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР) .

Ставка податку визначена статтею 10 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» і становить 25 відсотків до обєкта оподаткування.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Згідно з статтею 17 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України №2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України №2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону №2181-ІІІ податкова декларація. розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 5 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, якщо базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №2181-ІІІ податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобовязання).

У разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ п латник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від №2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України №2181-III, є виключно податкові органи.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України №2181-ІІІ, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій. Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги податкового органу правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит Київ» про стягнення заборгованості в сумі 36111 грн. 45 коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит Київ» (місцезнаходження: 08296, Київська область, смт. Ворзель, проспект Жовтня, 25, ідентифікаційний код 30023630) до Державного бюджету України податкову заборгованість в сумі 36 111 (тридцять шість тисяч сто одинадцять) грн. 45 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: (підпис) А.М. Леонтович

З оригіналом згідно. Суддя

Повний текст постанови виготовлено 09.08.2010 року