Постанова № 13686250, 26.01.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2009 року 16:30 № 13/286

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г.

при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

доКиївського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів

провизнання протиправним та скасування п. 1 Висновків Акту перевірки від

12.05.2008р. №11-11; визнання протиправною та скасувати вимогу п.2 Висновків Акту

перевірки від 12.05.08 № 11-П, відповідно до якої підприємство зобов'язано сплатити

адміністративно - господарські санкції в розмірі 1 986 624,6грн.

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вимоги Позивач обґрунтовував тим, що, на його думку, у 2005-2006 роках він не порушував Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі - Постанова КМУ №70), оскільки зазначена була прийнята 31.01.2007р. та набула чинності лише 12.02.2007р. Крім того, виходячи з положень законодавства в сфері соціальної захищеності інвалідів, чинного у 2005-2007р.р., а також виділених Позивачем робочих місць для інвалідів в 2005-2007р.р., останній зазначає, що не порушив встановлених законодавством у 2005-2006 роках порядку працевлаштування інвалідів, а тому вимога пункту 2 Акту № 11-П від 12.05.2008р. щодо обов'язку Позивача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів в загальному розмірі 1 986 624,6 грн. вважає протиправними та просить суд їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечує. Обґрунтовує це тим, що виходячи зі змісту норми частини 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»законодавець не ставить у залежність подачу звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів від факту реєстрації у відділенні Фонду. Стверджує, що обов'язок щодо реєстрації у відділенні Фонду у Позивача виник на початку звітного періоду за 2006 рік, з моменту затвердження Постанови КМУ №70 від 31.01.07р., тобто з 31.01.2007р.

Відповідач також вважає, що не дивлячись на те, що у 2006 році було недостатньо врегульоване питання щодо реєстрації у відділеннях Фонду, це не було перешкодою для подачі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2006 році (за 2005 рік),

враховуючи приписи частини 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 «Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», які встановлювали обов'язок подачі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2006 році (за 2005 рік).

В обґрунтування своїх заперечень Відповідач також посилається на затверджену Наказом Міністерства праці України від 29.12.2004р. № 338 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1671/10270) Інструкцію щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та на пункт 3 «Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затверджене Постановою КМУ № 314 від 03.05.1995р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями „Білла-Україна" зареєстровано Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 15.12.1997 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 25288083.

Відповідно до довідки №8398/07 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля м'ясом та м'ясними продуктами; роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями, виробництво м'ясних продуктів та інші види оптової торгівлі.

В травні 2008 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до державного бюджету за 2005-2007 pp.

В ході перевірки були виявлені порушення: ч.7 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 „Про реалізацію статей 19 і 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" від 31.01.07 р. в період 2005-2007 pp. та неподання Підприємством звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ; ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Дані порушення зафіксовані в акті перевірки від 12.05.2008 р. №11-П та зобов'язано позивача сплатити до державного бюджету України адміністративно-господарські санкції та пеню за 2005-2007 pp. в загальному розмірі 1 986 624,60 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з частиною 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частина 7 статті 19 Закону встановлює, що порядок реєстрації підприємств в Фонді соціального захисту інвалідів та подання ними щорічної звітності визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок реєстрації підприємств у Фонді соціального захисту інвалідів та Порядок подання підприємствами звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування були затверджені 31.01.2007р. Постановою Кабінету Міністрів України № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Вищезазначена Постанова КМУ № 70 від 31.01.07р., про порушення якої зазначає Відповідач, відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України в Листі від 14.03.2007р. № 34-48-73, набрала чинності лише з дати офіційного опублікування -12.02.2007р.

Враховуючи те, що в період, за який проводилась перевірка Позивача Відповідачем (2005-2007р.р.) в законодавстві України був відсутній порядок реєстрації роботодавців у відділеннях Фонду, то Позивач, на підставі частини 9 статті 19 Закону, яка передбачає спершу проведення реєстрації підприємств, а потім подання звітів до відділень Фонду, правомірно вважав неможливим подавати звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів без проведення відповідної реєстрації.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд вважає, що відсутність встановленого законодавством України порядку реєстрації роботодавців у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів та наступного подання звітності про зайнятість і працевлаштування з 2005 року та до 12.02.2007 року, виключає обов'язок Позивача здійснювати відповідні дії, не передбачені нормами законодавства, а тому Висновок пункту 1 Акту перевірки № 11-П від 12.05.2008р. в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до Висновку 2 Акту перевірки № 11-П від 12.05.2008р., Відповідачем було визначено Позивачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 1 986 624, 6 грн., яка складається з таких сум: 508 347, 3 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік; 586 401 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій за 2006 рік; 63 858, 96 грн. - пеня за 2006 рік; 822 588, 4 - сума адміністративно-господарських санкцій за 2007 рік; 5 428, 94 грн. - пеня за 2007 рік.

Як було встановлено судом, Позивачем було добровільно сплачено адміністративно-господарські санкції та пеню за 2007 рік в загальному розмірі 828 017, 34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9662 від 12.05.2008р. оригінал якого буду огляну в судовому засіданні та копія міститься в матеріалах справи.

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року з наступними змінами і доповненнями передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабшггації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній

службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.18).

Таким чином обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.

Відповідно до ст. 19 згаданого вище Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Судом встановлено, що Позивач подавав звітність про наявність в нього вакантних робочих місць для інвалідів протягом 2005-2006 pp., що підтверджується наданими копіями звітів до центру зайнятості за формою № 3-ПН про наявність робочих місць, в тому числі для інвалідів за вказаний період.

Крім того, суд бере до уваги довідку Дарницького районного центру зайнятості м. Києва від 16.01.2009р. за вих. № 24/82 відповідно до якої, протягом 2005-2006 років Позивач звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вільних робочих місць»подавав щомісячно, в тому числі з зазначенням вакансій для інвалідів. Протягом 2005-2006 років інваліди до Позивача органом працевлаштування не направлялись.

Відповідачем не було надано доказів того, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування, направляли інвалідів до Позивача для працевлаштування, або доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштуванні і відмови в такому працевлаштуванні.

Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком шукати, працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині 1 статті 18 Закону (в редакції, чинній до 18.03.2006р.) та в пункті 10 Постанови КМУ № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів». Крім того, слід

зазначити, що неповідомлення органів працевлаштування інвалідів про кількість робочих місць не дає правових підстав для стягнення з підприємства штрафних санкцій.

Таким чином, відсутність доказів порушення Позивачем правил працевлаштування інвалідів у 2005-2006 роках, вказує на відсутність підстав для твердження про порушення Позивачем вимог ст. 19 Закону, і, відповідно, свідчить про відсутність підстав для застосування до Позивача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону.

Суд вважає, що викладений у пункті 2 Акту перевірки № 11-П від 12.05.2008р. висновок Відповідача про обов'язок Позивача сплатити за 2005-2007 роки адміністративно-господарські санкції та пеню на підставі ст. 20 Закону в загальному розмірі 1 986 624,6 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача щодо скасування та визнання протиправними пункту 1 Висновків Акту перевірки від 12.05.2008р. № 11-П у частині порушення Позивачем у 2005 та 2006 роках законодавства в сфері соціальної захищеності інвалідів та вимоги пункту 2 Висновків Акту перевірки від 12.05.2008р. № 11-П щодо обов'язку Позивача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 1 986 624,6 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94,158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати п. 1 Висновків Акту перевірки Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів від 12.05.2008р. № 11-П у частині порушення підприємством з іноземними інвестиціями «Білла-Україна»у 2005 та 2006 роках ч.7 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовуються найману працю та Порядку подання підприємствами, установами, організаціями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31.01.2007р.

3.Визнати протиправною та скасувати вимогу п. 2 Висновків Акту перевірки Київського міського відділення фонду соціального захисту інвалідів від 12.05.2008р. № 11-П, відповідно до якої підприємство з іноземними інвестиціями «Білла-Україна»зобов'язано сплатити адміністративно-господарські санкції на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»в розмірі 1 986 624,6 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями "Білла-Україна" м. Київ (адреса: вул. Гришка, 3, р/р 26004001300020 в ЗАТ «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 25288083, МФО 300528) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.Г. Степанюк