Постанова № 13686267, 31.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-74/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

за участі третьої особи

без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції»

про скасування податкового повідомлення - рішення

за участю представників сторін:

від прокурора Висоцької О.О.

від відповідача: Макара О.З., Гончурук Н.П., Білоус Ю.В., представників

третьої особи : Вознесенської К.В., Марчука М.М., Копейчикова М.В., представників

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся заступник прокурора міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0004293540/0 від 27.09.10р., яким товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції» визначено податкові зобовязання зі сплати податку на прибуток в сумі 19257097,30грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в ході проведеної за зверненням директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції» перевірки законності винесення вищезазначеного повідомлення - рішення було встановлено його протиправність та принесено протест, який, в свою чергу, відповідачем було відхилено.

З метою всебічного та повного дослідження всіх обставин справи судом було залучено в якості третьої особи товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції».

В судовому засіданні 27.01.2011р. відповідачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, яке судом було задоволено частково, в судовому засіданні оголошено перерву. Також, в даному судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без руху, з мотивів відсутності доказів надіслання прокурором відповідачу копії позовної заяви та доданих документів. В задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з огляду на наявність таких доказів.

В судовому засіданні 31.01.2011р. відповідачем було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск прокурором строку звернення до суду, встановленого частиною пятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. В задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з огляду на те, що позов подано на підставі статті 21 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає подання позову протягом пятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту, лист щодо розгляду протесту відповідачем надіслано прокурору 16.12.2010р., на пошту позовну заяву здано 31.12.2010р.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлені порушення податкового законодавства в діях товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові Інвестиції», зокрема, невключення до складу валового доходу прибутку від операцій з розміщення інвестиційних сертифікатів до декларації за 9 місяців 2008 року, прибутку від операції з купівлі продажу корпоративних прав у 2009 році та відсоткового доходу у І кварталі 2010 року.

Третя особа вимоги прокурора підтримує з огляду на неправомірність винесеного рішення, стверджуючи про те, що нею правомірно не було включено до складу валового доходу суми, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ) та доходи від здійснення операцій з активами ІСІ від ТОВ «Будброк», ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва Сонячне місто», ТОВ «Надра Фінанс».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (далі відповідач) проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції»(далі третя особа), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.08.2005р. по 31.03.2010 p., валютного та іншого законодавства за період з 16.08.2005 р. по 31.03.2010 p., за результатами якої складено акт від 14.09.2010 №276/22-01/33640219. (далі акт перевірки)

Зазначеним актом було встановлено порушення третьою особою п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, невключення до складу валового доходу за 9 місяців 2008 року прибуток від операцій з розміщення інвестиційних сертифікатів у розмірі 8887,17 грн., у 2009 році прибуток від операцій з купівлі-продажу копоративних прав ТОВ "Київміськбуд-інвест" у розмірі 25075000, грн., у І кварталі 2010 року прибуток, повязаний з отриманням відсоткового доходу за облігаціями ТОВ "Надра-Фінанс" у розмірі 18748800,0 гривень.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010р. № 0004293540/0, яким третій особі донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 10958170,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8298927,30 грн.

Прийняття зазначених повідомлень рішень мотивовано висновками акту перевірки про порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали, на думку відповідача, в наступному.

1. Перевіркою було встановлено, що між ТОВ КУА «Промислові інвестиції», в інтересах ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд»(Емітент), та ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва - «Сонячне місто», було укладено договір купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №25/01 від 28.01.2010р., за умовами якого третьою особою мали бути продані інвестиційні сертифікати ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд КУА «Промислові інвестиції»загальною вартістю 25 074 775,52 грн.

Перевіркою було встановлено, а сторонами не спростовується, що, згідно з пунктом 2 вищезазначеного договору, протягом трьох робочих днів після підписання договору Інвестор сплачує Емітенту вартість цінних паперів, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ КУА «Промислові інвестиції»; протягом семи робочих днів наступного за зарахуванням грошових коштів на рахунок Емітент надає депозитарію ВАТ «Національний депозитарій України»розпорядження на переказ цінних паперів на рахунок у цінних паперах Інвестора; право власності на цінні папери переходить до Інвестора з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах Інвестора.

Також перевіркою було встановлено, що оплату за вищезазначеним договором проведено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до акту від 28.01.10, складеного між ТОВ «Надра-Альянс», ТОВ «ФК УБ «Сонячне місто»та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції», яким зафіксовано наявність зустрічних вимог по переданим корпоративним правам та цінним паперам. Зазначена заборгованість, згідно акту заліку, виникла на підставі наступних господарських операцій:

1. ТОВ «Надра-Альянс», придбало, а ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»продало, згідно договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав від 29.12.2009р., корпоративні права (частину частки) в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-інвест»; за умовами даного договору покупець зобовязався сплатити продавцю вартість частини частки в розмірі 25 075 000,00грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строк до 31 грудня 2009 року.

2. Згідно банківської виписки від 30.12.09, на рахунок ПЗНВІФ «Другий венчурний фонд»надійшли від ТОВ «Надра-Альянс»кошти в розмірі 25 075 000,00грн., з призначенням платежу - продаж корпоративних прав ТОВ «Київмісьбуд-інвест».

3. ТОВ «Надра-Альянс» та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»уклали додатковий договір від 22.01.10 до договору купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав (частину частки) в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-інвест», від 29.12.2009 про розірвання договору від 29.12.2009 на загальну суму 25 075 000,00грн., згідно умов якого покупець повертає отримані за Договором купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав від 29.12.2009р. корпоративні права , а продавець приймає у власність корпоративні права.

4.ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»продало цінні папери за договором купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №25/01 від 28.01.2010 ТОВ «ФК «Управитель будівництва - Сонячне місто»на суму 25 074 775,52грн.

5. ТОВ «ФК «Управитель будівництва - Сонячне місто»продало цінні папери -інвестиційні сертифікати згідно договору купівлі-продажу цінних паперів №2-Б/01 від 28.01.2010 ТОВ «Надра-Альянс»на суму 25 074 775,52грн.

6. ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»здійснило розрахунки з ТОВ «Надра-Альянс»у сумі 224,48грн.

7. Відповідно до акту від 28.01.10 сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 25 074 775,52грн.

Відповідач дійшов висновку, що переходу права власності відповідно договору купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №25/01 від 28.01.2010, як зазначено п.1 та п.2 вищевказаного акту заліку зустрічних однорідних вимог від 28.01.10, не могло бути, оскільки не було оплати. При цьому, відповідач посилався на приписи статті 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», згідно з якими сплата вартості цінних паперів ІСІ здійснюється тільки грошовими коштами. Оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.

Також відповідач стверджував, що між ТОВ «Надра-Альянс»та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»не відбувалося переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-інвест», оскільки зміни до статуту вказаного підприємства не вносилися, договір не реєструвався.

У звязку з викладеним, відповідач дійшов висновків, що третя особа неправомірно застосувала вимоги підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо суми 25 075 000,00грн., отриманої від ТОВ «Надра-Альянс»кошти в розмірі 25 075 000,00грн., з призначенням платежу - продаж корпоративних прав ТОВ «Київмісьбуд-інвест», та були враховані третьою особою як оплата за розміщені інвестиційні сертифікати.

Суд з правомірністю зазначеного висновку не погоджується, виходячи з нижченаведеного.

Згідно з частиною третьою статті 42 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», сплата вартості цінних паперів ІСІ здійснюється тільки грошовими коштами. Оплата у розстрочку допускається виключно для цінних паперів венчурного фонду.

Судом вбачається, що зазначеною правовою нормою встановлено два обмеження на спосіб оплати сплату вартості цінних паперів шляхом обміну (бартеру) та сплату в розстрочку. Дана правова норма не містить визначення «шляхом перерахування грошових коштів», тому не вважається судом такою, що прямо забороняє залік зустрічних однорідних (грошових) вимог. Обмеження щодо виконання зобовязань лише грошовими коштами не обмежує шляхи отримання цих коштів готівка, безготівковий розрахунок, валютні надходження чи залік зустрічних вимог щодо сплачених грошей.

На підставі викладеного, судом приймаються посилання третьої особи на приписи частини першої статті 601 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Судом не вбачається наявності встановленого Законом обмеження щодо заліку зустрічних однорідних вимог, обовязковість якого встановлена статтею 602 ЦК України, тому проведення заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до акту від 28.01.2010р. судом вбачається правомірним.

Також судом не приймаються посилання відповідача на те, що між ТОВ «Надра-Альянс»та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»не відбувалося переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-інвест», з огляду на викладене.

Частиною 1 статті 147 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

При цьому, за змістом названої норми, учасник, що здійснює відчуження, має право вибирати учасника, на користь якого здійснюється відчуження, на свій розсуд. У разі продажу частки в статутному капіталі, що належить учасникові, інші учасники користуються переважним правом купівлі пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом не встановлено іншого порядку реалізації переважного права. Але, учасник, що продає частку, не позбавляється права вибирати із учасників будь-якого, який бажає придбати частку, що продається, та продати її йому відповідно до ч. 1 ст. 147 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

В силу ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до статей 655 та 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

В силу статті 657 ЦК України, у письмовій формі укладається і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Судом не приймаються посилання відповідача на норми статті 210 Цивільного кодексу України, як на підставу для віднесення договорів купівлі продажу частки у статутному капіталі, до договорів, які підлягають державній реєстрації.

При цьому суд відзначає, що нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»не передбачено реєстрації саме правочинів про перехід права власності на частку у статутному капіталі юридичної особи.

