Ухвала суду № 136880818, 26.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/68/26

ун. № 759/6158/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю стягувачів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії з припинення обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року скаржник ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з вищевказаною скаргою через систему «Електронний суд». У своїй скарзі він просить суд визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття заходів для скасування арешту на все майно боржника та виключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Також скаржник просить зобов`язати посадових осіб Відділу зняти накладений 23.01.2017 року державним виконавцем Мазуром Г.І. арешт та виключити відомості про боржника ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Єдиного реєстру боржників.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця від 24.04.2018 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Строк повторного пред`явлення виконавчого листа сплив 24.04.2021 року, а ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2021 року правонаступнику стягувача було відмовлено в поновленні цього строку. Представник скаржника зазначає, що оскільки виконавчі дії не здійснюються понад 8 років, стягувач втратив майновий інтерес, а витрати виконавчого провадження та виконавчий збір були примусово погашені у 2018 році за рахунок реалізації земельної ділянки боржника в Обухівському районі. З огляду на це, подальше обмеження прав боржника, на думку скаржника, є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном. На заяву боржника від 12.03.2026 року про зняття обмежень орган ДВС листом від 07.04.2026 року надав відмову, яку скаржник вважає незаконною.

26.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшло письмове заперечення на скаргу. Орган ДВС вважає доводи скаржника безпідставними та просить у задоволенні скарги відмовити повністю. Заперечення мотивовані тим, що за виконавчим листом № 759/6158/13-ц підлягало стягненню 16 996 087,62 грн. У 2018 році за рахунок реалізації майна було стягнуто лише 526 093,47 грн (з яких безпосередньо стягувачу надіслано 473 040,00 грн), відтак залишок основного боргу перед стягувачем є нестягнутим і не погашеним. Державна виконавча служба вказує, що повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону не є закінченням виконавчого провадження та, відповідно до ст. 40 цього Закону, не тягне за собою зняття арешту та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників. Крім того, матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 наразі знищені у зв`язку із закінченням 3-річного строку їх зберігання в архіві, а правові підстави для самостійного зняття арешту виконавцем за відсутності доказів повного розрахунку згідно зі ст. 59 Закону відсутні.

22.05.2026 року через систему «Електронний суд» від стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» надійшли письмові додаткові пояснення у справі. У поданих поясненнях ТОВ «Брайт Інвестмент» зазначає, що скарга є повністю необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Стягувач вказує, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28.08.2015 року у цивільній справі № 759/6158/13-ц було задоволено позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 345/П/99/2007-840 від 25.07.2007 року в загальній сумі 16 962 646 грн 62 коп., а також судовий збір у сумі 3 441 грн 00 коп., а всього - 16 966 087 грн 62 коп. Надалі, на підставі договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке в свою чергу на підставі договору № GL48N718070_blank_01 від 30.09.2020 року відступило право вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент». Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року у справі № 759/6158/13-ц ТОВ «Брайт Інвестмент» визнано правонаступником та замінено ним первісного стягувача. ТОВ «Брайт Інвестмент» наголошує, що рішення суду від 28.08.2015 року залишається невиконаним, заборгованість не погашена, а чинним законодавством не передбачено обов`язку виконавця знімати арешт у разі повернення виконавчого листа стягувачу через відсутність майна, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином через електронні кабінети. Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно оцінивши доводи скарги, заперечення органу виконавчої служби та додаткові пояснення стягувача, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28.08.2015 року у цивільній справі № 759/6158/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 345/П/99/2007-840 від 25.07.2007 року в загальній сумі 16 962 646 грн 62 коп. та судовий збір у сумі 3 441 грн 00 коп., а всього стягненню підлягало 16 966 087 грн 62 коп. На підставі вказаного рішення судом було видано виконавчий лист.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вказаного виконавчого листа № 759/6158/13-ц, виданого 23.05.2016 року.

23.01.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Відомості про боржника також внесено до Єдиного реєстру боржників.

Оскільки майна виявлено не було, 24.04.2018 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року у справі № 759/6158/13-ц задоволено заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» та замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент».

Ухвалою суду від 30.11.2021 року ТОВ «Брайт Інвестмент» відмовлено у поновленні строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язки та права державного виконавця визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII (статтею 11 Закону № 606-XIV).

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із положеннями статті 11 цього Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В силу статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною другою статті 50Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника тільки в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 425/1341/17, від 10.04.2019 у справі № 522/15772/16- ц.

На даний час порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника врегульовано ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми слідує, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження. У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 чітко розмежувала правові підстави та наслідки дій виконавця, зазначивши, що законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу. Таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження. Арешт з майна боржника підлягає зняттю виконавцем лише у двох випадках: 1) при закінченні виконавчого провадження (за винятком визначених випадків); 2) при поверненні виконавчого документа безпосередньо до суду або іншого органу, який його видав (ст. 40 Закону). Повернення ж листа самому стягувачу через відсутність майна не є самостійною підставою для зняття арешту органом ДВС.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника (таких як повне погашення заборгованості, скасування заходів забезпечення позову тощо). Як обґрунтовано вказано стягувачем та органом ДВС, жодної з передбачених статтею 59 Закону підстав скаржником не зазначено і суду не надано. Рішення суду від 28.08.2015 року про стягнення понад 16,9 мільйонів гривень залишається невиконаним, а заборгованість перед ТОВ «Брайт Інвестмент» - непогашеною. Сплив строків пред`явлення листа до виконання не ліквідує саме матеріальне зобов`язання боржника та не зобов`язує виконавця порушувати процедуру припинення обтяжень.

Оскільки закон не надає виконавцю права самостійно знімати арешт чи виключати відомості з реєстру боржників за умови невиконаного судового рішення та повернення листа за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону, Відділ примусового виконання рішень, відмовляючи у знятті обтяжень, діяв виключно в межах своїх повноважень. Факт протиправної бездіяльності з боку посадових осіб ДВС повністю спростовується нормами матеріального права та матеріалами справи.

За таких умов, скарга в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (ст. 447 ЦПК України) є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 9, 37, 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 18, 258-261, 353-355, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю стягувачів: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії з припинення обтяжень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинського районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О.Петренко