Рішення № 136879426, 30.04.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1300/26

провадження № 2/753/5208/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15.05.2021 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1916456 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000 грн., строком на 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов`язання згідно з договором у повному обсязі.

08.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (правонаступником якого є «СВЕА ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 1-08022022, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (правонаступником якого є «СВЕА ФІНАНС») за плату права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 1-08022022від 08.02.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1916456 складає 20200 грн.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 200 грн., та судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16.02.2025 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2021 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1916456 в електронній формі з використанням електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до умов кредитного договору, сума Кредиту - 7 000 грн. (п.1.2); строк кредиту 30 днів (п.1.3); тип процентної ставки - фіксована (п.1.4); стандартна процентна ставка - 1,90% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки (п.1.4.1); знижена процентна ставка - 1,90% в день (п.1.4.2).

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

08.02.2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу № 1-08022022.

Відповідно до п.2.1. Договору факторингу ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (сума фінансування) за плату, а ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно з п.2.2 Договору факторингу загальний розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відступається за цим договором станом на дату укладення цього договору складає 61 476 704 грн. розмір заборгованості кожного з боржників зазначається в Реєстрі боржників, який складється сторонами в паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п.2.3. Договору факторингу, Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору. Реєстр боржників на електронному носії передається Первісним кредитором Новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру боржників на паперовому носії в частині основної інформації за кредитними договорами, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі боржників на паперовому носії та Реєстру боржників на електронному носії, перевагу має інформація Реєстру боржників на паперовому носії.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» № 1 від 25.03.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»

Згідно першої та останньої сторінки Реєстру боржнирків №1 (додатку №1) до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022, серед списку боржників та кредитних договорів відсутні відомості щодо відступлення права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021.

Відповідно до наданого позивачем Витягу з Реєстру божнирків №1 (додатку №1) до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022 року, відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021 у розмірі у розмірі 20 200 грн., з яких: сума осново боргу за кредитом - 7 000 грн.; нараховані відсотки - 13 200 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021 складає 20 200 грн., з яких: сума осново боргу за кредитом - 7 000 грн.; нараховані відсотки - 13 200 грн.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Надаючи правову оцінку кредитному договору, суд дійшов висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Поряд з цим, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нова назва ТОВ «СВЕА ФІНАНС») за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021 позивачем надано копію Витягу з Реєстру божнирків №1 (додатку №1) до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022 року, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021 у розмірі 20 200 грн., з яких: сума осново боргу за кредитом - 7 000 грн.; нараховані відсотки - 13 200 грн.

Наданий позивачем витяг з Реєстру божнирків №1 (додатку №1) до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022 року не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нова назва ТОВ «СВЕА ФІНАНС») за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021, зважаючи на те, що вказаний витяг не містить підпису уповноваженої особи та печаток первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - директором ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а тому не є витягом з реєстру прав вимоги.

Крім того, відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи передавались новому кредитору, як це передбачено ч.1 ст.517 ЦК України.

Також у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачу такого повідомлення за договором факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Суд враховує, що договором факторингу визначено, що розмір заборгованості кожного з боржників зазначається в Реєстрі боржників, який складється сторонами в паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку №1 до цього договору. Реєстр боржників на паперовому носії підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору.

Проте такого Реєстру прав вимоги, оформленого відповідного до вказаного додатку, зокрема, підписаного уповноваженими представниками сторін і скріпленого печатками сторін, позивачем не надано, а наданий витяг з Реєстру божників №1 (додатку №1) до Договору факторингу не містить підпису уповноваженої особи та печаток первісного кредитора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - директором ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та не відповідає вимогам, встановленим договором факторингу щодо форми реєстру боржників, отже не підтверджує переходу права вимоги за Кредитним договором, укладеним з відповідачем, від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Крім того, на першій та останній сторінках Реєстру боржнирків №1 (додатку №1) до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022, які надані позивачем, серед списку боржників та кредитних договорів відсутні відомості щодо відступлення права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Однак позивачем не надано Реєстру прав вимоги, оформленого та підписаного відповідно до договору факторингу.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором №1916456 від 15.05.2021 щодо заборгованості відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з наведених вище підстав.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 - 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА