Ухвала суду № 136869317, 26.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без руху

26 травня 2026 р. справа № 520/13265/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - позивач, заявник) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, Відділ, ВДВС) про скасування постанови від 12.05.2026 ВП № 80718465, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Масловим Д.Б. про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду,

встановив:

В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недолік у вигляді відсутності доказів оплати судового збору, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 161 КАС України.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3.328,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру (скасування постанови від 12.05.2026 ВП №80718465 про накладення штрафу 5.100,00 грн), а отже ставка судового збору в силу приписів ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання даного позову становить 2.662,40 грн.

У позовній заяві докази сплати судового збору відсутні.

Натомість у позовній заяві позивач вказує, що не передбачено сплату судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, покликаючись на постанову Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №565/256/15-ц.

Суд не погоджується з вказаними аргументами та зазначає, що у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №565/256/15-ц зроблено правовий висновок про те, що не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У подальшому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування статей 3, 4 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах, викладеному вищезгаданій постанові від 18.01.2018 у справі №565/256/15-ц, а тому своєю ухвалою від 15.03.2018 передав справу №915/955/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС, сплачується судовий збір.

Водночас із цим, суд зважає, що відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Cуд наголошує, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень субєктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим варіантом тлумачення норми національного закону України є визнання відсутності обов"язку позивача як стягувача у виконавчому провадженні з приводу повторної сплати судового збору за вирішення спору стосовно виконання судового рішення, постановленого на користь означеного учасника суспільних відносин, позаяк протилежне тлумачення змісту спірних правовідносин у цій частині суперечить ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, адже призводить до повторної (подвійної) сплати судового збору в одному і тому ж самому фактичному спорі (бо виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження).

Подібні за змістом правові висновки містяться у рішенні Конституційного суду України від 13.05.2024 №6-р(ІІ)/2024 (справа про обов`язковість судового рішення).

Окрім того, подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2025р. у справі №440/8929/24.

Проте, у межах спірних правовідносин позивач у виконавчому провадженні має статус не стягувача, а боржника.

Відносно позивача не постановлялось судового рішення, під час процедури примусового виконання якого державним виконавцем було вчинено управоінське волевиявлення з приводу прав (інтересів) позивача як стягувача у виконавчому провадженні.

Навпаки, оскаржений позивачем штраф був накладений у зв`язку із невиконання позвиачем рішення суду як боржником.

Тому доводи позивача про те, що судовий збір за подання позову про скасування постанови державного виконавця не сплачується, у даному конкретному випадку є безпідставними.

З огляду на зміст заявлених вимог та положення ч.1 ст.4, п.3 ч.2 ст.4, ч.3 ст.4, ч.4 ст.6 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI "Про судовий збір" для усунення недоліку позивачу належить подати до суду оригінал документу про оплату судового збору у розмірі 2.662,40 грн. на рахунок - UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст. 169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 119, 133, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову в 1 день з календарної дати отримання цієї ухвали.

Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду доказів сплати судового збору.

Роз`яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.

Копію даної ухвали направити заявникові з урахуванням ч.6 ст.18, ч.7 ст.18, ч.7 ст.251, ч.11 ст.251 КАС України.

Роз`яснити, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко