Рішення № 136880821, 26.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4515/26

пр. № 2/759/7366/26

26 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором за Договором №0933572159/2 від 21.08.2020 у загальному розмірі 60 781,73 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Договір №0933572159/2.

За змістом укладеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зобов`язалось на умовах та порядку, визначених у договорі, надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 010,00 грн., а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кошти, сплатити проценти за їх використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.

Позивач вказав, що кредитодавець свої зобов`язання за укладеним договором виконав належним чином, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. Натомість ОСОБА_1 своє грошове зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 60 781,73 грн.

18.10.2021 було укладено договір №18-10/21 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 0933572159/2.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 0933572159/2.

На підставі викладеного позивач просить позовну заяву задовольнити, стягнувши із відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 60 781,73 грн. та вирішити питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його місця проживання, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 13 березня 2026 року та судова повістка про виклик до суду відповідачу ОСОБА_1 були направлені на його останню відому адресу місця проживання відповідно до відомостей з кредитного договору.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення із відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній».

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 був повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано договір про надання фінансового кредиту №49051-10/2024 від 26.10.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора, який було направлено на номер телефону відповідача, зазначений ним під час укладення кредитного договору.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 25.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» із заявкою-анкетою на отримання кредиту №3237864, яку підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «7r2u2z».

25.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» направило ОСОБА_1 пропозицію укласти Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0933572159/2 від 21 серпня 2020 (оферта) та надання кредиту згідно Заявки-анкети №3237864 від 25 серпня 2020 року, яка була акцептована ОСОБА_1 25.08.2020 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «7r2u2z».

Таким чином, 25.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , на підставі Заявки-анкети № 3237864, на умовах Пропозиції укласти Договір надання позики, що акцептована ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0933572159/2.

Основними умовами надання кредиту визначено: розмір кредиту - 4 010,00 грн.; строк користування кредитом - 30 днів; строк дії договору - 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами; максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.

Умовами Договору передбачено, що всі інші умови викладені у Правилах, з якими ОСОБА_1 ознайомився до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Підписуючи електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора кредитний договір №0933572159/2, ОСОБА_1 погодився, що строк користування кредитом становить 30 днів, внаслідок чого загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 105,25 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації, 2 105,25 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки; а 4 210,50 грн., за умови неналежного виконання умов Договору.

Таким чином, 25.08.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Реквізити банківської платіжної картки, на яку ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредитні кошти, наявні у Заявці-Анкеті на отриманні кредиту №3237864, - НОМЕР_1.

Зі змісту листа директора ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» за вих. №12479_25909112745 від 09.09.2025 встановлено, що 25.08.2020 ТОВ «ІНФІНАНС», за посередництвом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на підставі укладеного між ними договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017, здійснило переказ грошових коштів у сумі 4 010,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що співпадає із номером банківської платіжної картки, яку вказав ОСОБА_1 у Заявці-Анкеті на отриманні кредиту №3237864.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ІНФІНАНС» належним чином виконало своє зобов`язання за договором №0933572159/2, перерахувавши на платіжний засіб ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ), зазначений ним під час укладення договору, грошові кошти у розмірі 4 010,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ІНФІНАНС», вбачається, що ОСОБА_1 своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за його використання не виконав, внаслідок чого допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ІНФІНАНС», судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 60 781,73 грн., з яких: 4 010,00 грн. - заборгованість за тілом, 56 771,73 грн. - заборгованість за відсотками.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови надання кредиту, що були погоджені сторонами, суд погоджується із вказаним розрахунком заборгованості та вважає його правильним та обґрунтованим.

Відсотки на заборгованість ОСОБА_1 нараховувались з 25.08.2020 по 18.10.2021 (дата продажу права вимоги).

Водночас, за умовами договору №0933572159/2, ОСОБА_1 погодився, що строк користування кредитом становить 30 днів, внаслідок чого загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2 105,25 грн., за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації, 2 105,25 грн., при використанні Номінальної відсоткової ставки; а 4 210,50 грн., за умови неналежного виконання умов Договору.

Таким чином, строк кредитування становить 30 днів - з 25.08.2020 по 24.09.2020.

У період з 25.08.2020 по 24.09.2020 відсотки нараховувались у розмірі 1,75 % на день, що становить 70,18 грн.

Однак, із 25.09.2020 ТОВ «ІНФІНАНС» нараховувало відсотки на заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 3,5 % в день у розмірі 140,35 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ІНФІНАНС», судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 60 781,73 грн., з яких: 4 010,00 грн. - заборгованість за тілом, 56 771,73 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зважаючи на встановлені судом обставини, враховуючи погоджений сторонами строк кредитування (30 днів до 24.09.2020), суд вважає обґрунтованою до стягнення суму відсотків за ст. 1048 ЦК України у розмірі 2 105,40 грн.

Нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 з 25.09.2020 здійснювалось на підставі ст. 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Так, умовами договору №0933572159/2 передбачено, що всі інші умови викладені у Правилах, з якими ОСОБА_1 ознайомився до укладення Договору, та які є невід`ємною частиною Договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Відповідно до пункту 7.3.6 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», у випадку неналежного виконання Позичальником умов Договору, якщо Відсоткова ставка дорівнює 1,75 % за один день користування кредитом - на період строку користування Кредитом в розмірі Відсоткової ставки встановленої Договором, на період прострочення Позичальником строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом застосовується Максимальна відсоткова ставка.