Вимоги частини 3 статті 4 вищезазначеного Закону, які передбачають, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом, судом не вбачаються вимогами щодо обовязкової реєстрації договору, на підставі якого відбуваються такі зміни.

Отже, з урахуванням акту прийому передачі від 30.12.2009р. (а.с. 109) та додаткового договору від 22.01.2010р. (а.с. 110), між ТОВ «Надра-Альянс» та ТОВ «КУА «Промислові інвестиції»відбувався перехід права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Київміськбуд-інвест».

Крім того, суд доходить висновків, що правомірність здійснення заліку зустрічних однорідних вимог не залежить від переходу права власності, оскільки зобовязання з оплати виникали за умовами укладених договорів, а не переходу права власності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жодних посилань на те, що укладені третьою особою правочини є нікчемними чи визнані судом недійсними від відповідача не надходило.

Пунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що кошти спільного інвестування інститутів спільного інвестування (ІСІ), тобто кошти, залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ не включаються до складу валових доходів. Законом також дане законодавче визначення інститутів спільного інвестування, до яких пунктом 1.34 віднесені інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені відповідно до законодавства.

Згідно зі змінами до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів, затверджених рішенням № 3/03-08 від 18.03.08р., в переліку осіб, серед яких будуть розміщуватися інвестиційні сертифікати (а.с.61), є ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва - Сонячне місто». Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Управитель будівництва - Сонячне місто»є інвестором інституту спільного інвестування щодо третьої особи.

Отже, оскільки кошти, отримані від ТОВ «Надра-Альянс»третьою особою було зараховано в якості вартості цінних паперів за договором купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №25/01 від 28.01.2010 ТОВ «ФК «Управитель будівництва - Сонячне місто»(а.с. 113) на суму 25 074 775,52грн., судом вбачається, що третьою особою було правомірно застосовано приписи пункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому суд доходить висновків, що визначальним при застосуванні приписів підпункту 4.2.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є не безпосередній платник коштів та формулювання платежу, а цивільно правове зобовязання, за яким ці кошти зараховані, тобто прийняті платником.

2. Перевіркою також було встановлено, що 18.12.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» в інтересах ПЗНВІФ «Другий венчурний фонд»(якого представляло ТОВ «Будброк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Фінанс»було укладено договір № 53-Б/01, на підставі якого третьою особою було придбано облігації звичайні відсоткові іменні, емітентом яких виступало ТОВ «Надра Фінанс»(а с. 116).

Відповідно до умов п.1 додаткового договору №1 (а.с. 118), цінні папери за договором №53-Б/01 були передані покупцю з усіма правами, що вже виникли на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому.

Також перевіркою встановлено, що 01.02.2010р.на поточний рахунок ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд»№26000002576001 з поточного рахунку ТОВ «Надра-Фінанс»№26000002576001 надійшли кошти в розмірі 18 748 800,00грн., призначення платежу - виплата відсоткового доходу за облігаціями за 7-й, 8-й та 9-й відсотковий період згідно рішення від 07.06.2007 року, без ПДВ.

Третьою особою вказані кошти не було включено до валового доходу на підставі пункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідач вказане вважає порушенням з наступних підстав.

Положенням про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.07.2003р. №322, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.2003р. №706/8027 із змінами та доповненнями, передбачено наступне:

п.8 розділ І - Відсотковий дохід за облігаціями повинен виплачуватися в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про відкрите (публічне) розміщення та проспектом емісії облігацій (у разі відкритого розміщення) або рішенням про закрите (приватне) розміщення облігацій (у разі закритого розміщення). Пунктом 3.10 Рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій ТОВ «Надра-Фінанс», затвердженого протоколом №07/06 від 07.06.2007р. загальних зборів учасників ТОВ «Надра-Фінанс», передбачено, що виплата відсоткового доходу здійснюється Платіжним агентом в національній валюті України (гривні) на підставі наданого емітентом зведеного облікового реєстру власників облігацій, який складається на момент закінчення операційного дня, що передує дню початку виплати відсоткового доходу та надається депозитарієм ВАТ «МФС» на дату виплати доходу.

Оскільки станом на дати початку виплати відсоткового доходу третя особа не була власником облігацій, відповідач дійшов висновку, що отриманий третьою особою дохід не є доходом, нарахованим за активами ІСІ.

При цьому відповідач посилається на те, що Рішенням про закрите (приватне) розміщення облігацій ТОВ «Надра-Фінанс»не було передбачено виплату відсоткового доходу особі, яка не була власником цінних паперів станом на дату початку виплати, отже, дану виплату неможливо кваліфікувати як дохід, отриманий за активами інституту спільного інвестування.

Суд з правомірністю зазначених тверджень не погоджується, виходячи з нижченаведеного.

Акт перевірки не містить посилань на те, що рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій ТОВ «Надра-Фінанс», затверджене протоколом №07/06 від 07.06.2007р., містить визначення неможливість виплати відсоткового доходу особі, яка набуде право вимоги цих відсотків в майбутньому, тобто після фактичної виплати іншим учасникам.

Не містить таких визначень і чинне законодавство.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жодних посилань на те, що укладені третьою особою правочини є нікчемними чи визнані судом недійсними від відповідача не надходило.

Відповідачем не спростовується та обставина, що за придбаними третьою особою облігаціями за 7-й, 8-й та 9-й відсотковий період згідно рішення від 07.06.2007 року дохід не виплачувався.

Оскільки до матеріалів справи залучено засвідчену копію звіту про результати розміщення облігацій ТОВ «Надра Фінанс»від 25.06.2007р., отриманого 29.07.2007р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, який містить інформацію про розміщення всіх облігацій (п.5) , а договір № 53-Б/01 укладено 18.12.2009р., тобто після такого розміщення, судом вбачається доведеною обставина купівлі облігацій на вторинному ринку.

Порушення, допущені емітентом даних цінних паперів, є підставою для застосування до емітента уповноваженим органом санкцій, а не для відмови у визнанні таких операцій доходами, нараховані за активами ІСІ з боку органів державної податкової служби.

В даному випадку у відповідача є право на перевірку правомірності нарахування податків, а не на перевірку діяльності контрагента позивача на ринку цінних паперів, з наступною класифікацією всіх операцій, які, на думку відповідача, не відповідають вимогам законодавства про обіг цінних паперів, як таких, що не відбулися.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування (п.1 ст.3).

Отже, облігації, як майно, є активом інституту спільного інвестування. Вимога (право вимоги) щодо виплати відсотків за вказаними облігаціями, яка отримана третьою особою за умовами п.1 додаткового договору №1 до договору №53-Б/01 також є активом інституту спільного інвестування.

Отже, виплата відсоткового доходу за вимогою (правом вимоги) з боку ТОВ «Надра-Фінанс»01.02.2010р. на поточний рахунок ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд»в розмірі 18 748 800,00грн. є виплатою доходів, нарахованих за активами ІСІ.

Та обставина, що на момент прийняття рішення про нарахування відсотків, вказані облігації не належали третій особі, та не були активами ІСІ, не впливає на класифікацію даних доходів в момент їх виплати, оскільки визначальною обставиною є особа, яка отримує кошти, і, відповідно, відносить їх до валових витрат.

Оскільки на момент отримання коштів, їх отримував інститут спільного інвестування, в якості відсотків за наявними у нього активами, то нормами підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" третя особа скористалася правомірно.

3. Проведеною перевіркою було встановлено, що між ТОВ КУА «Промислові інвестиції»в інтересах ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд»(Емітент) та ТОВ «Будброк»(Покупець), укладено договір купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів №3 від 14.07.2008р., предметом якого є купівля-продаж інвестиційних сертифікатів ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд КУА «Промислові інвестиції»(код ЄДРІСІ 233385) у кількості 9 штук за номінальною вартістю 1000 грн. на загальну номінальну вартість 9 000,00 грн. Відповідно до банківської виписки від 14.07.2008р. на рахунок ПІФНВЗТ «Другий венчурний фонд КУА «Промислові інвестиції»отримано кошти у сумі 8887,17 грн. від ТОВ «Будброк»з призначенням платежу: оплата за інвестиційні сертифікати, згідно договору №3 від 14.07.2008р.

З огляду на те, що підтвердження переходу права власності на цінні папери - інвестиційні сертифікати, до перевірки не надано, а ТОВ «Будброк»не значиться в переліку осіб, серед яких будуть розміщуватися інвестиційні сертифікати, згідно з проспектом емісії, відповідач дійшов висновку, що третя особа безпідставно не включила отримані в сумі 8887,17грн. кошти до валового доходу.

З приводу даного порушення суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування (п.1 ст.3).

Отже, інвестиційні сертифікати є активами інституту спільного інвестування.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не повязує можливість застосування пільги, визначеної підпунктом 4.2.8 з переходом права власності на цінні папери. Не повязує даний Закон можливість користування даною пільгою і з дотриманням емітентом цінних паперів законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Порушення, допущені емітентом даних цінних паперів, є підставою для застосування до емітента уповноваженим органом санкцій, а не для відмови у визнанні таких операцій доходами від здійснення операцій з активами ІСІ з боку органів державної податкової служби.

В даному випадку у відповідача є право на перевірку правомірності нарахування податків, а не на перевірку діяльності позивача на ринку цінних паперів, з наступною класифікацією всіх операцій, які, на думку відповідача, не відповідають вимогам законодавства про обіг цінних паперів, як таких, що не відбулися.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов заступника прокурора м. Києва задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 27.09.2010р. № 0004293540/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян