Постанова № 13686186, 23.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-15742/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Щерблюк А.І.,

та представника позивача Гаврової Н.О. (довіреність від 30.08.2010р. № 11-873),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

доОСОБА_2

простягнення коштів у розмірі 6339, 32 грн. В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2010 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 6339, 32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказами Дарницького районного центру зайнятості ОСОБА_2 надано статус безробітного громадянина, зареєстрованого як такого, що шукає роботу та призначено допомогу по безробіттю. З 31 серпня 2009 року виплата допомоги припинена у звязку із самостійним працевлаштуванням.

В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним до районного центру зайнятості надійшла інформація з Державної податкової адміністрації про те, що ОСОБА_2 у період перебування на обліку в центрі зайнятості отримував дохід в Управлінні освіти Дарницької РДА. На підставі отриманих під час перевірки даних Дарницьким районним центром зайнятості було винесено наказ № 76 від 25.12.2009 року щодо повернення незаконно отриманих коштів у сумі 6339,32 грн.

Оскільки в добровільному порядку дана сума коштів відповідачем не повернута, Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із даним позовом.

23 грудня 2010 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, оскільки на день розгляду справи в суді неправомірно отримані відповідачем кошти не сплачені.

Відповідач у судове засідання не зявився, відповідно до вимог ст.35 КАС України судові повістки про дату, час та місце судового розгляду направлено за зазначеною позивачем адресою та підтвердженою відомостями адресного бюро м. Києва. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи, що від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, суд відповідно до ч.6 ст.71, ч.4 ст.128 КАС України вирішує справу за відсутності відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, 24 квітня 2009 року ОСОБА_2 зареєструвався в Дарницькому районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу на підставі його заяви від 24.04.2009 року, в якій, зокрема, була зазначена інформація про те, що він не є найманим працівником, членом особистого селянського господарства, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець. Наказом Дарницького районного центру зайнятості за № 5331/78 від 24.04.2009 року ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю у встановленому розмірі з 24.04.2009 року по 18.04.2010 року.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості за № 12787/163 від 31.08.2009 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку відповідно до п.п. 1 та 2 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних на підставі абзацу 2 п.п.1 п.20 цього Порядку у звязку з самостійним працевлаштуванням з 31.08.2009 року.

В ході розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним до районного центру зайнятості надійшла інформація з Державної податкової адміністрації про те, що ОСОБА_2 у період перебування на обліку в центрі зайнятості отримував дохід в Управлінні освіти Дарницької РДА.

При проведенні перевірки в Управлінні освіти Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації було встановлено, що ОСОБА_2 з 01.02.2008 року по 31.08.2009 року працював за сумісництвом та отримував дохід в період перебування на обліку в центрі зайнятості, про що був складений акт № 95 від 25.12.2009 року (а.с.13). Зазначені обставини підтверджуються копіями наказів директора Середньої загальноосвітньої школи № 289 I-III ступенів Дарницького району міста Києва (а.с.14, 15).

На підставі отриманих під час перевірки даних Дарницьким районним центром зайнятості було винесено наказ № 76 від 25.12.2009 року щодо повернення незаконно отриманих коштів у сумі 6339,32 грн.

25.12.2009 року Дарницьким районним центром зайнятості було направлено повідомлення про необхідність повернути незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 6339,32 грн. Зазначене повідомлення отримано дружиною відповідача 31.12.2009 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Відповідно до інформації-розрахунку від 21.10.2010 року за № 25/2350 та від 13.12.2010 року №25/2796, складеними Дарницьким районним центром зайнятості, за період з 24.04.2010 року по 30.08.2010 року ОСОБА_2 отримала допомогу по безробіттю у сумі 6339,32 грн.

Однак, відповідач у встановлений термін виплачену допомогу не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006р. № 357.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначаються Законом України «Про зайнятість населення».

Поняття «зайнятість»визначено в ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»(в редакції на момент спірних правовідносин) як діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з п.«б»ч.3 ст.1 зазначеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

З огляду на вищенаведені положення Закону відповідач, який з 2008 року працював та отримував дохід, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Таким чином, на момент звернення до Дарницького районного центру зайнятості (24.04.2010 року) ОСОБА_2 мав статус зайнятої особи, а тому не підлягав реєстрації у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу.

Згідно з положення ч.1 ст.18 Закону України для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

На Державну службу зайнятості відповідно до абзацу девятого ч.1 ст.19 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»покладений обовязок реєструвати безробітних і надавати їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову, умови, порядок і строки виплати якої визначаються Розділом V «Матеріальне забезпечення на випадок безробіття»цього закону.

Частинами 2, 3 статті 36 вказаного Закону встановлено обовязок застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З огляду на те, що ОСОБА_2 отримав статус безробітного на підставі неправдивих даних про свою особу та незаконно отримав допомогу по безробіттю, оскільки на момент отримання даного статусу відповідно до чинного законодавства України відносився до зайнятого населення, а також враховуючи, що відповідач не оскаржив в судовому порядку наказ про повернення коштів, а безпідставно отримані кошти не повернув, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 6339,32 грн.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 02091, АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЕДРПОУ 03491091) кошти в сумі 6 339 (шість тисяч триста тридцять девять) гривень 32 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяДобрівська Н.А. Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 24.12.2010 року.