Постанова № 13685814, 24.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 січня 2011 р. № 2-а- 11783/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.

за участю:

представника позивача Тучков Г.І.,

представника відповідача Богданова М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Південспецатоменергомонтаж"

доДержавної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення недійсним, - В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Південспецатоменергомонтаж" (далі - ВАТ "Південспецатоменергомонтаж") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м.Харкова) про визнання дій ДПІ у Київському районі м.Харкова протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року №0000641505/0.

В обґрунтування своїх позовних вимог ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" посилається на те, що зазначене податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ у Київському районі м.Харкова з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ). При цьому позивач зазначив, що ним було правомірно включено суми ПДВ за податковими накладними виписаними: ПП "Співдружність-кентавр" та ТОВ "Нафта-капітал", до складу податкового кредиту за травень 2010 року на суму 103888,00 грн., а визначення нікчемними правочинів, вчинених підприємством із вказаними постачальниками, в Акті перевірки зроблено працівником податкового органу з перевищенням повноважень, на підставі припущення щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задовлення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки. При цьому в запереченнях вказав, що перевіркою встановлено віднесення підприємством ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»до складу ПДВ по операціям з ПП "Співдуржність-кентавр", а також з ТОВ "Нафта-капітал", які у періоді взаємовідносин з позивачем не подали в строк та до теперішнього часу податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року та відповідно не задекларували свої податкові зобов'язання. Таким чином факти неподання контрагентами ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року свідчать про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні зазначеними підприємствами фінансово-господарських операцій. Отже, неподання контрагентами ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»податкових декларацій за травень 2010 року, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування контрагентами ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств відповідно до вимог ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР. Тому дії ДПІ у Київському районі м.Харкова щодо нарахування ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»податкового зобов'язання, а також штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 145443,20 грн. (за основним платежем - 103888,00 грн., за штрафними санкціями - 41555,20 грн.) є обгрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, в зв'язку з чим просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, зясувавши фактичні обставини, суд встановив наступне.

Позивач - ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.10.1994 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №502663.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова 25.08.2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за період травень 2010 року, за результатами якої складено акт №5052/15-509/04827073 від 25.08.2010 року.

На підставі акту перевірки №5052/15-509/04827073 від 25.08.2010 року, 07.09.2010 року ДПІ у Київському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000641505/0 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 145443,20 грн., з яких: 103888,00 грн. оснований платіж, 41555,20 грн. штрафні (фінансові) санкції.

З акту перевірки вбачається, що ВАТ «Південспецатоменергомонтаж»порушило ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "Південспецатоменергомонтаж»з ПП «Співдружність-кентавр», ТОВ «Нафта-капітал»; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме завищено суму податкового кредиту по деклараціям за травень 2010 року на загальну суму 103888,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 103888,00 грн.

Сутність порушень, відповідно до акту перевірки полягає в тому, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»на рівні ДПА України ПП «Співдружність-кентавр»зареєстровано та лічиться на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси, зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва №100130018 від 23.07.2008 року, має стан платника - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової ресстрації. Податкова декларація ПП «Співдружність-кентавр»за травень 2010 року прийнята зі статусом «не визнана як податкова звітність». Станом на день складання акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси, деклараця з податку на додану вартість за травень 2010 року та Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»не надано.

Відповідно до «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»на рівні ДПА України ТОВ «Нафта-капітал»зареєстровано та лічиться на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва №100145243 від 14.10.2008 року, має стан платника-основний платник. Податкова декларація ТОВ «Нафта-калітал»за травень 2010 року прийнята зі статусом «не визнана як податкова звітність». Станом на день складання акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська деклараця з податку на додану вартість за травень 2010 року та Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»не надано.

Тобто, факт неподання податкових декларацій за травень 2010 року, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ контрагентами ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" податкового кредиту у сумі 103887,54 грн. за травень 2010 року, за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від перелічених вище контрагентів відповідно до вимог ст.3 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР.

У акті перевірки зазначено, що при дослідженні проведених операцій ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" з «Співдружність-кентавр», ТОВ «Нафта-капітал»встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування), на підставі яких ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" визначені суми податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, за інформацією ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №553/10/28-239 від 06.01.2011 року, ТОВ «Нафта-калітал»надано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, яку зареєстровано у ПК "Бест-Звіт" за номером 149872 та імпортовано до особового рахунку. Тобто твердження ДПІ у Київському районі м.Харкова, щодо нікчемності угоди ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" з ТОВ «Нафта-капітал»спростовані матеріалами справи.

Відносно взаємовідносин ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" з ПП «Співдружність-кентавр», судом встановлено наступне.

05.05.2010 року між ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" (замовник) та ПП «Співдружність-кентавр»(підрядчик) було укладено договір №05/05/10 про виконання ремонтно-відновлювальних робіт кровлі на Безлюдівській промбазі, вартість вказаних робіт за договором склала 620186,00 грн. Вказана вартість підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт. Фактичне виконання робіт засвідчено також актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, який підписано уповноваженими особами та скріплено печатками підприємств. Розрахунок за виконані роботи було проведено трьома простими векселями від 08.07.2010 року на загальну суму 620186,00 грн.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій, позивачем було надано ліцензію серія АВ№479766, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області приватному підприємству «Співдружність-кентавр», строк дії ліцензії з 15.05.2009 року по 15.05.2012 року. Відповідно до додатку до вказаної ліцензії вказано перелік робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, станом на 22.10.2010 року Приватне підприємство «Співдружність-кентавр»зареєстровано в якості юридичної особи, статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність дійсних взаємовідносин між ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" та ПП «Співдружність-кентавр»по договору №05/05/10 від 05.05.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна, виписана ПП «Співдружність-кентавр»щодо взаємовідносин з позивачем, містить всі необхідні реквізити, визначені пп.7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Судом встановлено, що податкова накладна ПП «Співдружність-кентавр»зареєстрована за №124 від 31.05.2010 року в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №5 ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" за травень 2010 року.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з наведених вище обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість віднесення позивачем у травні 2010 року суми ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Співдружність-кентавр».

Таким чином, ВАТ "Південспецатоменергомонтаж" не порушило вимоги Закону України №168/97-ВР, а тому відсутній факт завищення сум податкового кредиту.

Проаналізувавши у сукупності надані позивачем документи, зокрема договори, акти, розрахункові документи, видаткові та податкові накладні судом встановлено, що договори укладені позивачем з ПП «Співдружність-кентавр»та ТОВ «Нафта-капітал»були укладені з додержанням норм чинного законодавства, мали реальний характер, були виконанні сторонами у повному обсязі.

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, договори, укладені між позивачем - з одної сторони та його контрагентами - з другої сторони, визнав недійсними.

Таким чином, договори укладені між позивачем та ПП «Співдружність-кентавр»та ТОВ «Нафта-капітал», а також податкові накладні виписані по зазначеним договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище договори не є нікчемними (недійсними в силу закону).

Законом України №168/97-ВР визначено платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави зробити висновок, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної. Датою виникнення права у платника податків на податковий кредит є дата фактичного отримання податкової накладної.

З огляду на зазначене вбачається, що податкові накладні одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, а суми податку на додану вартість по таких накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду, в якому фактично було отримано податкові накладні.

Фактично податкові накладні виписані ПП «Співдружність-кентавр»та ТОВ «Нафта-капітал», були отримані позивачем в травні 2010 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Позивачем, суми ПДВ за податковими накладними виписаними ПП «Співдружність-кентавр»та ТОВ «Нафта-капітал», були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні.

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, про додержання позивачем вимог підп.7.4.5 п.7.4 та підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем зазначених положень Закону України №168/97-ВР.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем було правомірно включено суми ПДВ за податковими накладними виписаними ПП «Співдружність-кентавр»та ТОВ «Нафта-капітал»за травень 2010 року до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, а саме у травні 2010 року.

Відсутність порушень з боку позивача положень Закону України №168/97-ВР свідчить про безпідставність нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 103888,00 грн.

В звязку з тим, що відповідач не мав належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то згідно положень Закону України №2181-ІІІ відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41555,20 грн.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000641505/0 від 07 вересня 2010 року, було прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Конституції України та Закону України №168/97-ВР.

Так, судом встановлено що у позивача є в наявності податкові накладні на підтвердження усієї суми ПДВ, заявленої в податковий кредит за травень 2010 року.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що податкові декларації, надані позивачем за вказаний період часу суперечать законодавству, а тому є недійсними, як і самі правочини, вчинені позивачем, на що суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до абз. 5 п.п. - 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, ДПІ у Київському районі м.Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, а також висновків акту перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання дій Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року №0000641505/0 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 07.09.2010 року №0000641505/0.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова від 07.09.2010 року №0000641505/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Південспецатоменергомонтаж" (61002, м Харків, вул. Артема, 43, код 04827073) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2011 року.

Суддя Біленський О.О.