Таким чином, нарахування відсотків у розмірі 3,5 % на день (максимальна ставка відповідно до умов укладеного договору) на період прострочення строків сплати поточного кредиту та процентів за користування кредитом відповідає Правилам надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal».

Так, у період з 25.09.2020 по 18.10.2021 ТОВ «ІНФІНАНС» нарахувало на заборгованість ОСОБА_1 відсотки за прострочення виконання зобов`язання у загальному розмірі 54 666,33 грн., що відповідає узгодженим умовам договору.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із досліджених під час судового засідання: Договору факторингу №18-10/21 від 18.10.2021, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Фактор); Акту приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді від 18.10.2021 за Договором Факторингу №18-10/21 від 18.10.2021; платіжного доручення №0291900000 від 20.10.2021; Реєстру боржників до Договору факторингу №18-10/21 від 18.10.2021, - встановлено, що від ТОВ «ІНФІНАНС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за договором №0933572159 на загальну суму 56 771,73 грн. з яких: 4 010,00 грн. - залишок по тілу кредиту, а 56 771,73 грн. - залишок по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №0933572159, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Товариством здійснено нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за період з 18.10.2021 по 09.01.2023 у загальному розмірі 31 508,57 грн.

Аналізуючи здійснені товариством нарахування процентів, суд керується висновками ВП ВС, що були викладені у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Нарахування відсотків на заборгованість ОСОБА_1 здійснено відповідно до статті 625 ЦК України на підставі положень пункту 7.3.6 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal».

Водночас, суд звертає увагу, що свобода договору не є абсолютною і обмежена засадами справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 ЦК України).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/602/24 від 02.07.2025, суд має право зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, якщо вони є очевидно неспівмірними із наслідками правопорушення або майновим станом сторін. У цій же постанові Велика Палата наголосила, що три проценти річних є мінімальною законодавчою межею, нижче якої зменшення неможливе, проте верхня межа договірних процентів за статтею 625 ЦК України підлягає судовому контролю на предмет пропорційності (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).

Суд бере до уваги, що відповідач у цих правовідносинах є споживачем, що вимагає застосування особливого стандарту захисту його прав. Нарахування сум, які у десятки разів перевищують тіло кредиту, перетворює відповідальність за прострочення на джерело отримання кредитором невиправданих надприбутків, що неприпустимо в цивільному праві. Виходячи з принципів розумності та пропорційності, суд вважає за необхідне застосувати механізм зменшення розміру процентів за статтею 625 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про можливість обмеження загального розміру процентів за статтею 625 ЦК України сумою, нарахованою ТОВ «ІНФІНАНС» по 18.10.2021, тобто день відступлення права вимоги за договором факторингу №18-10/21.

Під час дослідження Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Новий кредитор); Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023; Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023; Акту прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023; Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, - встановлено факт переходу від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за договором №0933572159 на загальну суму 92 290,30 грн. з яких: 4 010,00 грн. - залишок по тілу кредиту, а 88 280,30 грн. - залишок по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №0933572159, складеного ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», Товариством здійснено нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами за період з 10.01.2023 по 04.02.2026 у загальному розмірі 15 649,02 грн.

Водночас, суд дійшов висновку про можливість обмеження загального розміру процентів за статтею 625 ЦК України сумою, нарахованою ТОВ «ІНФІНАНС» по 18.10.2021, тобто день відступлення права вимоги за договором факторингу №18-10/21 з підстав, викладених вище.

Крім того, у поданому позові ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просило стягнути із ОСОБА_1 не всю суму заборгованості за договором, а лише її частину, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 010,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 56 771,73 грн., а всього 60 781,73 грн.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що позивач просить стягнути відсотки станом на 18.10.2021.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №0933572159 підлягають задоволенню у загальному розмірі 60 781,73 грн., з яких: 4 010,00 грн. - тіло кредиту, а 56 771,73 грн. - відсотки за користування кредитними коштами.

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0933572159/2 від 25.08.2020.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.

Суд звертає увагу, що протягом розгляду справи відповідачем не подано пояснень чи письмових доказів на підтвердження неможливості виконання умов договору.

Судом встановлено, що на підставі укладеного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, оскільки умови договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити, стягнувши із відповідача на користь позивача заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0933572159/2 від 25.08.2020 у загальному розмірі 60 781,73 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію договору № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»; копію прайс-листа Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявку на надання юридичної допомоги №979 від 01.01.2026 щодо супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по договору №0933572159/2 на загальну суму послуг 16 000,00 гривень; витяг з акту №18 від 30.01.2026 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 з якого вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» погодило надання правових послуг АО «Лігал Ассістанс» щодо відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 16 000,00 гривень.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, із відповідача на користь позивача слід стягнути 16 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 0612470048 від 13.02.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» здійснило платіж у розмірі 2 662,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) суму заборгованості за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0933572159/2 у загальному розмірі 60 781 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят одна) гривня 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926; місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 травня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко