Постанова № 13686271, 31.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-18826/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

від позивача:Бабій М.В., Мельника В.О., представника,

від відповідача: Бондаренко Ю.В., представника.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»звернулось з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві №0000834110/1 від 09.10.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акту перевірки про порушення, вчинене позивачем, є помилковими та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, зокрема на тому, що позивачем не було допущено порушення, оскільки балансова вартість товарних запасів була вірно обрахована.

При цьому позивач посилається на те, що для ведення бухгалтерського обліку товарних запасів підприємства, зокрема вугілля, ним застосовується метод «ЛІФО», а для ведення податкового обліку метод оцінки убутку запасів середньозваженої вартості однорідних запасів.

Відповідачем письмового заперечення на позов не надано, проте в судовому засіданні представником позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що при проведенні перевірки було встановлено, що при визначенні балансової вартості запасів позивачем було допущено порушення, зокрема, невірно визначено вартість.

При цьому, відповідач посилається на дані рахунку 20 (записи на складах) бухгалтерського обліку позивача. Відповідачем заперечується можливість застосування різних методів бухгалтерського обліку для ведення податкового та бухгалтерського обліку, та стверджується, що при визначенні податкових зобовязань мають застосовуватися тільки методи бухгалтерського обліку, запровадженого на підприємстві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією в м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) було проведено виїзну планову перевірку закритого акціонерного товариства «Екостандарт» (далі позивач), за результатами якої 26.11.2010р. складено Акт №617/41-10/21661022 «Про результати планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства «Екостандарт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р.»(далі акт перевірки).

В ході проведення перевірки, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП встановлено порушення позивачем пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000834110/0 від 09.12.2010, яким позивачу визначено податкові зобовязання зі сплати 180684,00 грн. податку на прибуток, з яких 120456,00 грн. донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств та організацій, а 60228,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем сформульовані на підставі того, що проведеною перевіркою відображеного показника за друге півріччя 2008 року у сумі 16 651 335,00грн.; 2009 рік у сумі 3 729 421,00грн.; 1 півріччя 2010 року у сумі 2 126 760,00 грн. на підставі бухгалтерських рахунків: 20.1 "Сировина й матеріали"; 20.3 "паливо"; 20.4 "тара й тарні матеріали"; 20.5 «будівельні матеріали»; 20.6 "матеріали передані в переробку"; 20.7 "запасні частини"; 20/8 "матеріали сільськогосподарського призначення"; 20.9 "інші матеріали"; 22 "малоцінні та швидкозношувальні предмети"; 28.1 "товари на складі"; 28.2 "товари в торгівлі"; 28.3 "товари на комісії"" актів прийму - передачі товарів (робіт, послуг) та укладених договорів з вітчизняними покупцями товарів (робіт, послуг) встановлено заниження задекларованих З AT „Екостандарт" показників у рядку 01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" у розмірі 481 822грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ЗАТ „Екостандарт" безпідставно занижено валовий дохід по операціях з обліку придбання та використання у господарській діяльності вугілля у розмірі 481 822грн., у т.ч. за 2008 рік у сумі 481 822грн.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснювалася перевірка правомірності задекларованих ЗAT „Екостандарт" показників у рядку 01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" у розмірі 481 822грн. за даними метод оцінки убутку запасів середньозваженої вартості однорідних запасів, натомість, відповідачем було автоматично порівняно дані бухгалтерського обліку позивача з даними декларацій, поданих позивачем.

При цьому відповідач посилався на те, що законодавчо заборонено використовувати інші, ніж такі, що застосовуються в бухгалтерському обліку підприємства, методи ведення податкового обліку.

Суд з правомірністю даних тверджень не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з абзацом першим пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з абзацами восьмим пункту 5.9 статті 5 вищезазначеного Закону, з метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Отже, даною нормою Закону прямо визначено, що, для податкового обліку платник податку має право здійснювати оцінку вибуття запасів за одним з вибраних методів бухгалтерського обліку.

Позивачем було надано наказ від 31.12.2007р. №416, згідно з п. 14 якого методом оцінки убутку запасів на підприємстві для цілей бухгалтерського обліку визначено метод ЛІФО, для цілей податкового обліку метод середньозваженої вартості.

Судом не приймаються посилання відповідача на абзац шістнадцятий пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Суд доходить висновків, що даною правовою нормою передбачено лише право платника податку на визначення зміни вартості раз на рік (за наслідками року), на відміну від загальних правил (за результатами податкового періоду), а жодних обовязків позивача, зокрема, щодо визначення методу оцінки, дана правова норма не встановлює.

Отже, позивачем правомірно було застосовано два різні методи для визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів з метою бухгалтерського обліку активів підприємства, та з метою обрахування податків та складання податкової звітності.

Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" визначено такий критерій заповнення декларацій, як відповідність даним податкового обліку підприємства.

Натомість, відповідачем було перевірено відповідність декларації, поданих позивачем, даним бухгалтерського обліку щодо приросту (убутку) балансової вартості товарів, при цьому даних податкового обліку перевірено не було.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом вбачається, що в процесі судового розгляду не виявилося за можливе встановити докази на підтвердження обставин порушення позивачем правил оподаткування, оскільки правомірність ведення податкового обліку відповідачем не перевірялася.

Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Акт перевірки позивача та надані відповідачем документи не містять ні переліку відсутніх документів, ні пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності документів, на підставі яких позивачем формувалися дані податкового обліку.

Акт перевірки містить посилання на те, що на письмовий запит СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 03.11.2010 року №2 про надання письмових пояснень щодо встановлених порушень, отримано відповідь від 17.11.2010 року, де зазначено, що при визначені показників, задекларованих в рядку 01.2.К1 (приріст балансової вартості запасів) та рядку 04.2. К1 (убуток балансової вартості запасів) згідно наказу про облікову політику підприємства, у податковому обліку використовується метод оцінки убутку запасів середньозваженої вартості однорідних запасів, а у бухгалтерському обліку - метод «ЛІФО».

Проте, дані саме податкового обліку позивача відповідачем не перевірялися, жодних подальших дій для встановлення обставини відповідності даних податкового обліку позивача даним податкових декларацій не вчинено.

Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимог п.п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів потягло за собою неможливість встановлення обставини відповідності даних податкового обліку позивача даним податкових декларацій під час судового розгляду.

На підставі вищевикладеного, судом вбачається, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків № 0000834110/1 від 09.10.2010р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян